Тема 1 7

Стратегія

Структура термінів виплат

Забезпечені

чи

незабезпечені

Річна сума процен­тів

Вартість розмі­щення

Витрати

через

дефіцит

грошових

засобів

А

1/2 короткотермін. 1/4 середньотермін. 1/4 довготермінов.

Всі

незабезпечені

1400000

300000

200000

Б

1/3 короткотермін. 1/3 середньотермін. 1/3 довготермінов.

Незабезпечені

Забезпечені

Незабезпечені

1520000

250000

150000

В

1/4 короткотермін. 1/4 середньотермін. 1/2 довготермінов.

Незабезпечені

Забезпечені

Забезпечені

1600000

200000

75000

Рік

1

2

3

4

5

1.

Чистий прибуток

2

000

1

500

2

500

2

300

1

800

2.

Капітальні витрати

1

000

1

500

2

000

1

500

2

000

Сторона

Вимоги по

балансовій вартості, $

1. Кредитори

1 750 000

2. Облігації, забезпечені нерухомістю

2 000 000

3. Довготермінові зобов'язання менш високого класу

1 000 000

4. Звичайні акції

5 000 000

Актив

1) майнові права (майно), що належать фізичній або юридичній особі;

2) частина (ліва) бухгалтерського балансу, яка відоб­ ражає всі належні підприємству активи (матеріаль­ ні цінності, кошти, боргові вимоги на певну дату).

Автократичний стиль керівництва

— відрізняється схильністю до одноособового керів­ництва в гіпертрофованих формах, надмірною цент­ралізацією влади, особистим вирішенням абсолют­ної більшості питань, свідомим обмеженням кон­тактів з підлеглими.

Авторитаризм

— переконання у тому, що між членами організа­ції мусять бути станові і владні розбіжності.

Агент

— юридична чи фізична особа, що виконує певні опе­рації за дорученням, від імені та за рахунок іншої особи.

Адміністрування

— організаційно-розпорядча діяльність менеджерів, керівників та органів управління. Це здійснення управлінських функцій, розподіл, узгодження та координація, словом аналог керівництва у дещо вужчому змісті.

Акціонер

— власник акцій, співвласник компанії (акціонер­ного товариства) або власник частки (паю) у това­риства з обмеженою відповідальністю. Має право на отримання доходу від акцій, якими він володіє, а за певних умов — на участь в управлінні спра­вами підприємства, яке випустило ці акції.

Акціонерне товариство(AT)

— організація, статутний капітал якої сформовано за рахунок пайових внесків акціонерів шляхом придбання ними акцій даної організації. AT бува­ють відкритого та закритого типу. Відкритий тип (ВАТ) передбачає продаж акцій усім бажаю­чим, а закритий (ЗАТ) — розповсюдження акцій обмеженому колу осіб (наприклад, лише власним працівникам).

Акція

— цінний папір без визначеного часу обігу, що є титу­лом власності на частину майна компанії. Акція дає своєму власнику юридичне право на частину прибутку компанії (у вигляді дивіденда) і право голосу.

Амортизація

— поступове перенесення вартості основних вироб­ничих фондів на продукт, що створюється за їх допомогою.

Апарат управління

— сукупність управлінців, які в межах певної органі­заційної структури управління здійснюють управ­лінські функції, розробляють методи менеджменту, приймають управлінські рішення та на засадах влади і лідерства впливають на підлеглих праців­ників. Є складовою керуючої системи організації.

Асортимент

— перелік, структура і питома вага різних видів, сор­тів, моделей, стильових оформлень товарів (про­дукції, робіт чи послуг), що випускаються чи реалі­зовуються підприємством.

Асоціація

— договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комер­ційну діяльність будь-кого з її учасників.

Асоційоване підприємство

— підприємство, в якому інвестору належить блоку­ючий (понад 25%) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Аудит

— незалежна зовнішня перевірка даних про економіч­ні дії та процеси, що відбуваються на підприємст­ві, їх відповідність певному критерію та доведення наслідків перевірки до зацікавлених користувачів. Аудитор повинен підтвердити або заперечити до­стовірність фінансової звітності, яка публікується.

Аутсайдер

— вічний невдаха, що "пасе задніх" у своїй галузі промисловості чи виді діяльності; підприємство, яке за наслідками фінансово-господарської діяль­ності отримує незадовільні результати.

Баланс

— бухгалтерський звіт за певний період діяльності (місяць, квартал, рік), який показує активи, зобо­в'язання та власний капітал фірми. Баланс склада­ється з двох частин: у лівій відображається доход­на частин, джерела надходжень, у правій — статті використання.

Банк

— кредитно-фінансова установа, яка здійснює на ко­мерційних засадах фінансування, кредитування, інвестування та розрахунково-касове обслугову­вання своїх клієнтів.

Банкрут

— неплатоспроможний боржник.

Бартер

1) товарообмін без участі грошей в розрахунках.

2) безготівкова (натуральна) система обміну това­ рами та послугами, товарне зарахування еквіва­ ленту вартості. Використовується в період кризи товарно-грошових відносин чи швидкої інфляції, а також з метою зменшення податкового пресу.

Безробітні

— працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходя­щої роботи, заробітку, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують відповідну гро­шову допомогу, дійсно шукають роботу та здатні приступити до неї.

Бізнес

— підприємницька діяльність з метою отримання прибутку шляхом створення та реалізації продук­ції, робіт чи послуг; незалежна комерційна діяль­ність людини, що виступає для неї як спосіб існування.

Бізнес-план

— документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов'язаних часом і місцем реалізації, узгод­жених з метою і ресурсами та спрямованих на отримання прибутку на засадах реалізації підпри­ємницького проекту.

Бізнесмен

— це той, хто "робить гроші", власник капіталу, що знаходиться в обороті і приносить дохід.

Біржа

— установа та організаційна форма гуртової (зокрема міжнародної) торгівлі масовими товарами (товарна біржа) або центр систематичних операцій щодо купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), золота і валюти (валютна біржа), а також строко­вих контрактів із зазначеними активами. Біржа є основною ринковою організаційною структурою, що опосередковує, регулює, формує вільні товарно-грошові й товарообмінні відносини.

Біхевіоризм

— науковий напрям (від англ. bihevior — поведінка) в психології, менеджменті та інших дисциплінах, який вивчає поведінку людей та її залежність від різних факторів впливу.

Боніфікація

1) доплата до ціни товару, фактична якість якого вища від передбаченої угодою чи стандартом;

2) повернення податків, стягнених за товари, що ви­ возять за кордон, з метою підвищення їх конку­ рентоспроможності на світовому ринку.

Бонус

1) додаткова винагорода, премія;

2) додаткова цінова знижка, яку надає продавець за умовами контракту чи постійним покупцям;

3) комісійна винагорода за надання послуги щодо купівлі-продажу товару.

Борг

— сума непогашеного фінансового зобов'язання.

Борг державний

— загальна сума заборгованості держави внаслідок непогашення позик та невиплати за ними процен­тів. Залежно від сфери розміщення позик розріз­няють внутрішній і зовнішній державний борг.

Бухгалтерський облік

— відображення господарських операцій, їх резуль­татів і використаних ресурсів у грошовій формі. Бухгалтерський баланс — основний фінансовий документ фірми, у якому показані джерела фінан­сових засобів та їх використання.

Бюджетна політика уряду

— заходи держави в галузі регулювання своїх доходів і витрат.

Бюджет

— розпис доходів і видатків держави, підприємства чи окремої особи на певний строк. Бюджет може бути дефіцитним (у якому видатки перевищують доходи), надлишковим (навпаки) або збалансова­ним (у якому видатки рівні доходам).

Бюджетний дефіцит

— перевищення витрат бюджету порівняно з доход­ною частиною.

Бюджетні асигнування

— засоби, що направляються для розвитку якогось підприємства чи галузі.

Бюрократизм

— формальне виконання посадових обов'язків або ухилення від них апаратом управління, адміні­страцією чи службовцями. Крайній прояв — зво­лікання, навмисне сповільнення справочинства, пошук формальних приводів для відмови.

Валовий внутрішній продукт (ВВП)

— сукупна вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених в межах країни з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і іноземцям.

1 Валовий національний продукт (ВНП)

— сукупна вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених з ресурсів, що належать рези­дентам країни незалежно від того, де ці ресурси розміщені — у цій країні чи за кордоном.

Валюта

1) будь-який різновид грошей, що знаходяться в обігу;

2) все, що функціонує як засіб обігу (у т.ч. монети, банкноти, чеки, прості й перевідні векселі та ін.);

3) законний засіб платежу.

Валюта ціни контракту

— валюта, в якій встановлюється ціна товару у зов­нішньоторговельному контракті або визначається

сума надання міжнародного кредиту. Такою валю­тою може бути будь-яка вільно конвертована валю­та (країни продавця, країни покупця чи третьої країни).

Валютний курс

— ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті.

Вертикальне

зростання

(розширення)

— злиття фірм, майнові та господарські інтереси яких визначаються зв'язком "постачальник — покупець".

Взаємозалежність

— ситуація, при якій зміна ціни (чи будь-якого ін­шого параметру) однією фірмою відобразиться на обсязі продажу та прибутку іншої фірми (чи фірм), при чому підприємство, що спричиняє такі зміни, може чекати непередбачувану реакцію зі сторони конкурентів.

Винагороди

— це все те, що конкретна людина вважає цінним та бажаним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти. Винагороди поділяють­ся на: 1) внутрішні — дає сам процес виконання роботи (відчуття успіху, кваліфікованість, взаємо­допомога в колективі та ін.) та 2) зовнішні — все те, що пропонується організацією за сумлінне та якісне виконання посадових обов'язків і досяг­нення бажаних результатів (заробітна плата, усі види доплат та пільг, просування по службі, символи службового статусу та престижу та ін.).

Виробники

— підприємства, які використовують власні та залу­чені виробничі ресурси для виготовлення това­рів і надання послуг.

Виробничий потенціал

— сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів виробництва, з урахуванням їх обсягу, струк­тури, технічного рівня та якості.

Виторг

— дохід торгових (комерційних) фірм.

Витрати

— зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призво­дять до зменшення власного капіталу (за винят­ком зменшення капіталу за рахунок його вилу­чення або розподілення власниками).

Відповідальність

— зобов'язання виконувати поставлені завдання та забезпечувати їх позитивне вирішення.

Відповідальність соціальна

— добровільна реакція на соціальні проблеми сус­пільства, намагання їх вирішити чи послабити їх небажаний вплив.

Відповідальність юридична

— дотримання вимог чинного законодавства, інструк­цій, положень тощо, які визначають межі, норми, засади функціонування.

Відтворення

— постійне відновлення та повторення процесу виробництва.

Вклад

1) кошти передані власником або третьою особою за дорученням до банку для зберігання на певних умовах;

2) інвестиція; переведення грошей у менш ліквідну форму з метою отримання прибутку чи гарантії.

Вкладення фінан­сові (інвестиції)

— вкладення у цінні папери чи капітал інших підприємств.

Влада

— бажання, послідовне намагання та можливість здійснювати реальний вплив на розвиток ситуа­ції чи на поведінку інших людей з якоюсь метою, І контролювати їх, брати на себе відповідальність. |

Влада в організації

— наявність відповідних повноважень, право розпо­ряджатися ресурсами організації і використовувати зусилля підлеглих з метою досягнення поставле­них завдань.

Власний капітал

— частина в активах підприємства, що залишаєть­ся після вирахування його зобов'язань.

Внутрішнє середовище підприємства (мікросередовище)

— містить п'ять складових: цілі, структуру, завдан­ня, технологію та кадри (персонал організації); тобто все те, що характеризує виробничий цикл.

Волатильність

— мінливість показників, яка звичайно вимірюється у стандартних, середньоквадратичних відхиленнях.

Воля

— здібність людини свідомо керувати своєю пси­хікою і поведінкою. 1

Вплив

— активна поведінка будь-якої особи чи об'єкту, що впливає на поведінку, сприйняття чи почуття ін­ших людей, сторін чи об'єктів, вносить зміни у їх діяльність.

Вхідні бар'єри

— будь-які перешкоди (об'єктивно існуючі чи ство- І рені штучно), що заважають новій фірмі на рів­них займатись бізнесом та конкурувати із старо­жилами у даній галузі чи на конкретному ринку. |

Гарант

— поручитель; юридична або фізична особа, що дає гарантію (виступає запорукою) в чомусь.

Гарантія

— передбачене законом чи окремою угодою зобов'язан­ня, згідно з яким юридична або фізична особа від­повідає повністю або частково перед кредиторами у разі невиконання боржником своїх зобов'язань.

Гігієнічні чинники

— фактори, що пов'язані з оточуючим середовищем, у якому здійснюється робота. Це, зокрема, умови праці, зарплата, мікроклімат в колективі. При від­сутності чи недостатній мірі присутності гігієніч­них чинників у працівника виникає та формуєть­ся відчуття невдоволення роботою.

Горизонтальне

зростання

(розширення)

— злиття фірм, які конкурують на одному і тому ж ринку чи в одній і тій же галузі.

Горизонтальний розподіл праці

— розміщення конкретних працівників по окремих підрозділах (фінансовий відділ, виробничий цех, служба маркетингу тощо).

Грошові кошти

— готівка, кошти на рахунках у банках і депозити до запитання.

Група (колектив)

— дві особи або більше, які постійно взаємодіють між І собою таким чином, що кожна особа сама впливає на інших і одночасно перебуває під впливом інших осіб. Члени групи вважають себе деякою відмінною від інших спільністю.

Групова динаміка

— сукупність внутрішньогрупових соціально-психо- 1 логічних процесів та явищ, які характеризують увесь цикл життєдіяльності групи і його етапи: утворення, функціонування, розвиток, стагнація, 1 регрес, розпад. До процесів групової динаміки від- 1 носять керівництво і лідерство; прийняття гру­пових рішень; нормоутворення, тобто вироблення групових думок, правил і цінностей; формування ! функціонально-рольової структури групи; згурто- І ваність, конфлікти, груповий тиск та інші засоби 1 регуляції індивідуальної поведінки.

Дата балансу

— дата, на яку складений баланс підприємства. Зви- 1 чайно датою балансу є кінець останнього дня звіт- 1 ного періоду (місяця, кварталу, року). [

Дебітори

— юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих І подій заборгували підприємству певні суми грошо- 1 вих коштів, їх еквівалентів або інших активів. 1

Дебіторська заборгованість

— сума заборгованості дебіторів підприємству на І певну дату. [

Девальвація

— зниження вартості валюти відносно вартості золота або інших валют. Завдання девальвації полягає у тому, щоби зробити експортні товари дешевши­ми, а імпортні — дорожчими.

Делегування

— передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання; засіб, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників численні завдання, які повинні виконуватись для досягнення мети.

Дельфійський спосіб ухвалення рішень

— метод групового ухвалення рішень, який включає систематичний збір оцінок експертів і розвиток прогнозування. При використанні дельфійського методу члени груп не зустрічаються між собою. J

Демократичний тип керівництва

— прагне до надання підлеглим самостійності відпо- І відно до їх кваліфікації і функцій, які вони вико­нують, залучає їх до таких видів діяльності, як ви­значення цілей, оцінка роботи, підготовка і прий­няття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і піклується про них.

Депозит

— кошти, речі або цінні папери, що знаходяться на зберіганні у фінансово-кредитних установах.

Державне

регулювання

економіки

— комплекс форм і засобів централізованого впливу на розвиток економічних об'єктів, процесів для стабілізації економічної системи та її пристосу­вання до умов, що змінюються.

Дефіцит

— ситуація, коли попит перевищує пропозицію; бюд­жетний дефіцит — перевищення витрат над доход­ною частиною.

Дефляція

— загальне зниження рівня цін; протилежність інфляції. |

Дефолт — невиконання зобо­в'язань

— невиконання однією із сторін умов ф'ючерсної 1 угоди: непоставка (неодержання) товару, невико­нання вимог щодо маржі та ін.

Диверсифікація

— всебічний розвиток; відносно виробництва — одно­часний розвиток кількох видів виробництва чи ді­яльності, розширення асортименту продукції, робіт чи послуг, так звана "атака по широкій лінії".

Дивіденд

— частина прибутку компанії, яка щорічно розпо­діляється серед акціонерів після сплати податків, процентів за кредит і відрахувань до резервного капіталу.

Дилер

1) юридична чи фізична особа, що займається купів- лею-продажем;

2) уповноважений підприємством торговий агент, що представляє інтереси організації або проводить збутову діяльність в певному регіоні і отримує за це наперед обумовлену винагороду.

Дисконт, скидка

1) знижка, процент, що його стягують банки під час обліку векселів; обліковий процент;

2) знижка ціни на товар у результаті невідповідності його якості, обумовленій у контракті;

3) різниця між ціною на той самий товар з різними строками поставки.

Дисконтування

— зведення економічних показників різних років до порівнянного в часі вигляду. Дисконтування здійснюється за допомогою коефіцієнта дисконту­вання, в основі якого лежить формула складних процентів.

Дистриб'ютор

— фірма, що відіграє роль торговця за договором на основі привілейованого права на продаж.

Диференціація

— поділ цілого на окремі компоненти; в економіці — виділення у загальному (господарстві, ринку, галу­зі, виробництві) окремих сегментів чи складових частин, яким притаманні деякі спільні специфіч­ні риси.

Добровільне безробіття

— безробіття, зумовлене тим, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби зарплата була вищою.

Довгострокова облігація/ зобов'я­зання

— облігація або боргове зобов'язання, строк випла­ти за якими настане не раніше одного календар­ного року.

Документація

— письмове надання інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності й розумової діяль­ності людини, носієм якої вона є.

Доплати

— кошти, що виплачуються понад встановлені тариф­ні ставки, нормативи, ліміти у зв'язку з виникнен­ням особливих умов чи обставин. Доплати встанов­люються за роботу у понаднормовий час; суміщен­ня професій (посад); розширення зони обслугову­вання або збільшення обсягу виконуваних робіт; виконання обов'язків тимчасово відсутнього пра­цівника; роботу у важких та шкідливих умовах праці; роботу в нічний час; перевезення небезпеч­них вантажів; роботу у вихідні дні; багатозмінний режим роботи; роз'їзний характер праці тощо.

Дослідження і розробки

— заходи, які здійснюються підприємством вперше з метою отримання і розуміння нових наукових і технічних знань.

Дохід

— гроші або матеріальні цінності, одержані від вироб­ничої, комерційної, посередницької чи іншої діяль­ності (зарплата, проценти, дивіденди, рента тощо) особою, підприємством чи країною протягом пев­ного проміжку часу. |

Дочірнє підприємство

— підприємство, яке перебуває під контролем мате­ринського (холдингового) підприємства.

Еквіваленти грошових коштів

— короткострокові високоліквідні фінансові інвес­тиції, які вільно конвертуються у певні суми гро­шових коштів і характеризуються незначним ри­зиком зміни вартості.

Економічне середовище країни

— характеристика стану потенційних можливостей споживання товарів та послуг. Його показниками є: рівень життя, показник платоспроможності, ва­ловий національний продукт, рівень розвитку еко­номіки, стабільність валюти та ін.

Економічний інтерес

— реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб.

Економічний план

— комплексна модель (характеристика) основних показників, параметрів майбутнього стану окре­мих сфер підприємств, а також шляхів, способів і ресурсів, необхідних для досягнення наміченого.

