6.5. Функції менеджменту: склад і призначення

Усі сучасні дослідники процесу управління виробництвом вважають класичний підхід, запропонований А.Файолем, основою класифікації функцій менеджменту.

На сьогодні найбільш розповсюдженою є точка зору, згідно з якою процес менеджменту складається з чотирьох взаємопов'язаних функцій: планування, організації, мотивації та контролю.

Планування. Функція планування передбачає вироблення рішень про те, якими повинні бути цілі, завдання організації і що повинні зробити члени організації, щоб досягти їх. Отже, функція планування — це управлінська діяльність, яка ставить цілі та засоби їх досягнення. За своєю суттю, функція планування відповідає на три основних питання:

1. Де організація зараз знаходиться? Керівники повинні оцінити сильні та слабкі сторони організації в таких важливих галузях, як фінанси, вироб­ництво, наукові дослідження та розробки, маркетинг, персонал (оцінка компетенції організації, її конкурентної позиції). Все це здійснюється з метою визначити, чого може реально досягти організація.

2. В якому напрямі організація прагне розвиватися? Оцінюючи загрози та можливості, що виникають у ринковому середовищі, керівництво визна­чає, якими повинні бути цілі та завдання організації та що може зава­дити організації досягти їх.

3. Які шляхи досягнення цілей? Керівники повинні вирішити, що необхідно здійснити для досягнення поставлених цілей та завдань. Відповіддю на це запитання є стратегічні і тактичні плани організації.

Важливість функції планування зумовлюється вигодами, які отримує організація від здійснення цього виду управлінської діяльності:

S координуються зусилля персоналу шляхом визначення спільної мети для

організації в цілому та її підрозділів; S здійснюється планомірна підготовка організації до змін; S керівництво долає умови невизначеності шляхом здійсненням комплексу

заходів прогнозування змін зовнішнього середовища; S змінюється система мислення керівників (менеджери діють активно,

стимулюючи розвиток вигідних для організації подій, заперечуючи

пасивність та вичікувальну позицію).

Однак планування не слід розглядати як гарант успіху, оскільки не всі події та зміни зовнішнього середовища можна передбачити. Крім того, інформаційна база може бути недостатньою, що призводить до прийняття неефективних рішень.

Організація. Організувати — значить створити певну структуру. Організа­ція як функція менеджменту — це процес створення структури підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати для досягнення спільної

145

Розділ III

ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема б

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

мети. Необхідною умовою створення структури є виконання робіт в межах функції планування, адже чітке визначення місії організації, цілей та завдань, вироблення стратегії діяльності формують базу для побудови структури. Отже, функція організації в менеджменті повинна забезпечувати перехід від стратегії до структури.

Функцію організації в менеджменті розглядають як процес створення об'єкта управління (виробничої структури) та суб'єкта управління з регламентацією їх функцій, підфункцій, робіт і операцій, прав та обов'язків, а також підбір та розташування кадрів, формування штатів працівників.

Мотивація. Поведінка людей завжди мотивована. Мотивацію визначають як силу, що спонукає до дії. Мотив — це внутрішнє спонукання, імпульс або намір, який змушує людину щось робити або поступати певним чином.

Одне з найбільш популярних визначень менеджменту розглядає його як вміння виконувати роботу, використовуючи знання, інтелект, досвід інших людей. І завданням функції мотивації є створення такої мотиваційної системи, при якій персонал продуктивно виконує роботу відповідно до делегованих йому обов'язків згідно з планом організації.

Менеджерів завжди цікавило, в яких умовах людина мотивована до праці за чиїмось завданням. Цей інтерес зростав в міру розширення свобод під­леглого, коли традиційні методи утримування і примушування, які в свій час приводили в рух армії рабів, вже не спрацьовували. Чим вільнішою ставала людина, тим важливішим було знання того, що нею рухає, що спонукає напру­жувати зусилля, а що навіть при сприятливих умовах приводить до посеред­ніх результатів.

З кінця XVII-ro і до ХХ-го століття була розповсюджена думка, що люди завжди будуть працювати більше, якщо вони мають можливість більше за­робити. Вважалося, що мотивація — це просте питання, яке зводилося до пропозиції відповідних грошових винагород в обмін докладених зусиль.

Однак дослідження в галузі поведінкових наук продемонстрували обмеже­ність чисто економічного підходу. Було виявлено, що мотивація є результатом складної сукупності потреб, які постійно змінюються. Менеджер повинен ви­значити, якими є реальні потреби працівників, і забезпечити спосіб задоволення цих потреб через активну, ефективну діяльність. Для цього здійснюється еко­номічне та моральне стимулювання персоналу, збагачується зміст праці, ство­рюються умови для прояву творчого потенціалу працівників та їх саморозвитку.

Створення ефективних мотиваційних систем — актуальне питання для віт­чизняних організацій (підприємств). Нові економічні умови, при яких люди стають засновниками, співвласниками підприємств, потребують докорінної зміни традиційних мотиваційних систем, адже людям подобається відчувати свою значущість, вони прагнуть реалізувати свої права, самовизначитися.

Контроль. Контроль — це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети. Якщо не доводити мету до своїх підлеглих, то немає чого і контро-

146

лювати. Це стосується не лише контролю за результатом, але й контролю за процесом, причому останній слід здійснювати особливо уважно. Без контролю в організації починається хаос і об'єднати діяльність людей стає неможливо.

Функція контролю в організації передбачає:

1. Подолання невизначеності. Певні обставини можуть протидіяти досяг­ненню запланованих результатів. Зміна законів, соціальних цінностей, умов конкуренції та інших чинників зовнішнього середовища можуть перетво­рити плани у щось недосяжне. Для реакції на вказані зміни організаціям потрібний ефективний механізм оцінки їх впливу на поточну діяльність та узагальнюючі показники. Невизначеність також породжується трудно­щами у прогнозуванні реакції персоналу на управлінські нововведення.

2. Попередження кризових явищ. Якщо вчасно не виправити помилки та не усунути проблеми, виявлені в процесі аналізу ситуації, то вони переплі­таються з помилками в оцінці майбутнього стану організації та зов­нішнього середовища. Імовірність переплетення помилок в організації велика через високий рівень взаємозв'язку різних видів діяльності. Функція конт­ролю дозволяє виявити проблеми та скоригувати діяльність організації до того часу, коли ці проблеми переростуть у кризу.

3. Підтримування успіху. Важливим є й інший бік контролю, який поля­гає у підтримуванні всього того, що є успішним у діяльності організа­ції. Отже, один з найважливіших аспектів контролю — визначити, які напрями діяльності найбільше сприяли досягненню мети. Таким чином, визначаючи успіхи та невдачі, ми отримуємо можливість адаптуватися до змін зовнішнього середовища.

Подана класифікація функцій менеджменту є найпопулярнішою, однак існують й інші. Так, вчені Державної Академії управління (м. Москва) виділяють п'ять загальних функцій менеджменту: планування, організацію, координацію, мотивацію та контроль .

Л.А.Жданова,² спираючись на дослідження зарубіжних авторів, виділяє такі функції менеджменту: планування, організацію, комплектування штатів, керів­ництво та лідерство, координацію, мотивацію, контроль. Деякі вітчизняні авто­ри³ пропонують виділяти й аналітичну функцію менеджменту, враховуючи її важливість у розпізнаванні проблемної ситуації, діагностуванні причин, що зумовлюють зміну запланованих параметрів та передбаченні можливої зміни досліджуваного процесу.

Існують й інші класифікації, які поділяють функції менеджменту на основні (планування, організація, мотивація, контроль) та часткові (управління основним виробництвом, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-

Менеджмент организации Учебное пособие / Румянцева З.П. и др. — М.: ИНФРА-М, 1995. —

С. 52-57.

Жданова Л.А Организация и управление капиталистической промышленной фирмой:

Учебник. — М.: Изд-во УДН, 1987. — С. 62-64.

Савчук В К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Автореф.

дисертації докт. екон. наук. — Тернопіль, 1996. — С. 13-16.

147

Розділ Ш

ТУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема б

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

технічним забезпеченням, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будів­ництвом тощо). Нетрадиційним підходом відрізняється й класифікація, згідно з якою виділяються такі функції менеджменту: встановлення мети, планування, рішення, організація, оперативний вплив, мотивація, контроль . Кожна з наведених класифікацій має у своїй основі досить вагомі аргументи.

РЕЗЮМЕ

1. Концепція процесу управління, яку можна реалізувати у всіх типах організацій, виникла в межах класичної школи менеджменту.

Менеджмент — це процес планування, організації, мотивації та контролю діяльності з тим, щоб забезпечити координацію всіх ресурсів, необхідних для ефективного досягнення мети організації.

2. Виділяються наступні етапи процесу управління: визначення мети впливу, оцінка ситуації, визначення проблеми, управлінське рішення. Кожний етап процесу управління реалізується за допомогою взаємозв'язаних управлінських процедур: формулювання мети, інформаційне забезпечення, аналітична діяль­ність, вибір варіантів дій, реалізація рішень.

3. Процеси менеджменту мають спільні характеристики: безперервність, нерівномірність, циклічність, послідовність, мінливість, постійність.

4. Залежно від повноти, надійності та достатності інформації розрізняють такі типи процесу управління: лінійний, коригований, розгалужений, ситу­аційний та пошуковий.

