Тема 7

_{ТУНКЦІЛ ПЛАНУВАННЯ}

Мета у житті — це стовбур дерева,

Ключові напрями діяльності — гілки,

Завдання, які плануємо — молоді паростки,

Практичні заходи — листя.

Коли ми витрачаємо час на планування, його стає більше.

Ми вільні у виборі лише першого кроку. Всі решта залежать від нього.

В. Гюго

Планування — найперша функція управління, вона передує решті управлінських функцій і визначає їх природу. Планування залежить від ефективного аналізу зовнішнього середовища, об'єктивної оцінки власних позицій, вимагає спільних зусиль і участі всіх складових організації.

7.1. Постановка мети діяльності (формулювання стратегії)

Планування передбачає вибір мети, розробку шляху по її досягненню та просування цим шляхом¹.

Стратегічне планування являє собою набір дій та рішень, які вико­ристовуються керівництвом і сприяють розробці специфічних стратегій для досягнення цілей організації'².

Пітер Лоранж визначає процес стратегічного планування, як "такий, що за­безпечує нововведення та зміни в організації в достатній мірі"'. Він класифіку­вав чотири основних види управлінської діяльності в межах функції планування:

1. Розподіл ресурсів.

2. Адаптація до зовнішнього середовища.

3. Внутрішня координація.

4. Організаційно-стратегічне передбачення.

Розподіл організаційних ресурсів проводиться в таких галузях, як фонди, кадри, фізичні матеріали та ін.

Адаптація до зовнішнього середовища поєднує всі дії стратегічного характе­ру, які покращують стосунки підприємства з його зовнішнім середовищем.

Підприємству необхідно адаптуватися як до зовнішніх сприятливих мо­жливостей, так і до небезпек, стратегічних пасток.

Загальна мета внутрішньої координації діяльності підприємства — скласти уяву про дійсний стан справ на підприємстві, визначити власні сильні та слабкі сторони і досягти ефективної інтеграції внутріфірмових господарських операцій.

Передбачення організаційних стратегічних змін — це вміння враховуючи власний накопичений досвід та минулі помилки, навчатись на цьому досвіді і досягати професіоналізму в оцінці умов господарювання, аналізі їх дина­міки та тенденцій змін.

Стратегія — це детальний всеохоплюючий комплексний план, який роз­робляється на перспективу і повинен сприяти досягненню місії організації та цілей, що її конкретизують. Стратегія розробляється та формулюється вищим керівництвом (top management), але її реалізація передбачає участь всіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення для затвердження стратегії створюють виробники продукції чи працівники, що виконують роботи чи надають послуги.

Фалмер Роберт М Энциклопедия современного управления (в пяти томах). Т.1. — М.: ВИПКэнерго, 1992. — С. 137.

Мескон М.Х., Альберт М , Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — С. 256.

154

Peter Lorange, Corporate Planning: An Executive Viewpoint (Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall,

1980), p. 2.

Py Д., Сульє Д. Управління / Пер. з франц. — К.: Основи, 1995. — С. 278.

155

Розділ III

ТУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 7

ТУНКЦІЯ ПЛАНУВАННЯ

З погляду економіки процес розробки стратегії, принаймні зовні, побудо­ваний за принципом раціональності. Він визначається системою взаємодії комплексів, які можуть бути визначені об'єктивно, формально і навіть кількісно.

Стратегічний план повинен розроблятись з точки зору перспективи усієї організації, а не якогось окремого її представника. Цю розкіш ще може собі дозволити власник на приватному підприємстві, але не пересічне підприємст­во де власність колективна, державна чи будь-яка інша. Стратегія розвитку по­винна підкріплюватись масштабними дослідженнями та фактичними даними. Для ефективної конкуренції в сучасному світі бізнесу організація повинна по­стійно зважати на розвиток галузі, ринок (власний ринковий сегмент, співвідно­шення попиту та пропозиції), характер та рівень конкуренції, постійно займатися збором та аналізом інформації про ці та інші явища та процеси.