Тема 12

УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ

Питання

для самоконтролю:

1. Дайте визначення терміну "група"?

2. Чим відрізняються формальні групи від неформальних?

3. Які ознаки класифікації груп?

4. Якими бувають характеристики груп?

5. Які чинники впливають на діяльність групи?

6. Які типи формальних груп Ви знаєте?

7. Поясніть причини виникнення груп.

8. Якими є причини для об'єднання людей у неформальні групи?

9. Розкажіть про модель Дж.Хоманса. 10. Назвіть стадії розвитку групи.

Нові категорії та поняття

Цільові групи. Причини виникнення груп. Типи формальних груп. Модель Хоманса. Особливості управління неформальними групами.

Стадії розвитку групи.

Група. Групова мета.

Формальні та неформальні

групи.

Механізм утворення груп.

Класифікаційні ознаки і

характеристики груп.

Гуртки якості.

СИТУАЦІЇ ДЛЯ АНАЛІЗУ до теми 12

Ситуація 1

В "Основних принципах гуртків якості", опублікованих Японською спілкою вчених та інженерів, зазначено, що основна мета гуртків якості полягає в наступному:

S вишукувати додаткові можливості для ефективного управління з боку майстрів І лінійного керівництва нижчого рівня, сприяти їх саморозвиткові;

S підвищувати рівень трудової моралі робітників на виробництві та ство­рювати атмосферу, в якій посилиться свідоме ставлення кожного члена трудового колективу до якості та до недоліків на виробництві;

^ функціонувати як "ядро" загальної системи управління якістю, що ство­рить підтримку І впровадження безпосередньо в цехах політики президен­та фірми стосовно забезпечення якості продукції.

Запитання:

1. Чим, на Вашу думку, пояснюються успіхи функціонування гуртків якості в Японії?

2. Поясніть, як в гуртках якості реалізується позитивна мотивація праці? Які фактори в даній ситуації є пріоритетними: творчий елемент (робота думки), елемент активності (власне праця), соціальний елемент (задо­волення)?

3. Які Ви знаєте особливості системи навчання персоналу на японських фірмах?

Ситуація 2

Залежно від кількості присутніх розділіться на дві або чотири групи (по 4-5 осіб у кожній). Одна група протягом ЗО хвилин буде вирішувати конкретне завдання (дати характеристику відмінностей ефективної та не­ефективної наради, або ж виробити критерії успішної роботи з клієнтами), інша група спостерігатиме за діями своїх колег і після короткого обгово­рення (10 хвилин) дасть рекомендації щодо вдосконалення роботи в групі (здійснить зворотний зв'язок). Експерти повинні визначити, на якій стадії розвитку перебуває обстежувана ними група, а також запропонувати мож­ливі заходи для забезпечення більш високого рівня зрілості групи. Реко­мендуємо скористатися простим, тристадійним підходом до оцінки рівня розвитку групи, а саме:

294

295

Розділ IV

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КЕРІВНИЦТВА

Тема 13

КЕРІВНИЦТВО ТА ЛІДЕРСТВО

1. Хаотична стадія (в групі немає чітко визначеної мети, часових інтервалів діяльності, ролей, є багато ідей, але більшість з них губиться, досягнення успіху малоймовірне ).

2. Формальна група (визначена мета, визначений лідер і час діяльності, всі обговорення йдуть через керівника чи координатора).

3. Стадія майстерності (члени групи більш гнучкі, високий рівень довіри, співпраці).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

А. Основні джерела:

1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. — Тернопіль: Лілея, 1997. — 292 с.

2. Менеджмент для магистров: Учеб. пособие / Под ред. д.е.н., проф. А.А. Епифанова, д.е.н., проф. С.Н. Козьменко. — Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. — 762 с.

3. Мескон MX., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента /Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 800 с.

4. Робине СП., Коултер М. Менеджмент, 6-е издание: Пер. с англ. — М.: Издательс­кий дом «Вильяме», 2002. — 880 с: ил.

5. Робіне СП., ДеЧенцо Д.А. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін. — К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2002. — 671 с.

Б. Додаткові джерела:

1. Виноградський М.Д., Виноградська A.M., Шканова О.М. Організація праці менед­жера. Навч. посіб. для студ. екон. спец, вузів. — К.: "КОНДОР", 2002. — 518 с

2. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. Сокр. пер. с нем. — М.: Эконо­мика, 1990. — С. 167-176.

3. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. — СПб.: Питер, 2002. — 512 с: ил.

4. Крушельницька О.В.. Мельничук Д.П. Управління персоналом. Навч. посібник. — К.: "Кондор", 2003. — 296 с.

5. Мурашко M.I. Менеджмент персоналу. Навч.-практ. посіб. — К • Т-во "Знання" КОО, 2002. —311 с.

6. Саймон Г. и др. Менеджмент в организациях. Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика 1995. — С. 103-124.

7. Управление персоналом организации. Учебник / Под ред. А.Я. Кибанова. — М ИНФРА-М, 2002. — 638 с.

8. Управление по результатам Пер. с финск. — М.: Прогресс, 1988. — С. 261-277.

9. Харрингтон Дж.Х. Управление качеством в американских корпорациях. Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1990. — С. 124-153.

296