Тема 5 розробка та ухвалення управлінських рішень

Програмовані рішення базуються на звичці, заведеному порядкові або про­цедурній політиці і ухвалюються за типових обставин. Це результат послідов­них кроків (заходів чи дій), що сприяють вирішенню проблеми. Коли виникають проблеми або ситуації, для яких програмоване рішення непридатне або невідо­ме, то керівники або особи, від яких залежить ухвалення рішення, повинні звер­нутися до непрограмованого.

Компроміс — нейтральне чи тимчасове вирішення проблеми, що умовно задовольняє на даному етапі всі сторони, які приймають участь у конфлікті.

2. Всі управлінські рішення мають на меті сприяти досягненню організацій­них цілей і знайти найкращий вихід з конкретної ситуації. Рішення вважається організаційним, коли його приймає керівник або особа, яка відповідальна за його розробку та ухвалення, з метою виконання посадових обов'язків. Це спричиняє наявність типових ситуацій і потребує розробки стандартних, типо­вих, шаблонних рішень в межах кожної управлінської функції.

3. Рішення можуть ухвалюватись як однією людиною, так і групою осіб. Існує три відомих методи групового ухвалення рішень: 1) колективне обгово­рення проблем за умов вільного висування проектів рішення; 2) номінальний груповий спосіб; 3) метод "дельфі".

Рішення також приймаються на основі моделювання та програмування майбутнього розвитку ситуації.

4. При прийнятті управлінських рішень враховується фактор ризику — рівня визначеності, з яким прогнозується результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класи­ фікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, вихо­ дячи з наступного поділу інформації:

•S повна інформація;

S неповна інформація чи така, що швидко змінюється;

•/ повна невизначеність.

РЕЗЮМЕ

1. Ухвалення та виконання управлінських рішень — найго­ловніший оціночний критерій керівних здібностей. Прийняття рішень — це процес, завдяки якому обирається лінія поведінки як вирі­шення певної проблеми.

Ухвалення управлінського рішення — це вибір однієї з кількох можливих альтернатив. Це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них. Відсутність вибору ускладнює процес ухвалення рішення.

¹ Финансовый анализ деятельности фирмы. — М.: "Ист-сервис", 1994. — С. 226-229.

124

125

Розділ II

ТЕХНОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 5

РОЗРОБКА ТА УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Питання

для самоконтролю:

1. Що називають управлінським рішенням?

2. У чому полягає різниця між програмованими і непрогра-мованими рішеннями?

3. Що таке компроміс?

4. За якими ознаками класифікуються управлінські рішення?

5. Наведіть приклади типових, стандартних управлінських рішень.

6. Розкажіть про етапи раціонального вирішення проблеми.

7. Які переваги і вади групового ухвалення рішень?

8. Які способи моделювання рішень Ви знаєте?

9. Що таке умови ризику, визначеності та невизначеності?

10. Що розуміють під коефіцієнтом варіації?

Нові категорії ) та поняття

Кількісні та якісні методи ухвалення рішень.

Визначеність та невизначеність.

Ризик.

Джерела і причини виникнення ризику.

Імовірність. Середнє квадратичне відхилення. Коефіцієнт варіації.

Управлінське рішення.

Процес ухвалення рішень.

Рішення програмовані та непрограмовані.

Типові, шаблонні рішення. Компроміси. Класифікаційні ознаки управлінських рішень.

Групові способи ухвалення управлінських рішень.

Способи моделювання.

СИТУАЦІЇ ДЛЯ АНАЛІЗУ до теми 5

Ситуація 1

Ділова гра "Корабельна аварія" Проспект гри

Проведення даної гри передбачає вирішення таких завдань:

•/ закріплення теоретичних знань з теми "Розробка та ухвалення управлінсь­ких рішень";

•/ зосередження уваги студентів на необхідності чіткого формулювання мети, виявленні проблемної ситуації та аналізі всіх можливих варіантів усунення проблеми;

•/ навчання студентів обґрунтовувати можливі альтернативи, відстоювати та аргументувати власну думку;

•/ вироблення навичок прийняття індивідуальних рішень в екстремальній

ситуації за обмежений період часу; •/ вироблення навичок групової розробки та прийняття управлінських рішень

в кризовій ситуації; •/ демонстрування залежності всіх оперативних дій від обраного варіанту

стратегії; ■/ виявлення лідерів в групах та розвиток творчої активності студентів.