Економічні стимули

— чинники, що спонукають економічну поведінку індивідів, груп у сфері економіки на вирішення конкретних виробничо-господарських завдань від­повідно до мети організації.

Експансивна політика

— агресивна поведінка суб'єкта підприємництва, що направлена на завоювання більшої ринкової част­ки, збільшення обсягів збуту тощо.

Експансія

— розширення сфери впливу.

Експорт

— вивезення за кордон капіталів, товарів тощо.

1 Екстенсивний тип відтворення

1— нарощування обсягів виробництва за рахунок до­даткового залучення засобів виробництва і збіль-| шення кількості працівників.

Елемент витрат

— сукупність економічно однорідних витрат (матері­али, паливо, заробітна плата, амортизація тощо).

Елементи

комунікаційного

процесу

— невід'ємні взаємопов'язані складові, що формують комунікаційний процес. До них належать: відправ­ник (джерело) — той, хто генерує ідеї, збирає ін­формацію і передає її; повідомлення — інформа­ційна ідея, яка закодована за допомогою символів; канал — засіб передавання інформації; отримувач (споживач) — особа, для якої призначена інфор­мація.

Ембарго

— застосування політичної чи економічної блокади, припинення стосунків з державою, установою, фір­мою, окремими особами та їх ігнорування.

Емерджентні властивості

— властивості системи, що не притаманні жодному з утворюючих її елементів.

Емісія

— випуск в обіг цінних паперів.

Емітент

— юридична особа, що випускає цінні папери.

Етика

— норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимог, які лю­дина ставить перед собою, або яких вимагає від неї оточення.

Ефект економічний

— визначається шляхом порівняння витрат, доходів і отриманих результатів.

Ефект ореолу

— використання однієї суттєвої риси особи чи си­туації, щоб створити про них загальне враження.

Ефективна ставка процента

— ставка процента, що визначається шляхом ділен­ня суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вар­тості її погашення.

Євровалюта

— валюта, яка розміщена в одній з європейських країн, але не є національною валютою цієї країни. Наприклад, долари СІЛА, депоновані в швейцарсь­кому банку, називають євродоларами. Євровалюти використовуються для надання кредитів, позик і займів.

Європейський Союз — ЄС

— міжнародне політико-економічне об'єднання євро­пейських держав. Правовою основою цього об'єд­нання є Договір про Європейський Союз, підпи­саний у 1992 р. у м. Маастріхті (Нідерланди).

Євроринок

1) ринок, який виник у 50-х pp. ХХ-го століття для фінансування міжнародної торгівлі. Основни­ ми учасниками цього ринку є комерційні банки країн-членів ЄС. Операції проводяться головним чином з єврооблігаціями, "єврокомерційними век­ селями", евронотами та "євроакціями" з номінала­ ми у евровалютах;

2) Європейське співтовариство, яке розглядається як єдиний крупний ринок товарів.

Життєвий цикл

— це час, протягом якого новий товар проектується, впроваджується у виробництво, завойовує частку

ринку, насичує ринок і, зрештою, повністю витіс­няється більш сучасним товаром, який повніше за­довольняє запити покупців. Найбільш важливими показниками, що характеризують життєвий цикл товару, є зміна обсягу продажу і прибутку, одер­жаного від його реалізації. Коливання в обсязі продажу і прибутку обумовлені стадіями, які об'єк­тивно можна виділити в період існування товару.

Журнал

господарських

операцій

— бухгалтерський реєстр господарських операцій, який ведеться у хронологічному порядку із за­значенням сум.

Забезпечення

— зобов'язання з невизначеними сумою або часом І погашення на дату балансу.

Заборгованість

— сума фінансового зобов'язання чи грошового боргу, яку необхідно погашати протягом певного періоду.

Завдання

— предписана робота, частина роботи чи серія ро­біт, що повинна бути виконаною у заздалегідь встановлений термін наперед визначеним способом.

Зайнятість

— діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Закон попиту

— принцип, відповідно до якого існує залежність між ціною товару та обсягом попиту на цей товар (при решті рівних умов).

Закон результату

— закономірність, яка полягає у тому, що ступінь за­доволення, отримана при досягненні поставленої мети, буде впливати на поведінку людини в анало­гічних чи схожих обставинах у майбутньому. Лю­дина прагне повторити ту поведінку, яка спричи­нила задоволення потреби і асоціюється з досяг­ненням результату, і навпаки.

Закони менеджменту

— сталі та незаперечні норми управління організа­ціями. Менеджмент базується на таких законах: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптимального поєднання централізації і децентралі­зації управління, демократизації управління, еко­номії часу в управлінні, пропорційного розвитку систем управління тощо.

Заощадження

— частина доходу, яка не використовується на поточ­не споживання, а накопичується для майбутнього. Заощадження поділяються на особисті, корпора­тивні та державні (урядові).

Заробітна плата

1) грошовий еквівалент вартості спожитої живої пра­ ці, задовольняє безпосередньо чи опосередковано більшість людських потреб;

2) ціна, що виплачується за використання праці і виражає як вартість товару робоча сила, так і оплату за результати праці.

Заробітна плата мінімальна

— встановлена державою нижня межа оплати праці за фактично відпрацьовану повну місячну норму праці (робочого часу) найманого працівника.

1 Засоби виробництва

1— створені у процесі виробництва всі види засобів 1 праці і предметів праці. |

1 Засоби праці

1— річ або комплекс речей, за допомогою яких лю­дина діє на предмети праці.

І Збитки

— перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Збори

— платежі юридичних і фізичних осіб, встановлені І у фіксованих розмірах за надання певних прав чи послуг або на відшкодування окремих видатків бюджету.

Збут товарів

— послідовність етапів процесу продажу, а саме: по­шук та оцінка потенційних споживачів торговими агентами, укладення угод, обмін товару на гроші (чи на еквівалент вартості) та перевірка результатів.

Збутова мережа

— система, що об'єднує комплекс закладів та уста­нов гуртової і роздрібної торгівлі, які відповідальні за збут продукції конкретного виробника та засоби товаропросування, транспортування та зберігання продукції з моменту завершення циклу виробницт­ва і до реалізації. Збутова мережа буває двох видів: пряма — силами товаровиробника; та опосередко­вана — за допомогою дилерів, маклерів, дистри­б'юторів, комісіонерів, торгових представництв.

Зворотний зв'язок

— щира, відверта подача інформації про своє став­лення до ситуації, подій чи іншої людини.

Здібність

1) це сума психофізіологічних якостей особистості, від яких залежить динаміка засвоєння знань, вмінь та практичних навичок, успішність виконання пев­ ної діяльності;

2) здатність виконувати різні завдання, необхідні для даної роботи чи посади;

3) система якостей особистості, що відповідає вимогам діяльності. Здібності за рівнем діляться на репро­ дуктивні та творчі. Види здібностей розподіляють­ ся на: загальні, спеціальні, практичні.

Злиття

— об'єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи або приєднання до головного під­приємства), в результаті якого власники (акціоне­ри) підприємств, що об'єднуються, здійснювати­муть контроль над усіма чистими активами об'єд­наних підприємств з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків та вигод від об'єд­нання. При цьому жодна зі сторін не може бути визначена як покупець. |

Змінні витрати 1

— витрати, що залежать від обсягу виробництва І (матеріали, заробітна плата). |

Змістові теорії мотивації

— пов'язані з ідентифікацією внутрішніх спонукань (потреб), що змушують людину діяти так, а не 1 інакше, визначають структуру потреб людини і ви­являють серед них ті, що мають пріоритетне зна­чення. |

Зобов'язання

1 —=^—- —=- ~ —

— заборгованість, яка виникла внаслідок минулих

подій.

Зовнішнє

середовище

підприємства

— поділяється на середовище прямого та опосеред­кованого впливу. Середовище прямого впливу, тоб­то такого, що активно, реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, міс­тить у собі такі сили, як: конкуренти, покупці та постачальники, органи державного регулювання, власники підприємств та ділові партнери, проф­спілки, аудитори. Середовище непрямого впливу лише формує загальні перспективи розвитку, тен­денції, проблеми, пастки, кон'юнктуру ринку тощо; його вплив відчувається згодом, воно лише визначає напрями процесів у економіці. Сюди відносять політичні та соціокультурні фактори впливу, стан економіки, НТП, технологічні зміни та законо­давчий вплив уряду, міжнародні відносини тощо.

Ієрархія

("скалярний

ланцюжок")

— принцип загального підпорядкування, за яким ведеться розподіл повноважень, обов'язків, робіт та завдань в організації. Ієрархії сприяє організа­ційна структура, штатний розклад та ін.

"Ієрархія потреб" за Маслоу

— теорія, побудована на класифікації людських пот- 1 реб за ступенем їх впливу на поведінку людини. Висновок теорії: потреби задовольняються не сти­хійно, а у чіткій послідовності (починаючи з фізіо­логічних і до потреб вищих рівнів). Задоволена по­треба тимчасово втрачає свій мотивуючий вплив.

Імідж

— сукупність зовнішніх особливостей людини (одяг, зачіска, прикраси, макіяж) в поєднанні з внутріш­німи, що створюють враження про особистість як про оригінальну, неповторну, з власним стилем поведінки, мовлення та способом життя людину.

Імідж ділової людини

— зовнішній вигляд, вміння поводитися з іншими І людьми в діловій і неформальній обстановці, звична манера спілкування, оформлення кабіне­ту, організація робочого місця, контактів, службо­вої кореспонденції, діловий стиль роботи, рівень організованості та ін.

Імпорт

— ввіз товарів або капіталів з-за кордону.

Інвестиція

1) вкладення вільного капіталу в статутні фонди підприємств або у цінні папери з метою отриман­ ня доходу;

2) одне із джерел фінансування підприємства, збіль­ шення обсягу функціонуючого капіталу.

