Тема 17

УПРАВЛІННЯ ТІНАНСАМИ

засобів здійснюється під впливом цілого ряду об'єктивних та суб'єктивних чинників. Склад і механізм впливу об'єктивних чинників зумовлює ситуація, що складається на фінансовому ринку, макроекономічна ситуація в країні, а також загальний стан ділової активності. Вплив об'єктивних чинників виявляється, в основному, через рівень залікової ставки, що склався ("вартість" грошей). З врахуванням структури фінансового ринку попит на грошові засоби для фінансування інвестицій з боку фірм і держави врівноважується пропозицією грошових засобів з боку домашніх господарств, фірм та корпорацій, а також з боку іноземного капіталу. Грошові засоби, що надаються населенням (домашніми господарствами), та іноземний капітал мають постійний характер, оскільки грошові засоби домашніх господарств є збереження, що залишаються після поточного споживання, а іноземний капітал — внаслідок вільного переміщення капіталу у найбільш вигідні точки застосування. Збереження, що надаються фірмами (корпораціями), короткотермінові, оскільки переважаюча частина збережень корпорації набирає форми нерозподіленого прибутку та амортизаційних відрахувань. Крім того, на рівноважну ціну впливають й інші фактори: процентна ставка на позичковий капітал, біржові котирування цінних паперів, посередники (брокери та інвестиційні дилери на ринку цінних паперів, комерційні банки на ринку грошей).

При розгляді суб'єктивних чинників важливо визначити тип фірми¹, який визначається такими ознаками:

1. Сфера діяльності (промисловість, торгівля, фінанси, сільське господарст­во, будівництво тощо).

2. Мета функціонування фірми:

■S довготермінове співробітництво з партнерами та клієнтами при зро­стаючій привабливості іміджу;

■S діяльність без особливих надій на суспільне визнання та фінансове благополуччя;

S спекулятивне короткотермінове, але нав'язливе перебування на ринку товарів та послуг, і наступний вихід з ринку.

3. Методи вирішення завдань при досягненні мети функціонування:

S зважені, максимально обгрунтовані дії;

■S інтуїтивні дії;

■/ безвідповідальні, побудовані на фальсифікації реального стану справ у фірмі та розраховані на прямий обман партнерів та клієнтів.

Экономическая стратегия фирмы: Учебное пособие / Под ред. А.П. Градова. — СПб.: Специальная литература, 1995. — С. 245-246.

412

Цілком очевидно, що лише підприємства (фірми), що переслідують першу з названих мету діяльності, а також реалізують перший із зазначених методів, є достойними контрагентами ринку грошей.

Отже, при визначенні потреби в грошових ресурсах підприємцю необхід­но врахувати наступне:

•/ для чого потрібні грошові засоби і на який період;

■S коли і скільки необхідно грошових засобів;

•Ґ можливість винайдення коштів в межах компанії, або пошук інших джерел,

■/ якими будуть витрати при сплаті боргів.

Так, наприклад, короткотермінові кредити в основному використовуються для виплати заробітної плати, оплати за сировину і матеріали, поточних витрат тощо. Середньотермінові кредити використовуються для оплати машин, облад­нання, науково-дослідних робіт, а основним джерелом у даному випадку є ко­мерційний кредит. Довгострокові кредити використовуються для покриття платежів за землю, нерухомість, інвестицій на тривалий період.

Вкладаючи грошові засоби у цінні папери, кожний підприємець прагне отримати дохід і одночасно ризикує. Постійні зміни ринкової ситуації приво­дять до того, що однаковим доходам може відповідати різний рівень ризику і навпаки, при однаковому ризику доходи можуть суттєво відрізнятися. Тому завжди постає запитання: як, здійснюючи угоди і перерозподіляючи гроші між різними цінними паперами, бути в постійному виграші? Конкретної відповіді на це запитання немає, але існує цілий ряд способів, певний набір правил та обмежень, за допомогою яких можна максимально наблизитися до поставленої мети.

На фондовій біржі та вільному ринку крім основних видів цінних паперів (акції, облігації, казначейські зобов'язання держави) перебувають в обігу й похідні цінні папери — будь-які цінні папери, що підтверджують право (або зобов'язання) їх власника на купівлю або продаж основних цінних паперів. Перш за все, це ф'ючерси та опціони, свопи, варранти, підписні права.

Залучення грошових ресурсів до сфери бізнесу можливе у вигляді позик і вкладів. У першому випадку гроші даються у тимчасове користування і підлягають поверненню відповідно до умов угоди. Процент за користування позиченими засобами встановлюється завчасно і не залежить від наступного рівня доходів виробництва. У другому випадку вкладник стає рівноправним співвласником бізнесу, при виграші він бере участь у розподілі прибутку пропорційно до свого вкладу, а при збитковості — має втрати.

Відповідно до згаданих форм залучення засобів використовуються два види цінних паперів, які регулюють відносини позики та відносини власності, — облігації та акції. Власник згаданих цінних паперів може

413

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА