58. Поняття і характерні риси нових релігійних рухів

Нові релігійні рухи (НРР) називаються так не тільки тому, що їхнє піднесення припадає на другу половину XX ст. (адже деякі з них мають тривалу історію), але тому, що за своїм віровченням, культовою і практикою та формами релігійної організації суттєво відрізняються і від «традиційних» релігій.

До прихильників НРР зараховують себе 160 млн. людей. Достатня кількість інформації є тільки про ЗО НРР, постійно оновлюються відомості про понад 200 НРР. Загалом у світі кількість нетрадиційних релігійних організацій вимірюється п'ятизначними цифрами, позаяк абсолютна, більшість з них — одиничні нечисленні групи сектантського типу.

Причини виникнення і поширення НРР. Феномен «нових релігійних рухів» є не стільки наслідком глибокої всеохоплюючої і кризи сучасної цивілізації, скільки наслідком її перетворень. Релігія, представлена «традиційними» конфесіями, яка через догматичність віровчення та канонічність культу є дуже консервативною соціальною установою, відразу не змогла пристосуватися до цього стану й досі із тривалим запізненням реагує на швидкоплинні соціально-економічні і та політичні зміни у світі. Поширенню НРР в Україні сприяє руйнація колишньої комуністично-атеїстичної ідеології і втрата у зв'язку з цим тих цінностей, що були створені на її основі. Натомість з'явилась духовна порожнеча, яку одразу не встигли заповнити традиційні релігійні організації.

Усі ці нові релігійні утворення мають деякі загальні елементи.

По-перше. НРР об'єднує уявлення про засновника організації як про людину, яка відкрила або якій відкрилась нова абсолютна істина. Володіння таким новим знанням робить їх «святими», невизнаною, але «істинною елітою» світу.

По-друге, багато НРР вважає, що епоха, яка передувала заснуванню організації, була часом блукань, помилок і страждань. Сучасна епоха обов'язково розцінюється як «перехідна», коли істина вже відкрилася, але ще не перемогла, як час боротьби сил зла і добра, що має земний відповідник у боротьбі послідовників мової релігії з їхніми суперниками у навколишньому світі.

По треті, кожний з НРР переконаний у неминучості перемоги «істини», що йому відкрилася. Тому в ньому обов'язково присутнє уявлен­ня про те. що світ незабаром буде радикально змінено у результаті ос­таточної перемоги сил добра. Невіруючі або ті, хто не належать до НРР. будуть знищені (або не воскреснуть) або будуть підкорені віруючими, котрі залишаться єдиними жителями нового перетвореного світу.

Однак у різних НРР цей елемент віровчення практично застосо­вується по-різному. Одні НРР налаштовані по-екстремістському. Відомі навіть багатора­зові випадки масового самогубства членів деяких нетрадиційних сект заради «остаточного звільнення». Однак більша частина НРР, щоправда, орієнтовані на пристосування до сформованого у цей момент суспіль­ного ладу й укладу життя.

По-четверте, культ у нових організаціях носить переважно ко­лективний характер, може використовуватися техніка психологічного маніпулювання, психотерапія, особлива увага приділяється новачкам, їхній адаптації у групі.

По-п'яте, нові релігії і їхні керівники завжди відрізнялися й відріз­няються у наші дні схильністю до фанатизму й ненавистю до іновірців. Всі вони перебувають в опозиції до офіційних Церков.

По шосте, практично всі неорелігії зацікавлені у наверненні нових прибічників, провадять активну місіонерську діяльність. Часто задіяна відома методика групового впливу «бомбардування любов'ю». її мета — створити таку штучну атмосферу доброзичливості за контрас том «з сірою повсякденністю, аби у новонаверненого з'явися психоло­гічний потяг до спілкування тільки у межах самого культу.

Широке розповсюдження нових релігійних рухів у США та Західній Європі швидко викликало активну протидію. Наслідком справжнісінь­ких «війн» 1980—1990-х років було те, що діяльність багатьох нових релігійних організацій хоча і не заборонена повністю, однак законодавчо суттєво обмежена.