Інвестор

— фізична чи юридична особа, що вкладає власні кошти у розвиток підприємства і прагне отрима­ти прибуток на вкладений капітал у вигляді дивіденду.

Інвестори

— суб'єкти, які здійснюють інвестиції.

Інновації

— нові досягнення, призначені для впровадження та використання у діяльності підприємства.

Іноземна валюта

— валюта іноземних держав. Вона купується та про- 1 дається на валютних ринках. |

Інтенсивний тип відтворення

— нарощування обсягів виробництва за рахунок більш 1 раціонального використання всіх видів ресурсів на основі науково-технічного прогресу.

Інфляція

— знецінення активів внаслідок випуску в обіг над­мірної кількості грошових знаків або скорочення товарної маси.

Інформація

— сукупність повідомлень, які відображають конкрет­ний аспект явища, події виробничо-господарської діяльності.

Інфраструктура ринку

1) система підприємств і організацій, які забезпечу­ ють рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили;

2) сукупність галузей та видів діяльності, що обслу­ говують різні сфери економіки (фінансові інститу­ ції, транспортні сполучення, зв'язок, консалтингові служби, комунальне господарство, охорона здоров'я тощо).

Кадрова політика

— сукупність принципів і методів роботи з персона­лом. Суть її полягає у правильному доборі і роз­становці кадрів, їх рухові як по "горизонталі", так і по "вертикалі", формуванні резерву на підвищен­ня у посаді, у створенні дієвої та об'єктивної сис­теми атестації, у стабілізації та підтримці на відпо­відному рівні морально-психологічного клімату в колективі та ін.

Канали збуту

— система збутових організацій (а також окремих осіб: дилерів, дистриб'юторів, комісіонерів), пов'я­заних з просуванням товарів та послуг від вироб­ника до споживача.

Капітал

— загальна вартість активів компанії після вираху­вання боргових зобов'язань (чиста вартість ак­тивів компанії). Капітал поділяється на власний, акціонерний, перманентний та ін.

Капітал підприємства

— засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства.

Капітал ризиковий

— капітал, який використовують не на поточні пот­реби, а для майбутніх інвестицій або спекуляцій.

Капіталізація

— перетворення прибутку в капітал (розширення виробництва за рахунок збільшення активів).

Кар'єра

— (від італ. "carriera" — життєвий шлях, поприще) — становище в суспільстві, досягнуте працею у будь-якій сфері. Атрибутами кар'єри є успіх, визнання, самоповага, авторитет, матеріальна вигода, ступінь відповідальності та професійне зростання.

Керівництво

.. : z 1

— вид управлінської діяльності, який на засадах

лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шля­хом використання комунікацій.

Керована система організації

— підсистема управління організацією, яка під впли­вом управлінських рішень забезпечує досягнення цілей організації.

Керуюча система організації

— підсистема управління організацією, основним завданням якої є формування взаємопов'язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забез­печують вплив на керовану систему організації.

Класифікація

— поділ множини, сукупності будь-яких об'єктів на групи за відповідною ознакою.

Коефіцієнт концентрації

— процент продаж, що на даному цільовому ринку належить чотирьом (або восьми) найбільшим фірмам.

Колективне обгово­рення проблеми

— спосіб стимулювати уяву та розглянути нові ідеї І та проекти. |

Комісія

— плата посереднику (наприклад, агенту, брокеру І тощо). Комісія, як правило, розраховується як обумовлені відсотки від вартості реалізованих товарів, контрактів. Іноді вся сума комісійних ви­плачується продавцем, а іноді комісійні розподі­ляються між продавцем і покупцем в певній про­порції. Комісіонер — це агент, що спеціалізується на купівлі-продажі товарів для свого принципала за кордоном за плату у формі комісії.

Компанія

— юридична особа — об'єднання власників капіталу (акціонерів) для здійснення певного виду діяль­ності: торгівельної, промислової, фінансової, стра­хової, транспортної тощо. Аналог поняття "акціо­нерне товариство".

Комунікаційний процес

— процес інформаційного обміну.

Комунікаційні канали

— канали передавання та отримування інформації, якими користуються члени колективу. |

Комунікації

— спілкування, обмін інформацією і взаємодія людей один з одним.

Конкуренти

— наявні чи потенційні суперники, що переслідують схожі інтереси, прагнуть досягти тієї ж мети, ви­робляють аналогічну продукцію, функціонують на тому ж ринку чи ринковому сегменті, орієнтовані на задоволення тієї ж потреби споживачів.

Конкурентне середовище

— сукупність неконтрольованих суб'єктів та сил, що діють за межами підприємства (фірми). [

Конкурентоспро­можність продукції

— сукупність якісних і вартісних характеристик про-1 дукції, що забезпечують відповідність продукції |

(товарів, робіт, послуг) вимогам ринку в певний період.

Конкуренція

1) суперництво на будь-якій основі між окремими особами, що зацікавлені в досягненні однієї і тієї ж мети, кожний для себе особисто;

2) наявність на ринку великої кількості незалежних покупців та продавців і можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його;

3) економічно суперництво, змагання між товарови­ робниками у будь-якій сфері діяльності за досяг­ нення кращих, економічно більш вигідних умови господарювання (постачання, виробництва і збуту товарів), за одержання максимальних прибутків.

Конкуруючі

(взаємозамінюючі)

товари

— продукція, роботи чи послуги, для яких існує пря­ма залежність між ціною на один з них та попитом на інший, тобто зниження (підвищення) ціни одного товару викличе відповідні коливання рівня попиту на інший.

Консолідована фінансова звітність

— звітність, яка відображає фінансовий стан і ре­зультати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Консорціум

— тимчасове статутне об'єднання промислового і бан­ківського капіталу для досягнення спільної мети.

Контракт

1) договір, письмова угода сторін;

2) документ, який містить умови угоди придбання- продажу, чинну обопільну домовленість між про­ давцем і покупцем.

Контролінг

— це система управління процесом досягнення кін­цевої мети підприємства та результатів його діяль­ності, як система управління прибутком підпри­ємства.

Контроль

— вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одер­жання вигод від його діяльності.

Контрольний пакет акцій

— пакет акцій компанії, який дає його власнику можливість контролювати компанію: ухвалювати господарські рішення і розпоряджатися Власністю. Для встановлення тотального контролю над компа­нією акціонеру повинно належати більше половини усіх акцій, що голосують. Однак, на практиці для контролю вистачає і значно меншої кількості ак­цій, за умови, що випущені акції, які йому не на­лежать розпорошені серед решти акціонерів.

Конфлікт

— це ситуація, набір обставин, при якій виникає зіт­кнення протилежних сторін, сил чи поглядів, є в наявності відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами або внутрішній дискомфорт однієї особи. Види конфліктів: функціональні — тобто такі, що сприяють ефективній діяльності організа­цій, є позитивними за змістом, містять раціональне

зерно та мають еволюційну направленість; дис-функціональні — паралізують нормальне функ­ціонування організацій, обмежують перспективи розвитку, не сприяють максимально ефективному використанню власних та залучених ресурсів.

Концентрація ринку

— ступінь домінування на ринку однієї чи кількох фірм.

Концерн

— статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, торгівлі, фінан­сових установ, банків тощо на основі повної фінан­сової залежності від одного або групи підприємців.

Корпорація

— договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізо­ваного регулювання діяльності кожного з учасників.

Крах

— швидке й глибоке падіння рівня цін на ринку.

Кредит

— позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення зі сплатою процента; економічні відно­сини між кредитором і позичальником.

Кредитори

— юридичні та фізичні особи, яким внаслідок минулих подій підприємство заборгувало певні суми гро­шових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Кредиторська заборгованість

— сума заборгованості підприємства кредиторам на певну дату.

Крива Лаффера

— графічне зображення функціональної залежності між податковою ставкою та обсягом податкових надходжень до бюджету. 3 підвищенням податко­вої ставки доходи держави спочатку зростають, але з досягненням певної межі (30-35%) почина­ють падати.

Крива попиту

— графічне вираження залежності між ціною товару та обсягом попиту на нього.

Крива пропозиції

— графічне вираження залежності між ціною товару та його кількістю, що пропонується для продажу.

Критерій

— засіб для визначення, оцінки предмета чи явища; ознака, взята за основу класифікації.

Критерій достатності

— ситуація, коли особа, що відповідальна за прийнят­тя рішення, вивчає альтернативи лише доти, доки не знайде рішення, яке задовольняє мінімальним вимогам, а відтак припиняє пошук найкращого.

Кругообіг капіталу

— безперервний рух капіталу, в процесі якого він послідовно проходить три стадії, набуває на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї висхідної форми — грошової.

Культура організації

— сукупність цінностей, традицій, норм поведінки, поглядів, притаманних членам організації.

Курсова різниця

— різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Левередж, "принцип важеля"

1)у США цим терміном позначається співвідношен­ня між власним і залученим капіталом;

2) використання компанією власних обмежених акти­вів для гарантії значних позик, які вона бере для фінансування власної діяльності.

Ліберальний тип керівництва

— відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, без­ініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідаль­ність за рішення і їх наслідки.

Лідерство

— здатність за рахунок особистих якостей здійсню­вати вплив на поведінку окремих осіб та груп лю­дей з метою зосередження їх зусиль на досягненні певних цілей.

Лізинг

— довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення та ін.

Ліквідаційна вартість

— сума коштів або вартість інших активів, яку під­приємство очікує отримати від реалізації (ліквіда­ції) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за ви­рахуванням витрат, пов'язаних з продажем.

Ліквідність

1) спроможність підприємств сплачувати борги, вико­ нувати зобов'язання;

2) спроможність фірми швидко перетворити свої ос­ новні і оборотні засоби в грошові кошти (готівку).

Ліміт

— межа, границя, норма, квота.

Лімітед (Ltd)

— обмежена відповідальність підприємства, товарист­ва щодо своїх зобов'язань (у межах акціонерного або пайового капіталу).