5. Процес і структура управління перебувають у взаємозв'язку, оскільки вони відображають дві сторони одного і того ж явища — впливу керуючої системи на керовану. Структура відображає необхідний склад ланок, які здійснюють вплив і в яких він зароджується, а також зв'язки, через які він реалізується. Процес управління характеризує склад і послідовність операцій при формуванні і здійсненні впливу, порядок діяльності ланок структури і розповсюдження впливу на її зв'язки.

Залежно від конкретних умов та обставин роботу по вдосконаленню орга­нізації управління можна починати зі структури або процесу. Однак у мето­дологічному відношенні процесові управління повинна належати першість, оскільки саме в ньому виявляються всі ознаки та тенденції розвитку.

6. У сучасних умовах господарювання концепція управлінського процесу у своєму первісному вигляді не забезпечує ефективної діяльності організації, оскільки належно не враховує впливу зовнішнього середовища. Вимоги прак-

тики зумовили розвиток нової філософії управління — стратегічного мене­джменту, тобто процесу, за допомогою якого менеджери встановлюють довго­строкове спрямування організації, визначають специфічні цілі, розробляють стратегії для досягнення цих цілей з врахуванням зовнішніх та внутрішніх обставин і зобов'язуються виконати обрані плани дій.

7. Процес менеджменту включає здійснення комплексу робіт в межах чотирьох основних функцій: планування, організації, мотивації та контролю.

¹ Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — С. 29-67.

148

149

ТУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 6

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ ТА РіОГО СКЛАДОВІ

Питання

для самоконтролю:

1. Що таке процес?

2. Як виглядає структура процесу управління організацією?

3. Які етапи (елементи) процесу управління Вам відомі?

4. Які спільні характеристики мають процеси менеджменту?

5. Якими бувають типи процесів управління?

6. Які властивості притаманні процесу управління?

7. Що таке стратегічний менеджмент?

8. З яких функцій складається процес менеджменту?

9. Як Ви розумієте функцію організації?

10. З чого складається мотиваційна система?

Нові категорії та поняття

Типи процесів. Властивості структури. Властивості процесу. Стратегічний менеджмент. Складові стратегічного менеджменту. Функції управління. Класифікація функцій.

Процес менеджменту. Предмет і засоби здійснення управлінського процесу. Етапи (елементи) процесу управління. Структура процесу управління.

Характеристики процесів менеджменту.

СИТУАЦІЇ ДЛЯ АНАЛІЗУ до теми 6

Ситуація 1

Оцініть рівень прояву "принципів процвітання" на відомому Вам підприємстві. По кожній позиції виберіть відповідний бал. Найвищий рівень відповідає семи балам, дуже низький — одному балу. Якщо сума Ваших оцінок становить понад 70 балів, то є всі підстави вважати, що підприємство процвітатиме. Показник 55-60 балів свідчить про наявність тенденції до процвітання. Сума балів 48-54 вказує, що не все ще втрачено. Показник 20 балів — сигнал лиха.

Дванадцять стратегічних принципів процвітання підприємства

1. Чітке уявлення про перспективи підприємства	7 6 5 4 3 2 1	Нечітке уявлення про перспективу
2. Невичерпний оптимізм керівництва	7 6 5 4 3 2 1	Песимізм керівництва
3. Відчуття сімейної атмосфери на підприємстві	7 6 5 4 3 2 1	Відчуття атмосфери "караван-сараю"
4. Зростання частки підприємства на ринку	7 6 5 4 3 2 1	Скорочення частки підприємства на ринку
5. Турбота про якість товарів	7 6 5 4 3 2 1	Зневажання якістю товарів
6. Увага до обслуговування споживачів	7 6 5 4 3 2 1	Недбале ставлення до споживачів
7. Наявність ключового напряму розвитку підприємства	7 6 5 4 3 2 1	Відсутність ключового напряму розвитку підприємства
8. Турбота про талановитих працівників	7 6 5 4 3 2 1	Неувага до талановитих людей
9. Гнучкість управління та організації виробництва	7 6 5 4 3 2 1	Консерватизм в управлінні та організації виробництва
10. Узгодженість між керівництвом та персоналом у питаннях премій та привілеїв	7 6 5 4 3 2 1	Відсутність такої згоди
11. Створення для всіх працівників привабливих умов праці	7654321	Наявність привабливих умов праці лише для вибраних осіб
12. Турбота про зв'язки з громадськістю	7 6 5 4 3 2 1	Ігнорування зв'язками з громадськістю

Ситуація 2

Уявіть, що Ви працюєте в консультаційній формі, і Вас запросили ви­робити рекомендації для великої фірми з виробництва промислового облад­нання. Кілька днів тому Рада директорів цієї фірми провела щоквартальне засідання, на якому аналізувалися виробничі показники. У центрі уваги

ISO

151

Розділі

ТУНКЦ1Ї МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема б

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ

була стійка тенденція (протягом півтора року) зменшення прибутку, хоча обсяги збуту продукції не скорочувалися. Висловлювалися думки, що затра­ти вийшли з-під контролю.