Ділова гра "Корабельна аварія" дає можливість моделювати діяльність управлінців та демонструє особливості прийняття індивідуальних та групо­вих рішень. В процесі імітації ігрового експерименту досліджуються мотиви прийняття рішень, виявляються лідери, оцінюються можливості та наполег­ливість учасників гри у відстоюванні власної думки.

Термін ділової гри — 1 год. 20 хв.

Кількість учасників не обмежується (мінімум 2 чол.).

Дія ділової гри "Корабельна аварія" відбувається на умовному кораблі, що потерпів аварію в Тихому океані в районі екватора. До найближчого берега — 360 км. Кожен учасник гри повинен уявити себе володарем надувного човна з веслами. З потопаючого корабля необхідно в порядку визначеної пріоритетності забирати предмети, що вказані в таблиці. Час прийняття рішень обмежений (7 хв.), оскільки корабель тоне.

Гра проводиться в два етапи. На першому етапі кожен учасник гри приймає індивідуальне рішення щодо виходу з критичної ситуації та пріоритетності відбору вказаних в таблиці предметів.

126

127

Розділ И

ТЕХНОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 5

РОЗРОБКА ТА УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Таблиия до ділової гри

Вихідна інформація для прийняття індивідуального та групового рішення

Предмети	Власна думка	Думка групи |	Оцінка експертів	Відхилення (ст.4 — ст.2) індивідуальне	Відхилення (ст.4 — ст.З) групове
1. Секстант
2. Дзеркальце
3. Каністра з прісною водою (20 л)
4. Москітна сітка
5. Аварійний запас продуктів (1 ящик)
6. Карта Тихого океану
7. Надувна подушка
8. Каністра з пальним (мастило) та сірники
9. Транзисторний приймач
10. Світлонепроникний пластмасовий лист (10 м2)
11. Ром (1 л)
12. Нейлоновий шнур (10 м)
13. Коробка шоколаду
14. Снасті риболовні

На другому етапі приймається групове (колективне) рішення стосовно цієї ж проблеми виходячи з критеріїв, вироблених самою групою (під­коритися лідерові, досягти консенсусу, погодитися з спеціалістами тощо).

Слід підкреслити, що учасники гри повинні приймати рішення в конкретній ситуації стосовно себе, а не удаваної особи.

Сценарій гри

Об'єктом гри обрана нестандартна складна ситуація (корабельна аварія), яка потребує термінового прийняття рішення для усунення проблеми. Ігрова ситуація передбачає наявність ведучого, який знайомить з умовами (обме­женнями) гри, правилами, слідкує за термінами прийняття рішень та підводить підсумки гри.

До обмежень в процесі гри відносяться: S термін прийняття рішень;

S перелік предметів, які можна в обраній послідовності забирати з потопа­ючого корабля;

•/ дотримання процедури заповнення розрахункової таблиці.

До керівних параметрів гри належать:

•/ оцінка проблемної ситуації;

S обрана стратегія;

S пріоритетність вибору запропонованих предметів.

Правила гри

1. Оцінивши ситуацію, кожен учасник гри на протязі 7 хв. приймає індивіду­альне рішення, а саме: в гр. 2 табл. визначає пріоритетність для себе осо­бисто кожного з предметів (навпроти найважливішого ставиться цифра 1, навпроти другого за важливістю предмета — 2 і так до позиції 14 включно). Після цього кожним учасником гри визначається імовірність врятування як суб'єктивна оцінка.

2. Приймається групове (колективне) рішення. У цьому випадку всі учасники гри повинні прийти до згоди за тих самих стартових умов. Усі показники фіксуються в гр. З таблиці, причому ця графа заповнюється всіма учасниками гри спільно. Далі визначається імовірність врятування як суб'єктивна групова оцінка.

3. Викладачем (ведучим) оголошується оцінка ситуації експертами-спеціаліс-тами в морській справі, аналізується запропонований ними оптимальний варіант стратегії та визначений на її основі перелік предметів. Пріори­тетність предметів, визначена експертами, фіксується в гр. 4 таблиці.

4. По кожній позиції індивідуального рішення визначаються відхилення від оцінки експертів. Відхилення (їх абсолютна величина) заносяться в гр. 5 таблиці (гр. 4 — гр. 2). Експерти встановили, що у випадку суми відхилень більшої від 60 балів, шансів на врятування немає. Отже, робиться висновок про недостатність оцінки ситуації та неправильний вибір стратегії.