Лоббі

— будь-яка форма тиску, пресингу, спосіб об'єднан­ня з представниками владних структур для про­паганди певної політики чи для прийняття дій, що вигідні конкретним сторонам.

Людський капітал

— запас у людини здоров'я, знань, навичок, здібнос­тей, мотивацій, які сприяють зростанню продук­тивності її праці і впливають на збільшення дохо­дів (заробітків).

Макроекономіка

— розділ економіки, що вивчає крупномасштабні еко­номічні явища, зокрема такі, як інфляція, без­робіття, економічне зростання чи занепад тощо; аналіз стану економіки на верхніх рівнях управ­ління (все господарство на національному рівні, окрема галузь, об'єднання).

Максимум (high)

— найвище значення показника за певний період часу.

Маркетинг

— це орієнтована на ринок (збут), стратегія підпри­ємницької діяльності; система організації збуту та виробництва продукції, що ґрунтується на комп­лексному вивченні ринку та можливостей підпри­ємства у забезпеченні потреб споживачів.

Маркетингові дослідження

— направлені на вивчення зовнішніх та внутрішніх факторів розвитку підприємства. Кінцевою метою цих досліджень є визначення сильних і слабких сторін виробничої і збутової діяльності порівняно з іншими підприємствами та вироблення стратегії конкуренції.

Материнське підприємство

— те, яке здійснює контроль дочірніх підприємств.

Менеджер

— управляючий, керівник, директор, завідувач, адмі­ністратор, функціонер, словом, будь-який найма­ний професійний управляючий, що не є власником підприємства.

Менеджмент

— (від англ. to manage — управляти) — це:

1) вміння досягати поставлених цілей, використову­ ючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей;

2) сукупність методів, форм та засобів управління виробництвом.

Методи

менеджменту

— способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо). Розріз­няють адміністративні, економічні, соціально-психологічні й технологічні методи менеджменту.

Мистецький підхід

— підхід до розробки рішень, що грунтуються на інтуїції та суб'єктивних оцінках.

Мито

— державний грошовий збір (податок), який справ­ляється з юридичних і фізичних осіб у разі здійс­нення ними або між ними та державою певних дій (перелік їх визначений державою).

Мікроекономіка

— розділ економіки, що займається дослідженням сукупності дій, переваг, уподобань та виборів, здійс­нених порівняно дрібними економічними одини­цями; прийняття господарських рішень на рівні управління підприємством, фірмою чи окремим структурним підрозділом.

Мінімум (low)

— найнижче значення показника за певний період часу.

Мінімум неоподаткований

— розмір об'єкта оподаткування, в межах якого податку не справляють.

Місія організації

— суперзавдання, природа бізнесу, головна мета існу­вання та глобальна причина, що спонукає займа­тися саме цим видом діяльності. У вужчому змісті, це вибір галузі, визначення номенклатури й асор­тименту продукції, робіт чи послуг, вибір ринку та шляхів товаропросування, напрямки інвести­ційної діяльності, розподіл прибутку та ін.

Місткість товарного ринку

— максимально можливий об'єм реалізації товарів при даному рівні платоспроможного попиту, товар­ної пропозиції та роздрібних цін на протязі визна­ченого періоду часу. Місткість товарного ринку до­рівнює об'єму національного виробництва плюс

об'єм імпорту мінус об'єм експорту плюс-мінус перехідні залишки запасів товару на початок та кінець періоду. Визначається у фізичних одини­цях чи грошовому виразі.

Модель

— відображення в схемі, формулі, взірці характерних ознак досліджуваного об'єкта; абстрактна форма зображення реальності.

Монетарні статті

— статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентів.

Монопольне становище

— визначається, як домінуюче становище підприєм­ця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнача­ється становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.

Мотив

— внутрішньо усвідомлене спонукання до дій.

Мотивація

— це процес спонукання, стимулювання себе чи інших (окремої людини чи груп людей) до цілеспрямова­ної поведінки або до виконання певних дій, що направлені на досягнення власної мети або цілей організації. Мотивацію можна визначити, як сили, що змушують людей поводитися певним чином.

Мотивація до праці

— внутрішні сили людини, що визначають рівень, напрям і наполегливість робочого зусилля.

Надбавки

— додаткові виплати працівникам за високу профе­сійну майстерність, високі досягнення в праці, ви­слугу років; виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи; знання й використан­ня в роботі іноземних мов; класність водіям легко­вих і вантажних автомобілів, автобусів; роботу в умовах режимних обмежень тощо.

Надзвичайна подія

— подія або операція, яка відрізняється від звичай­ної діяльності підприємства, і не очікується, що вона періодично повторюватиметься.

Надлишкова пропозиція

— перевищення пропозиції над попитом на даний товар по визначеній ціні.

Невиконання умов

1) невиконання будь-яких вимог, визначених зако­ ном, особливо невиконання будь-яких правил юри­ дичної процедури;

2) невиконання умов контракту.

Негрошові операції

— операції, які не потребують використання грошо­вих коштів та їх еквівалентів.

Нематеріальні активи

— немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифікованими та утриму­ються підприємством з метою використання протя­гом періоду більше одного року (або одного опера­ційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим суб'єктам.

Немонетарні активи І

— усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів 1 та дебіторської заборгованості у фіксованій (або ви-1 значеній) сумі грошей.

Необоротні активи |

— усі активи, що не є оборотними. І

Непрограмоване 1 рішення

— проблема чи ситуація ухвалення рішень, що не І зустрічалися раніше, і тому фахівець, який ухва- І лює рішення, не може покластися на раніше вста- І новлене правило. Непрограмоване рішення погано структуроване, бо цілі неясні, інформація двознач- І на і не має чіткої процедури ухвалення рішення. 1

Непрямі витрати

— витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо І до конкретного об'єкта витрат економічно доціль- І ним шляхом. 1

Нестійкий ринок 1

~- ринок, що характеризується швидкою зміною цін, хаотичністю в роботі та різкою зміною трендів.

Номінальна заробітна плата

— сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, тиждень, місяць.

Норма

— правило, середня кількість, розмір чогось.

Норма (рівень) процента

— відношення річного прибутку, що одержується власником грошового капіталу, до суми позичко­вого капіталу.

Норма прибутку

— балансовий прибуток підприємства поділений на обсяг власного капіталу, виражений у відсотках.

Нормальна потужність

— очікуваний середній обсяг діяльності, що може 1 бути досягнутий за умов звичайної діяльності під- 1 приємства протягом кількох років або операційних 1 циклів з урахуванням запланованого обслуговуван-1 ня виробництва.

Нормальний розподіл

— статистичний розподіл, який описує частоту на- І стання випадкових подій; розподіл має характерну дзвоноподібну, параболічну форму — симетричну, 1 що простирається до нескінченності в обидва боки; відоме також як розподіл Гауса.

І Норматив

— впорядкування; економічний, технічний або інший показник норм.

Нормативний

— той, який встановлює норми, стандарти, визначає правила; відповідає нормі.

Об'єднання підприємств

— з'єднання окремих підприємств у результаті при­єднання одного підприємства до іншого або внаслі­док одержання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого під­приємства.

Об'єднання ризику

— метод, при якому ризик імовірних втрат чи збит­ків, розподіляється між багатьма учасниками таким чином, щоб ефект збитків для кожного з них за-

| лишався помірним.

Об'єкт податку

1— дохід платника податку (заробітна плата, прибуток, | рента, відсоток), з якого виплачується податок.

Облігація

— боргове зобов'язання, що видається позичальни­ком кредитору. Облігації, як правило, випускають­ся державою, місцевими органами влади чи компа­ніями у формі цінних паперів з фіксованою про­центною ставкою. Існує багато різновидів облі­гацій: з фіксованими чи змінними процентними ставками, з правом дострокового погашення чи без нього, коротко- і довгострокові, забезпечені та незабезпечені тощо.

Облікова ставка

— ставка процента, під який центральні банки надають кредити іншим банкам.

Обмежена раціональність

— процес ухвалення рішень під час якого суб'єкт приймає рішення, спираючись на здоровий глузд й особисті нахили, а також на логіку та аналіз.

Обмін, своп

— спосіб, за допомогою якого позичальник може об­міняти один тип коштів, які він може легко мобілі­зувати, на інший, який йому потрібен для розра­хунків. Своп відбувається, як правило, за посеред­ництвом банку.

Обмінний курс, валютний курс

— ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті. Обмінний курс показує, скільки одиниць валюти будь-якої країни необхідно для придбання однієї одиниці іноземної валюти.

Оборотні активи

— грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмеже­ні у використанні, а також інші активи, призна­чені для реалізації чи споживання протягом опе­раційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Обсяг

— показник активності торгівлі, що обчислюється за певний період.

Овердрафт

— форма короткострокового кредиту, який вида­ється клієнту при відсутності у нього коштів на оплату рахунків постачальників.

Оклад

— розмір заробітної плати відповідно до штатного розкладу підприємства.

Операційна діяльність

— основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінан­совою діяльністю.

Операційний цикл П

— проміжок часу між придбанням запасів для здійс­нення діяльності та отриманням коштів від реа­лізації виробленої з них продукції, товарів чи послуг.

Оподаткування (оподатковування)

— узаконене державою обкладання податком юри­дичних осіб і громадян.

Оптимізація

— практика вибору найкращої з можливих альтер­натив.

Оптова торгівля

— здійснення посередницьких функцій між промис­ловцями і роздрібними торговцями.

Опціон

(угода з умовою)

— контракт, згідно з яким одна із сторін здобуває право (не обов'язок, а саме право) придбати у май­бутньому якийсь предмет угоди по ціні, яка ви­значається на день підписання контракту. |

Організаційна

структура

управління

— впорядкована сукупність підрозділів і служб під- 1 приємства, які формують рівні управління та їх взаємозв'язки.