Проведений Вами аналіз (в т.ч. опитування всіх категорій працюючих) дозволив Вам зробити висновок, що політика просування по службі в даній фірмі базувалася практично на одному критерії — технічній компетентнос­ті, причому цього правила дотримувалися на всіх рівнях. Ви констатува­ли, що звичним явищем на фірмі є зустріч у цеху з керівником, який вивчає та коментує технічні проблеми. На жаль, після цього у такого керівника залишається мало часу на управління. Таким управлінським функціям, як планування, організація, мотивація та контроль приділя­ється мало уваги.

Запитання:

1. Чи є розповсюдженою, на Вашу думку, ситуація, коли керівники витра­чають більше часу на технічні, а не на управлінські аспекти своєї діяльності? Дайте пояснення цьому.

2. Як можна вирішити ці проблеми?

3. Чи потребує згадана фірма залучення ззовні управлінських працівників, які приділяли б більше уваги управлінській діяльності?

Ситуація З

Новий низовий керівник (low-менеджер) зайняв свою посаду після отриманого від директора по персоналу попередження, що діяльність персоналу очоленого ним підрозділу на сьогодні є незадовільною. Протя­гом перших тижнів, проведених зі спеціалістами даного підрозділу, новий керівник став очевидцем їх недбалої, неакуратної та неякісної роботи. Він зробив висновок, що підлеглі потребують суворої дисципліни і скликав збори, на яких "встановив порядок" і не стримався, щоби не висловити свою думку про підлеглих і їх працездатність.

Через кілька годин цей керівник зустрівся зі своїм знайомим, теж керівником низової ланки, і розповів йому про свої дії: "Я оголосив перелік проблем, які виникають у мене при керівництві підрозділом, і повідомив, що з наступного дня все буде організоване по-новому. Я знаю, що вони здатні працювати добре. Настав час, коли вони почнуть заробляти гроші, а я буду спостерігати за ними, і у разі виявлення недоліків вдаватимуся до дисциплінарних заходів".

Колега запропонував йому використати консультативний підхід у роботі з підлеглими.

Запитання:

1. При вирішенні людських проблем у своєму підрозділі новому керівнику низової ланки необхідно буде використовувати багато знань з управління. Які вони і в яких складних випадках він буде їх використовувати?

2. Керівник бере на себе багато ролей. Які ролі буде змушений виконувати керівник з нашого прикладу?

3. Чи існує імовірність того, що при переговорах з підлеглими вони відчують, що керівник маніпулює ними? Якщо так, то що може зробити керівник для зміни такого враження?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

А. Основні джерела:

1. Герчикова И.Н. Менеджмент. Учебник. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994. — 546 с.

2. Менеджмент организация. Учеб. пособие / Румянцева З.П. и др. — М.: ИНФРА-М, 1995. — 347 с.

3. Мескон MX., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 800 с.

4. Робіне СП., ДеЧенцо ДА. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін.

— К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2002. — 671 с.

5. Управление — ?то наука и искусство. А. Файоль, Г. ?мерсон, Ф, Тейлор, Г. Форд.

— М.: Республика, 1992. — 352 с.

6. Хміль Ф.І. Менеджмент. Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — 351 с.

Б. Додаткові джерела:

1 Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновациями на пред­приятии Сокр. пер. со словацк. — М.: Экономика, 1989. — С. 41-68.

2. Классики менеджмента / Под ред. М. Уорнера / Пер. с. англ. под ред. Ю.Н. Кап-туревского. — СПб.: Питер, 2001. — 1168 с.

3. Кориикий Э.Б., Нинциева Г.В., Шетов В.Х. Научный менеджмент: российская история — СПб.: Питер, 1999. — 384 с.

4. Мартыненко Н.М. Менеджмент фирмы Книга для предпринимателя. — К.: МП "Леся", 1995. — С. 286-305.

5. Минцберг Г. Структура в кулаке: создание эффективной организации / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2001. — 512 с.

6. Организационный менеджмент / А.Н. Мардас, О.А. Мардас. — СПб.: Питер, 2003. — 336 с.

7. Теория организации. Учебник для вузов / Г.Р. Латфуллин, А.В. Райченко. — СПб.: Питер, 2003. — 400 с.

8. Управление человеческими ресурсами / Под ред. М. Пула, М. Уорнера. — СПб.: Питер, 2002. — 1200 с.

152

153

Розділ III

ТУНКШЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 7

ТУНКЦІЯ ПЛАНУВАННЯ