По кожній позиції групового рішення визначаються відхилення від оцінки експертів. Відхилення (їх абсолютна величина) заносяться в графу 6 таблиці (гр.4 — гр.З). Висновки експертів про неможливість врятування при перевищенні суми відхилень від критичного числа (60 балів) розповсюд­жуються і на дану ситуацію.

Ситуація 2

Уявімо ситуацію, в якій опинився торговий агент, який вирішує, їхати йому поїздом чи скористатися послугами авіакомпанії аби потрапити у місто, де мешкає покупець. Якщо буде ясно, то він може летіти і, при цьому, витратить на всю подорож від воріт до воріт 2 години, а якщо їхати поїздом — 7 год. Якщо він поїде залізницею, то втратить день на робочому місці, який, за його оцінкою, міг би принести виторг у $1500. Іногородній клієнт, імовірно, зробить замовлення орієнтовною вартістю $3000 за умови, що його персонально відвідають. Якщо торговий агент вирішить летіти, але політ не відбудеться через туман, йому доведеться замість відвідин обмежитися телефонною розмо­вою. Це призведе до зменшення суми замовлення до $500, проте агент зможе виконати вдома замовлень на $1500, бо не втратить робочого дня1.
	Імовірність тієї чи іншої погоди	Туман (0,1)	Ясно (0,9)
	Стратегія 1: Літак	+$ 2000	+$ 4500
	Стратегія 2: Поїзд	+$ 3000	+$ 3000

128

Джерело: Робота Martin К. Storr and Irving Stein, The Practice of Management Science (Englewood Cliffs, NY.: Prentice-Hall, 1976), p 1.

129

Розділ II

ТЕХНОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема б

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

А. Основні джерела:

1. Василенко В.А. Теорія та практика розробки управлінських рішень. Навчальний посібник. — К.: ЦУЛ, 2002. — 420 с

2. Литвак Б.Г. Управленческие решения — М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 1998. — 248 с

3. Мескон MX, Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента /Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 800 с.

4. Основы менеджмента. Учебное пособие для вузов / Под ред. А.А. Радугина. — М.: Издательство "Центр", 1997. — С. 214-242.

5. Райт Г. Державне управління / Пер. з англ. — К.: Основи, 1994. — 191 с.

6. Юкаева B.C. Управленческие решения. Учеб. пособие. — М.: Маркетинг, 1999. — 292 с.

Б. Додаткова література:

1. Василенко В.А., Шостка В.І. Ситуаційний менеджмент. Навчальний посібник. — К.: ЦУЛ, 2003. — 285 с.

2. Глущенко В.В., Глущенко И.М. Разработка управленческого решения. Прогнози­рование — планирование. Теория проектирования экспериментов. — г. Железнодо­рожный, Моск. обл.: ТОО НПЦ "Крылья", 1997. — 400 с.

3. Екатеринославский Ю.Ю. Управленческие ситуации. Анализ управленческих решений. — М.: Экономика, 1988. — 176 с.

4. Жданова Л.А. Организация и управление капиталистической промышленной фирмой — М.: Изд. УДН, 1987. — 212 с.

5. Крылова Т.Б. Выбор партнера: анализ отчетности капиталистического пред­приятия. — М.: Финансы и статистика, 1991. — 160 с.

6. Планкетт Л., Хейл Г. Выработка и принятие управленческих решений: Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1984. — 168 с.

7. Психологія в менеджменті / Комінко С, Курант Л., Самборська О. та ін. — Тернопіль: ТАНГ, 1999. — 400 с.

8. Рудінська О.В., Яроміч С.А., Молоткова І.О. Менеджмент. Теорія менеджменту. Організаційна поведінка. Корпоративний менеджмент. — К.: Ніка-Центр, Ельга. 2002. — 335 с.

Тема 6. Процес менеджменту та його складові

Тема 7. Функція планування

Тема 8. Функція організації діяльності

Тема 9. Функція мотивації

Тема 10. Функція контролю

130

131

Розділ 111

ТУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 6

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

Тема 6

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

Слава — в руках праці. JI. да Вінчі

Для людини з талантом і любов'ю до праці не існує перешкод.

Л. ван Бетховен