Організаційне проектування

— процес розроблення організаційної структури управ­ління організацією, який здійснюється зверху вниз і включає такі етапи: 1) встановлення вертикаль­них рівнів управління; 2) здійснення горизонталь­ного поділу організації, тобто закріплення видів діяльності за лінійними і штабними (функціональ­ними) підрозділами; 3) встановлення зв'язків між різними підрозділами; 4) встановлення повнова­жень і відповідальності для різних посад; 5) визна­чення посадових обов'язків, їх закріплення за кон­кретними посадовими особами (за допомогою форму­вання посадових інструкцій).

Організаційні зміни

— сукупність змін в організації, які зумовлюють здійснення нововведень та можуть відбуватись у таких напрямах: зміна цілей організації; зміна структури, тобто розподілу повноважень, відпові­дальності, поділу на відділи, служби, підрозділи, комітети тощо; зміна техніки, технологічних про­цесів, конструкцій виробів; модифікація (зміна) можливостей або поведінки працівників (підго­товка до спілкування, переміщення посадових осіб, підвищення кваліфікації, формування груп, оціню­вання роботи та ін.); зміна в управлінні виробничо-господарською діяльністю.

Організація

— група людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Оренда

1) договірне строкове платне володіння і користуван­ ня рухомим та нерухомим майном;

2) угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодже­ ного з орендодавцем строку.

Основна діяльність

— операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують ос­новну частку його доходу.

Основний капітал

— частина продуктивного капіталу, яка цілком і бага­торазово бере участь у виробництві товару.

Основні засоби

— матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим суб'єктам або для здійснення адмі­ністративних і соціально-культурних функцій, очі­куваний строк корисного використання (експлуата­ції) яких більший одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Особистість

— врівноважена система соціально відмінних рис, що характеризують людину як члена суспільства. Багатогранність особистості залежить від зв'яз­ків з іншими людьми, від її активної життєвої позиції. Основні компоненти структури особистості: 1) спрямованість, інтереси, потреби; 2) здібності, обдарованість; 3) темперамент, характер; 4) система управління "Я", утворення свідомості особистості.

Оферта

— формальна пропозиція однієї особи іншій укласти угоду із зазначенням усіх необхідних для її укла­дення умов. Зокрема, в оферті вказують назву, кількість, ціну товару, умови постачання, термін поставки, умови оплати тощо.

Офшор (off-shore)

— центр спільного підприємництва, в якому існує пільговий режим для фінансово-кредитних опера­цій з чужоземними резидентами і в чужоземній валюті.

Оцінка

— процес визначення грошових сум, за якими повин­ні визнаватися й відображатися елементи фінансо­вої звітності.

Паритет

— рівність у цінах товарів, валют або цінних паперів на окремих ринках.

Партнерство

1) об'єднання двох чи більше людей (сторін), що ді­ ють як співвласники на підставі договору (домов­ леності, контракту), що не йде в розріз з чинним законодавством;

2) форма організації підприємства, що базується на об'єднанні (пайовому, частковому) майна різних власників.

Пасиви

— всі офіційні вимоги до підприємства чи фізичної особи.

Первісне

нагромадження

капіталу

— економічний процес, який перетворює, з одного боку, засоби виробництва і засоби до життя в капі­тал, а з іншого — безпосередніх виробників у най­маних працівників.

Переоцінка

— зміна оцінки, нова оцінка вартості активів (до­оцінка, уцінка).

Підприємець

— людина, що здійснює бізнес, розпочинає нове діло, реалізує певні нововведення, вкладає власні кошти в розвиток підприємства і зважується на ризик, долає протидію зовнішнього середовища, словом, рухає суспільство у напрямку постійного вдоскона­лення.

Підприємництво

— господарська діяльність підприємця, особливий, творчий тип господарювання (економічної пове­дінки), якому притаманне новаторство, пошук ефек­тивних способів використання ресурсів, активність та прагнення до нових перспектив, можливостей, творче ставлення до ризику.

Підприємницький капітал

— капітал, вкладений у різні підприємства шляхом прямих і портфельних інвестицій. Таке вкладення капіталу здійснюється з метою отримання при­бутку та прав на управління підприємством, в т.ч. акціонерним товариством.

Підприємство

1) юридична особа, яка здійснює господарську діяль­ ність з випуску продукції, виконання робіт чи на­ дання послуг;

2) виробничо-господарська одиниця, що являє собою сукупність матеріальних та людських ресурсів, певним чином організовану для досягнення постав­ лених цілей;

3) первинна ланка суспільного поділу праці, яка є виробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності та самоокупності.

Пільги податкові

— повне або часткове звільнення фізичних і юридич­них осіб від сплати податків відповідно до чинного законодавства.

Плаваючий валютний курс

— курс однієї валюти відносно іншої, який вільно коливається залежно від ринкової ситуації. Плава­ючий курс сьогодні характерний для більшості провідних валют і країн.

Планування

— вид управлінської діяльності, який визначає перс­пективу і майбутній стан організації, шляхи і спо­соби його досягнення.

Платежі трансфертні

— усі види платежів, які є простим переміщенням коштів від одного власника до іншого без отриман­ня в обмін товарів чи послуг. До них належать по­датки, позики, субсидії тощо.

Платник податку

— фізична або юридична особа, на яку відповідно до чинного законодавства покладено обов'язок сплачу­вати податки і збори.

Платоспроможність

— здатність держави, юридичної чи фізичної особи вчасно і повністю розраховуватися за своїми зобо­в'язаннями, які випливають з торгівельних, кре­дитних чи інших операцій грошового характеру.

Пов'язані сторони

— особи чи суб'єкти підприємництва, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових та операційних рішень іншою стороною.

Повна зайнятість

— використання всіх придатних до цього людських ресурсів; характеризується достатньою кількістю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і здатен працювати.

Повноваження

— обмежене право використовувати матеріальні, фі­нансові, трудові та ін. Ресурси підприємства і спря­мовувати зусилля підлеглих працівників на вико­нання поставлених завдань.

Погашення

— погашення облігації по завершенню строку її обігу чи іншого документа, що засвідчує заборгованість позичальника перед кредитором.

Податки

— обов'язкові платежі, які справляються до держав­ного та місцевих бюджетів за результатами діяль­ності юридичних чи фізичних осіб.

Податки непрямі

— податки, які входять до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі.

Податки прямі

— податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податків.

Податок прогресивний

— податок, ставка якого зростає зі збільшенням об'єк­та оподаткування.

Податок пропорційний

— податок, ставка якого не залежить від розміру об'єкта оподаткування.

Податок регресивний

— податок, ставка якого зменшується зі збільшенням об'єкта оподаткування.

Поділ управлінської праці вертикальний

— формування рівнів управління (інституційного, управлінського й технічного), що забезпечує роз­поділ та координацію управлінської роботи.

Поділ управлінської

праці

горизонтальний

— розстановка (призначення) конкретних менедже­рів для управління підрозділами, службами, від­ділами, напрямками в межах відповідного рівня управління.

Позичковий капітал

— гроіповий капітал, який надається в позику гос­подарському суб'єкту на певний час, на умовах повернення, за плату у вигляді процента.

Позичковий процент

— сума, що утримується з позичальника за надання кредиту чи позики, яка виражається певним від­сотком з обсягу кредиту.

Покупці

— споживачі, користувачі, посередницькі чи торгові організації, фізичні та юридичні особи, що придба­ють продукцію для власних потреб чи з метою будь-якого іншого використання.

Попит

— це форма прояву потреб, забезпечених грошовим еквівалентом; бажання та здатність споживачів купувати товар. Попит відображає обсяг і струк­туру суспільних потреб і обмежується купівельною спроможністю. Види попиту: дійсний, реалізований, незадоволений (явний та прихований), потенційний, ажіотажний, еластичний тощо.

Посередник

— фізична або юридична особа, з участю якої укла­даються угоди, ведуть переговори. Працює за кошт доручителів, одержуючи від них винагороду (оплату посередницьких послуг). Посередниками є бро­кери, дилери, маклери, комісіонери, дистриб'ютори, представники, гуртові покупці, промислові й тор­говельні агенти.

Постачальник

— власник (фізична чи юридична особа) товарів, дже­рел ресурсів, що забезпечують продукцією, робота­ми чи послугами на комерційній основі потреби замовників, споживачів, покупців.

Постійні витрати

— витрати, що пов'язані з обслуговуванням невироб­ничої сфери (соціальна сфера, торгівля тощо).

Поточні зобов'язання

— зобов'язання, які будуть погашені протягом опера­ційного циклу підприємства або повинні бути пога­шені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Потреба

— фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі у чомусь або у комусь, переконання у тому, що чо­гось чи когось бракує. Потреби неможливо безпо­середньо спостерігати чи вимірювати. Про їх існу­вання можна лише здогадуватись чи скласти уяву на основі поведінки конкретної людини. Потреби є мотивами до дій. Потреби поділяються на пер­винні та вторинні. Первинні мають фізіологічний характер і як правило вроджені, генетичні, закла­дені природою. Без їх реалізації людина не може існувати (їжа, сон, наявність притулку та ін.). Вони майже однакові, спільні для різних людей. Вторинні потреби психологічного походження. Вони мають чітко виражений індивідуальний ха­рактер. В кожної людини свої, притаманні лише їй моральні якості, характеристики, запити, індиві­дуальні властивості, що набуваються з досвідом (потреби в спілкуванні, контакті, дружбі, повазі; прагнення та можливості їх реалізації).

"Прайс-тейкер"

("залежний від ціни")

— фірма, що реалізовує власну продукцію за цінами, які визначаються силами, над якими вона не має контролю.

Праця

— фізична або розумова діяльність, спрямована на виготовлення благ і надання послуг.

