42. Старі протестантські організації (лютеранство, кальвінізм, англіканство)

Від моменту свого виникнення протестантизм був розколотий на безліч самостійних напрямів. За деякими підрахунками їх число вже перевищило 20 тисяч і продовжує збільшуватися зі швидкістю 2—3 релігійні організації на тиждень. Разом з тим серед численних протестантських напрямків історично виділялися три — лютеранство, англіканство, кальвінізм, які і у наші дні збереглися як національні Церкви багатьох країн Європи.

Лютеранство — ця найдавніша і найчисельніша течія у протестан­тизмі — одержало свою назву від імені основоположника Реформа­ції — Мартіна Лютера. На сьогодні у його рядах перебуває до 70—80 млн. чоловік у 68 країнах. Найбільш поширене лютеранство у Німеччині і Скандинавських державах — Норвегії, Данії, Швеції і Фінляндії. На території колишнього СРСР Лютеранська Церква існує в Естонії і Латвії. Як напрямок у протестантизмі, лютеранство відрізняється двома ос­новними особливостями:

— збереженням єпископальної організації;

— принципом «Державної Церкви». Відповідно до нього кожен князь на своїй території очолював церковну організацію своєї землі. Після 1918 р. її став очолювати єпископ, що обирається на 8 років, і синод що знаходиться при ньому. З 1923 р. лютера­ни об'єднані у всесвітньому масштабі у «Всесвітню Лютеранську Конференцію». У 1947 р. у Лунде (Швеція) Конференція була перетворена на «Лютеранську Всесвітню Федерацію» і була прийнята Конституція, яка стала основою віровчення.

Кальвінізм, що одержав свою назву від імені другого за значенням діяча Реформації — Жана Кальвіна (1509—1564), нараховує 40—50 млн. прихильників, в основному у Європі (Голландія. Шотландія) і США. У Східній Європі реформатський вплив розповсюдився на Чехію, Угор­щину, у нашій країні реформатські громади є на Закарпатті.

Найхарактернішою особливістю віровчення кальвінізму є вчення про абсолютне приречення, надвічний задум Бога, у якому Він визна­чив, як Він бажає вчинити з кожною людиною. На думку Ж. Кальвіна, серце християнина, котрий напевно знає, що нічого не трап­ляється випадково, але відбувається лише через божественне провидіння, завжди буде звернуте до Бога як до першопричини усього. Осягнути таємницю абсолютного приречення людина нездатна через обмеженість власного розуму.

Відзнака культової практики кальвінізму це доведення до логічного завершення «мирського аскетизму».

Найбільш показовою організаційною особливістю кальвінізму вва­жається автономія окремих громад і повне відділення кальвіністських організацій від держави.

Через цю обставину сучасний кальвінізм реально розколотий на безліч різних організацій, що, як правило, мають у своїх назвах слово «реформатський».

Нині реформатські організації об'єднані у Всесвітній альянс реформатських церков. До складу Всесвітньої спілки входять понад 40 ор­ганізацій з Канади, США, Швейцарії, країн Латинської Америки тощо.

Англіканство — течія протестантизму, що виникла в Англії у се­редині XVI ст. З усіх течій протестантизму англіканство виділяється найбільшою близькістю до католицизму.

Англіканська Церква повністю зберігає церковну ієрархію і три сту­пені священства (диякон, священик, єпископ, причому до перших двох ступенів в останнє десятиліття стали допускати й жінок). Крім того, у Церкві існують і два архієпископи. Архієпископ Кентерберійський вважається примасом, тобто першим єпископом Церкви, її фактичним керівником, у той час як король (королева) — лише номінальний гла­ва Церкви. Разом з тим вирішальний вплив на справи Англіканської Церкви має Генеральний Синод Церкви Англії (1969). який збирається кілька разів на рік (в інших Англіканських Церквах — Генеральні Конвенції), де пропорційно представлені єпископи, нижче духівництво і делегати від мирян.

Усього у світі налічується до 70 млн. прихильників Англіканської Церкви, більшість з яких живуть в Англії. Шотландії, Ірландії, Уельсі. Із середини XIX ст. діє свого роду координаційна рада розкиданих по всьому світі Англіканських Церков — Ломбертські конференції, що скликаються кожні 10 років у Ламбертському палаці Лондона.