1. Визначення потреби в капіталі, що дозволяє здійснити вибір кре­дитів, встановити терміни їх отримання і розподілити капітал на власний і залучений залежно від його рентабельності. Визначення потреби в капіталі здійснюється окремо за основними та оборотними засобами, необхідними для розширення, ремонту, модернізації, реконструкції та раціоналізації виробництва.

2. Розроблення плану капіталовкладень (інвестиційного плану).

Для його складання необхідно проаналізувати рентабельність і термін окуп­ності всіх капіталовкладень. З цією метою здійснюються:

•/ порівняльний аналіз виробничих витрат, в межах якого зіставляються витрати на новому обладнанні і тому, що знаходиться в експлуатації;

■S порівняльний аналіз прибутку, який передбачає зіставлення витрат і прибутку при використанні нового і діючого обладнання;

•/ порівняння рентабельності передбачає аналіз співвідношення розмірів капітальних засобів, необхідних для придбання та експлуатації нового обладнання, з додатковим прибутком, отриманим при його експлуатації;

S визначення строку окупності.

3. Довгострокове планування ліквідності балансу, яке є інформацією про фінансовий стан підприємства на тривалу перспективу. На відміну від короткотермінового фінансового планування, основною метою якого є аналіз і контроль за станом ліквідності, довгострокове планування дозволяє дотри­ муватися основних фінансових принципів.

Короткотермінове фінансове планування має особливе значення для підприємства, оскільки дозволяє аналізувати і контролювати ліквідність з врахуванням всіх інших планів. Зарубіжний досвід свідчить, що коротко­строкове фінансове планування охоплює такі плани:

S річний фінансовий план {співвідношення різниці доходів з обороту та поточних витрат і виграшем (втратами) від поточної діяльності;

S фінансовий план нейтральної галузі діяльності підприємства: співвідно­шення різниці доходів та витрат (продаж старого обладнання тощо) з виграшем (втратами) від нейтральної діяльності;

•/ кредитний план;

415

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Тема 1 7

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

■S план капітальних, вкладень;

•/ план забезпечення ліквідності — співвідношення суми виграшів (втрат) та наявних ліквідних засобів і резерву ліквідних засобів.

При складанні фінансових планів слід дотримуватися загальних правил фінансування:

1. Принцип фінансового співвідношення термінів ("золоте банківське пра­вило"): використання і отримання засобів повинно відбуватися у встанов­лені строки, тобто капітальні вкладення з тривалими термінами окуп­ності повинні фінансуватися за рахунок довгострокових засобів.

2. Принцип платоспроможності: планування повинно забезпечувати плато­спроможність у будь-який час.

3. Принцип рентабельності капіталовкладень: для всіх капіталовкладень необхідно обирати найдешевші способи фінансування, залучати капітал можна лише у тому випадку, коли це перевищує рентабельність власних засобів.

4. Принцип збалансованості ризиків: особливо ризиковані капіталовкладен­ня необхідно фінансувати за рахунок власних засобів.

5. Принцип пристосування до потреб ринку: важливо враховувати кон'юнкту­ру ринку і свою залежність від надання кредитів.

6. Принцип граничної рентабельності: вибираються ті варіанти капітало­вкладень, які дають максимальну, граничну рентабельність.

Фінансове планування охоплює вироблення заходів, які слід вжити у ви­падку, коли відбуваються непередбачені зміни у зовнішньому середовищі, і вести подальшу підприємницьку діяльність відповідно до складених планів неможливо. Наприклад, відбувається піднесення економіки швидшими, ніж передбачалося, темпами. У такому випадку слід переглянути прогноз прода­жів та інвестицій. І навпаки, якщо очікується спад, необхідно передбачити заходи щодо зміцнення конкурентної позиції, диверсифікації виробництва, пошуку нових ринків. Якщо такі заходи здійснити неможливо, зусилля під­приємства будуть спрямовані на запобігання можливим збиткам і витратам.