Прибуток

1)за разовою угодою — різниця між продажною ціною реалізованого товару чи послуги та витрата­ми на їх виробництво (придбання);

2) за певний період виробничої діяльності — різниця між розміром чистих активів на кінець та початок періоду.

Премії

— грошові винагороди за успіхи або заслуги у певній галузі діяльності, виконання та перевиконання планових показників, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо.

Придатність

— здатність чомусь навчитися або виконувати пред-писані функції, обов'язки чи завдання, відповід­ність вимогам.

Придбання

— об'єднання підприємств, у результаті якого поку­пець набуває контроль над чистими активами та діяльністю інших підприємств в обмін на пере­дачу активів, прийняття на себе зобов'язань або випуск акцій.

Прийняття рішень

— вміння менеджера:

•/ вчасно вирішувати проблему;

•/ вибирати для цього оптимальні методи;

</ використовувати систематизований підхід;

•/ чітко визначати відповідальність за проблему;

■/ точно вказувати на мету роботи кожного;

S встановлювати чіткі критерії кінцевого успіху;

•/ вміло планувати;

S виділяти час на аналіз і систематизацію;

S ефективно координувати роботу групи.

Принцип

бухгалтерського обліку

— правило, яким необхідно керуватися при вимірю­ванні, оцінці та реєстрації господарських операцій, відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Принципал

— довіритель; особа, від імені якої діє агент або брокер.

Програмоване рішення

— рішення, що повторюється досить часто для того, щоб встановити правила його прийняття. Ці пра­вила є постулатами, які допомагають тому, хто приймає рішення, вибрати альтернативу, оскільки існує достовірна інформація про ситуацію (резуль­тати минулих аналогічних рішень, можливості результативних дій і оцінок результатів).

Продавці

— організації, структурні підрозділи чи приватні особи, що виконують функції, які безпосередньо чи частково пов'язані із збутом продукції.

Пропозиція

— пропозиція продавця продати товар за визначеною ціною.

Пропозиція

— випуск продукції, робіт чи послуг у наслідок на­магання задовольнити попит, задоволення певної потреби, надання продукції з визначеними спожив­чими якостями; бажання та здатність продавця пропонувати товари для продажу на ринку.

Пропозиція

— кількість продукту, що може бути поставлена на ринок для продажу за певною ціною протягом визначеного проміжку часу.

Пропозиція ціни, пропозиція укласти угоду

— ціна, яку продавець хоче отримати, за якою він згоден укласти угоду. Якщо його пропозиція приймається, укладається контракт, що матиме юридичну силу.

Протекціонізм

— зовнішньоекономічна політика, спрямована на за­хист національної економіки від небажаної інозем­ної конкуренції. Основні знаряддя — мито, квота.

Процент

— плата позичальника за користування кредитом чи позикою у боргових відносинах. Проценти бувають простими (нараховують з початкового вкладу) і складними (нараховуються з нарощеної суми по­переднього періоду).

Процентний арбітраж

— операції з іноземною валютою між фінансовими центрами, що використовують різницю в процент­них ставках та розбіжності між строковими та реальними валютними курсами.

Процесуальні мотиваційні теорії

— ґрунтуються на поведінці людини і враховують її сприйняття та набутий досвід. Сама мотивація роз­глядається з точки зору того, що ж змушує людину направляти зусилля на досягнення бажаних ре­зультатів.

Пункти доставки

— визначені сторонами конкретні порти, залізнич­ні станції, склади тощо для поставки реальних товарів під укладені контракти.

Рахунок

— документ у комерційних розрахунках за отримані активи.

Раціональна модель ухвалення рішень

— систематичний, поступовий процес, що передба­чає економічну обґрунтованість та управління нею такими фахівцями з ухвалення рішень, які абсо­лютно об'єктивні й володіють вичерпною інфор­мацією.

Реальна заробітна плата

— кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату.

Ревальвація валюти

— підвищення вартості валюти відносно золота чи інших валют. Ревальвація, як правило, організо­вується державою, яка протягом тривалого періоду має позитивне сальдо платіжного балансу. Резуль­татом ревальвації є здешевлення імпорту при одно­часному подорожчанні експорту і, як наслідок, падіння конкурентоспроможності країни на зов­нішніх ринках.

Реєстр

— перелік будь-чого, список, опис.

Резидент

— фізична або юридична особа даної країни та інших країн, а також особа без громадянства, яка постій­но проживає в даній країні. На резидента повністю поширюється режим оподаткування та податкового регулювання.

Реклама

— платна форма надання та просування на ринку ідей, продукції, робіт чи послуг.

Рента

— доходи з капіталу, землі або майна, які регулярно одержують їх власники, не займаючись підприєм­ницькою діяльністю.

Ресурси

— кошти, запаси, можливості, джерела будь-чого.

Рецесія, спад

— уповільнення чи зниження темпів зростання ва­лового національного продукту. Глибокий зане­пад називається "депресія". Спад супроводжується зниженням рівня інвестицій, зростанням безробіт­тя та, іноді, падінням цін.

Ризик

1) ймовірність втрат від будь-якої форми завдання збитку;

2) можливість отримати негативний, від'ємний ре­ зультат від комерційної діяльності.

Ринкова система

1) комбінація хоча б трьох елементів, яка перед­ бачає їх обов'язкову наявність: учасники, ділові відносини і канали розподілу товарів;

2) система ринків, цін та конкуренції.

Ринкова структура

— основні характерні риси ринку, до яких відносять кількість та розміри фірм; ступінь, у якій товари різних фірм схожі між собою чи, навпаки, відріз­няються один від другого; бар'єри входу-виходу кон­кретного ринку; доступність ринкової інформації.

Ринкова ціна

— ціна сировини, продукту, послуги, цінного паперу та ін. на відкритому ринку (середнє арифметичне між ціною придбання та продажу).

Ринок

1) територія, на якій відбувається зустріч продавців і покупців для того, щоб обмінятися тим, що являє вартість;

2) сфера товарного обігу, в якій відбуваються відно­ сини купівлі-продажу товарів та послуг;

3) організовані збори/зустріч людей, під час якої від­ бувається торгівля товарами цінними паперами, валютою тощо;

4) попит на певний товар чи послугу, який часто вимірюється обсягами продаж за певний період.

Ринок виробничих ресурсів

— ринок землі, праці і засобів виробництва (капіталу), спрямований на задоволення виробничих потреб.

Ринок капіталів

— ринок, на якому промислові й торгові компанії, уряди й органи влади залучають довгостроковий капітал. Гроші надходять від приватних інвесторів, страхових компаній, пенсійних фондів і банків. Фондові біржі теж є частиною ринку капіталів, де вони формують ринок акцій та облігацій, які будучи випущеними, являють собою залучений капітал. Саме наявність і ступінь розвитку ринку капіталів відрізняє промислово розвинені країни від країн, що розвиваються. В останніх можливості залучення промислового і торгового капіталу або відсутні, або значно обмежені.

Ринок ліквідних товарів

— ринок, на якому трансакції багаточисельні й легко­здійсненні. Велика кількість покупців і продавців, завжди готових до торгівлі, робить цей ринок ліквідним.

Рівень безробіття

— виражене у процентах відношення чисельності безробітних до чисельності робочої сили (вклю­чаючи й безробітних).

Рівень конкуренто­спроможності

— можливість витримати конкуренцію з аналогіч­ними товарами або послугами, які надходять на ринок від інших виробників. Рівень конкуренто­спроможності залежить від таких показників, що об'єднані у дві групи, як:

1) цінові фактори конкуренції — собівартість, прибуток, продажна ціна та ціна споживання тощо;

2) нецінові фактори конкуренції — частка рин­ ку, відповідність споживчих якостей виробу до вимог покупців, номенклатура та асорти­ мент, імідж та ділова репутація товаровироб-

ника, принципи організації торгівлі, транспор­тування, коло постачальників і споживачів, реклама, упаковка, види розрахунків, дизайн, сервісне обслуговування, ремонт, зручність та надійність в експлуатації тощо.

Рівень сподівання

— рівень виконання, що його особа гадає або прагне досягнути.

Рівні управління

— ієрархія управлінських посад.

Робоча сила

— сукупність фізичних і розумових здібностей люди­ни, її здатність до праці.

Роздрібна торгівля

— реалізація товарів безпосередньо споживачам.

Розробка

— застосування підприємством результатів дослід­жень та інших знань для планування і проекту­вання нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Розходження

— розходження, віддалення показників один від одного.

Роялті

— відрахування автору (ліцензіару) за право корис­тування предметом ліцензійної угоди — винаходу, патенту, ноу-хау та ін. нематеріальних активів (право інтелектуальної власності).

Рух коштів

— суми коштів, отриманих чи сплачених підприємст­вом. Плани і звіти по руху коштів, що містять усі очікувані й фактичні надходження та виплати ма­ють першочергове значення для своєчасних розра­хунків з персоналом, кредиторами, постачальни­ками та ін.

Сегмент ринку

— сукупність споживачів, що однаково реагують на один і той же набір товарів чи набір спонукаль­них стимулів маркетингу.

Сегментація ринку

— розподіл ринку на окремі складові (сегменти) за будь-якою ознакою: групи споживачів (на основі потреб, характеристик та мотивів поведінки), регіо­ни, галузі та ін.

Семантика

— наука, що вивчає слова та значення, яких вони можуть набувати залежно від конкретної ситуації, контексту, професійного жаргону (сленгу) та ін.

Синергія

— зростання сукупної ефективності діяльності в ре­зультаті поєднання зусиль окремих частин цілого, їх злиття, інтеграції.

Система

— сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих еле­ментів, яка має на меті досягнення певних цілей та ґрунтується на принципах самоорганізації, си-нергії і розвитку.

Система (структура) маркетингу

— конкретна комбінація з його елементів для досяг­нення поставлених цілей та задоволення цільового ринку.

