• 15 Автокефальних Церков, за офіційним церковним переліком (диптихом), найбільша з яких Руська Православна Церква (50––100 млн. Вірних).

• Автономних церков, що знаходяться в юрисдикції однієї з автокефальних Православних Церков і мають певну самостійність у своєму внутрішньому управлінні. Це Фінляндська Православна Церква (близько 75 тис.), Синайська Православна Церква з центром у монастирі св. Катерини на Синаї,), Японська Православна Церква (36 тис.) та деякі інші.

. Однак найбільш численна — Російська Православна Церква (до 80 мли). Православ'я об'єднує 10—15% всіх віруючих християн.

У XVI—XVII ст. у процесі Реформації — релігійного, соціокультурного і суспільно-політичного руху за виправлення Римсько - Католицької Церкви у дусі первинних євангельських ідеалів виникло третє відгалуження християнства протестантизм.

Протестантизм засновується на принципі «виправдання тільки вірою», відкидає посередницьку роль Церкви у справі порятунку людської душі і будується на принципі

автономії окремих релігійних громад.

У протестантизмі нараховується до 25 тис. різних організацій. Се­ред них виділяють такі сучасні впливові напрями: баптизм, адвентизм, методизм, п'ятидесятництво. Загальне число послідовників протес­тантизму — до 400—500 мли чол. (20—25% християн). Протестантські організації сьогодні є найдинамічнішою гілкою християнства. Однак протягом XX ст. питома вага християн у населенні Землі залишалася незмінною (до третини).

В Україні представлені три відгалуження християнства, але поло­вина всіх релігійних громад у країні належить до православ'я. Ор­ганізаційно православні громади поділені між трьома Православними Церквами (УПЦ-МП, УПЦ КП, УАПЦ).

39. Православне віровчення і культ

Основним джерелом православного віровчення є Біблія. Біблія складається із кількох десятків книг Старого і Нового Завіту. Старий Завіт був запозичений християнством із іудаїзму. Новий Завіт був на­писаний у І—IV ст. на основі євангельської проповіді Ісуса.

Православні вірять:

• в єдиного Бога, що створив світ і людину (Бог являє собою тотожність трьох рівноправних осіб: Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого);

• у першородний гріх, що вчинили перші люди Адам та Єва;

— в Ісуса Христа — Бога-Сина, що втілився (тобто прийняв люд­ський вигляд народившись через непорочне зачаття від Діви Марії) і добровільно приніс себе у жертву за гріхи людства і прийде знову, щоб судити живих і мертвих і установити вічне Царство на землі, як і на небі;

— у безсмертя душі, в існування пекла і раю, де знаходяться душі померлих до Страшного суду. Згідно даних історичної школи, почерпнутих головним чином з Євангелій, Ісус (грецьк. вимова імені Ієгошуа, давньоєвр. «Поміч Ієгови», «Спаситель») народився між 7/6 — 4/3 р. до н.е. у Галілеї (або офіційно — у Вифлеємі, в кількох кілометрах від Ієрусалима, де пізніше був споруджений храм Різдва Христова). Серед своїх прихильників він став відомий як «Христос» (грецьк. варіант єврейського «Машиах» — «Помазанник»). За життя його часто називали також Назареянин або Назорей — або тому що він був родом з маленького (кілька тис. жителів) містечка Назарет, або тому, що він дав обітницю «назорейства» — букв. «чистоти», служіння Богові (Чис. 6:1‑8).

Основу культу становлять сім основних обрядів, таїнств:

1.хрещен­ня, 2.миропомазання, 3.причастя (євхаристія), 4.покаяння (сповідь),

5.шлюб, 6.оливосвячення (соборування), 7.священство.

Таїнство хрещення — символізує прийняття людини у лоно Церкви. У Православній Церкві дитину тричі занурюють у воду або обливають водою. Миропомазання – «печать святого Духа» отримання сили духовної від Бога.

Таїнство причастя (або свята евхаристія) за християнським віро­вченням, було встановлене самим Ісусом Христом на Таємній Вечері. Полягає у тому, що віруючі причащаються хлібом і вином на головній службі Православної Церкви.

Православна культова система включає у себе також молитви, по­клоніння святим і реліквіям, хресту, іконам, свята і пости

Православ'я розглядає молитву як «співбесіду з Богом», коли зміцнюється віра, християни вчаться терпінню, упевнюються у діє­вості Божих заповідей.

Культ святих — посмертне шанування осіб, наділених надприрод­ними властивостями. Святі — це люди, які вели благочестиве життя і після смерті були наділені даром творити дива. Частіше за все поклоніння святому супроводжується містичним шануванням його решток — мощів.

Поклоніння хресту необхідне, тому що це символ хрис­тиянської віри, який втілює мученицьку смерть і грядуще воскресіння. Хрестом увінчані православні храми, прикрашені головні убори свя­щеннослужителів, його носять на тілі прості віруючі.

Церковні свята розглядаються як найважливіший засіб навчання вірі і виховання серед віруючих християнського світогляду.

Великдень — найбільш шановане свято, встановлене на згадку про вос­кресіння розп'ятого на хресті Ісуса Христа. Відзначається у неділю, у проміжок між кінцем березня і початком травня.

У дні посту віруючі повинні утримуватися від вживання м'ясної і молочної їжі; уникати веселощів і розваг, очищати себе фізично і ду­ховно. Існують багатоденні і одноденні (середа і п'ятниця) пости.

Богослужіння — колективне моління у супроводі хорового співу. Храми прикрашені іконами — живописними зображеннями священних персонажів.

У православ'ї розвинутий інститут чернецтва. Найбільший центр православного чернецтва — гора Афон у Греції, найвідоміший монастир в Україні — Києво-Печерська Лавра.

Існує п’ять ступені духовенства: перша — диякон, друга — свяще­ник, третя — єпископ. четверта –митрополит, п’ята найвища – патріарх.

Кожна зі сходинок священства має свої особ­ливості в одязі, за кожною з них закріплені певні права й обов'язки Диякон допомагає у проведенні обрядів, священик може здійснювати шість таїнств із семи, а єпископ возводить у священний сан (тобто здійснює сьоме таїнство — священство).

Православне духовенство поділяється на «чорне» і «біле». «Біле» — диякони і священики. «Чорне» — ченці і вищі священно­служителі (єпископи, архієпископи, митрополити). Білому духовенству дозволено брати шлюб.

Голова Православної Церкви — патріарх, що обирається Помісним Собором. Православна Церква складається з приходів, які об'єднуються у більші адміністративно-територіальні округи — єпархії на чолі з єпископом. Православ'я являє собою об'єднання 15 автокефальних (самостійних) Церков. Серед Православних Церков Константинопольська Православна Церква має особливий статус, а її предстоятель носить титул «Святіший Архієпископ Константинополя — Нового Риму і вселенський патріарх». Проте він має лише першість честі, тобто є «першим серед рівних», і користується особливою повагою інших православних церков. З 1991 р. Константинопольську Церкву очолює Варфоломей І.