Система товаропросування

— комплекс засобів, що сприяють фізичному перемі­щенню матеріалів та готових виробів у заданому напрямі від місць їх походження (виробництва) до місць використання, з метою задоволення запитів споживачів.

Собівартість

— грошове вираження загальної суми витрат, пов'я­заних із виробництвом та реалізацією продукції (робіт, послуг).

Спільна діяльність

— господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спіль­ного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Споживач

— фізична чи юридична особа, яка використовує, споживає продукцію (товари, роботи, послуги) виробничої діяльності як інших виробників, так і власні.

Спонукання

— це усвідомлене відчуття нестачі, потреби у чомусь, яке має визначений напрямок чи шлях до вирі­шення. Воно є виявом потреби через поведінку і сконцентровано на досягненні мети.

Справедлива вартість

— сума, за якою може бути здійснений обмін акти­ву або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Сприйняття

— процес, через який люди одержують, організову­ють та розтлумачують інформацію, що надходить з їхнього оточення.

Ставка податку

— розмір податку на одиницю оподаткування. Став­ка, виражена у відсотках, називається податко­вою квотою.

Стандартне відхилення

— статистична характеристика, яка свідчить про величину відхилення у послідовності чисел; дорів­нює кореню квадратному із суми квадратів відхи­лень від середнього.

Стиль керівництва

— це звична манера стосунків керівника з підлегли­ми, ступінь зусиль, які він прикладає, щоб впли­нути на них, спонукати їх до досягнення цілей організації; ступінь делегування повноважень, типи влади, які він використовує та його ставлення до виробничих завдань і до людських стосунків в колективі. 3 цих позицій розрізняють три типи керівників: автократичний, демократичний та ліберальний.

Стратегія

— напрям розвитку організації, який відображений у комплексному плані, що призначений для здійс­нення її місії та досягнення цілей.

Стратегія маркетингу

— визначення того, як потрібно застосовувати струк­туру маркетингу (комбінацію конкретних його елементів), з метою задоволення потреб цільових ринків та досягнення мети організації.

Стрес

— стан, спричинений великими або малими обсягами робіт, необхідністю людей зживатися між собою, конфліктом, невизначеністю ролей, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізични­ми, психологічними та іншими факторами.

Стресова ситуація

— явище, яке виникає внаслідок пере- або недован­таження працівників робочими завданнями, психо­логічною несумісністю та ін.

Строк дії контракту

— період часу від укладання контракту до моменту закінчення його чинності.

Строк корисного

використання

(експлуатації)

— очікуваний період часу, протягом якого необо­ротні активи будуть використовуватися підпри­ємством або з їх використанням буде виготовле­но (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Строк оренди

— період дії безвідмовної орендної угоди, а також період продовження цієї угоди, обумовлений при укладенні договору оренди.

Строк платежу/ погашення

— дата, за якою настає строк платежу за такими документами, як облігація, перевідний вексель, страховий поліс тощо.

Структура

— відносини рівнів управління і видів робіт (функціо­нальних областей), які виконують служби або під­розділи організації.

Структура капіталу

— співвідношення складових частин фінансів під­приємства (власного і залученого капіталу).

Суборенда

—- угода про передачу орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі.

Сфера контролю

— кількість осіб, що знаходяться у підпорядкуванні одного керівника.

Тверда валюта

— валюта, яка приймається як засіб платежу будь-де у світі. Такими є валюти промислово-розви­нених країн.

Тендер

1) особлива форма подання замовлень на постачання товарів і підрядів на виконання робіт, яка передба­ чає залучення пропозицій кількох постачальників (підрядників) з метою забезпечення найвигідніших комерційних та інших умов угоди для організато­ рів торгів;

2) письмова пропозиція, заявка щодо намірів поста­ вити товар за строковим контрактом.

Технологія управління

1) засоби трансформування ресурсів (людей, інфор­ мації чи фізичних матеріалів) в продукти чи по­ слуги, заздалегідь заплановані;

2) процес реалізації конкретних функцій менеджмен­ ту (управління виробництвом, фінансами, збутом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо) шляхом застосування загальних функцій менеджменту (планування, організації діяльності, мотивації та контролю).

Тіньова економіка

— приховані господарськими та інституціональними одиницями види діяльності, які не фігурують в офіційній оприлюдненій звітності.

Товар

—- це все те, що має цінність, може задовольнити по­требу і пропонується на ринку для продажу. Існує два види товару: S споживчі товари, що призначаються для без­посереднього використання; S товари виробничого призначення, що купу­ються з метою використання у виробництві іншої продукції чи послуг, для господарсь­кої діяльності чи для продажу іншим спо­живачам.

Товарний асортимент

— група товарів, що тісно пов'язані між собою в силу подібності у їх функціонуванні, або через те, що їх продають одним і тим самим групам клієнтів, або через схожі між собою торгові заклади, чи в межах одного і того ж діапазону цін.

Торгівля, комерція

— операції з купівлі-продажу на ринку.

Тренд

— спрямований рух показника, тенденція.

Угода на строк

— угода з товарами, цінними паперами, валютою, вантажами, що передбачає їх поставку в такий-то термін у майбутньому за ціною, яка узгоджена під час укладення контракту, який називається контрактом на строк. Така форма торгівлі дозволяє дилерам і виробникам покривати свої майбутні потреби шляхом хеджування своїх невідкладних купівель.

Управління

1) процес планування, організації діяльності, моти­ вації і контролю, необхідний для того, щоб сфор­ мулювати і досягти цілей організації;

2) цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин.

Управлінське рішення

— продукт праці/діяльності менеджера, свідомий ви­бір управлінцем одного з кількох альтернативних варіантів розвитку майбутніх подій на основі ана­лізу наявної інформації.

Ухвалення рішень

— процес, який включає пошук середовища для умов, що необхідні для впровадження даного рішення, розвиток і аналіз можливих альтернатив та відбір потрібної.

Факт господарської діяльності

— подія, випадок, явище, яке зафіксоване в доку­менті і відображається в обліку.

Фактори вироб­ництва (виробничі ресурси)

— сукупність ресурсів, що використовуються для виробництва товарів та послуг: жива праця, капі­тал, земля, засоби виробництва і предмети праці, інформація, енергія, підприємницька ініціатива.

Фактори макроекономічні

— чинники, які здійснюють вплив на організацію на галузевому та державному рівнях (законодавчі акти, державні органи влади, система економічних

відносин у державі, стан економіки, міжнародні події, міжнародне оточення, науково-технічний прогрес, політичні обставини, соціально-культурні обставини, особливості міжнародних економічних відносин, партії тощо).

Фактори мікроекономічні

— чинники, які здійснюють вплив на організацію на рівні підприємств (цілі, структура, завдання, технологія, працівники, ресурси, профспілки, по­стачальники, споживачі, конкуренти тощо).

Фіксований обмінний курс

— обмінний курс між різними валютами, який вста­новлюється урядом і підтримується ним шляхом скуповування чи продажу своєї валюти для під­тримки чи зниження її курсу.

Фінанси

— система економічних відносин, які складаються між державою, підприємствами і громадянами щодо привласнення частини національного доходу через механізм оподаткування та його розподілу відповідно до виконуваних державою функцій.

Фінансист

1) спеціаліст з фінансів, кредиту і грошового обігу, а також з фінансування підприємницької діяль­ ності; працівник (керівник) фінансової установи; банкір;

2) особа, основним джерелом доходів якої є фінансу­ вання діяльності інших осіб, або яка сама здійснює значні фінансові операції чи фінансує певні проекти.

Фінансова

діяльність

— діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підпри­ємства.

Фінансова звітність

— бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансовий

менеджмент

1) управління рухом фінансових ресурсів та перебі­ гом фінансових відносин, що виникають між суб'єк­ тами господарювання в процесі руху фінансових ресурсів;

2) система принципів, методів, засобів і форм орга­ нізації грошових відносин.

Фінансовий результат

— прибуток чи збитки, отримані в результаті гос­подарської діяльності.

Фінансовий ринок

— грошові відносини в процесі купівлі-продажу фі­нансових активів під впливом попиту та пропо­зиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах.

Фінансові інвестиції

— активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансові інструменти

— різноманітні види ринкового фінансового продук­ту — цінні папери, грошові зобов'язання, валюта, ф'ючерси, опціони, депозитні свідоцтва, кредитні договори, страхові поліси тощо.

Фінансові посередники

— сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів гро­мадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичаль­ників.

Фінансові ресурси

— грошові засоби, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання.

Фірма

— це будь-яка організаційно-господарська одиниця, що здійснює підприємницьку діяльність в галузі промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, сервісу, побутового обслуговування, індустрії від­починку, у наданні послуг або кваліфікованих порад, виконанні робіт чи будь-якій іншій сфері діяльності, яка прагне досягти комерційних цілей та користується правами юридичної особи. Фірми класифікуються залежно від:

S виду та характеру діяльності;

S правового положення (юридичного статусу);

•/ форми організації;

•/ характеру власності;

■S належності капіталу та контролю;

S сфери діяльності;

■S інших ознак (ринки, виробництво, техно­логії, типи організації).

Фірма-монополіст

— ("визначник ціни") — фірма, що обирає найбільш сприятливу та прибуткову комбінацію "ціна — якість", яка приносить максимальний прибуток.

Фонд статутний

— сума внесків власників, учасників або членів у майно підприємства, організації, установи, необ­хідна для їх заснування та забезпечення їхньої діяльності.

Форвардний контракт

— документ, який засвідчує зобов'язання придбати/ продати у майбутньому цінні папери, товари чи валюту в певний час і на певних умовах з фік­сацією цін такого придбання/продажу під час укладення контракту.

Форма влади

— спосіб впливу на поведінку працівників, що реалі­зується через певні механізми (примус, винагоро­ду, традиції, харизму, спеціальні знання тощо), відповідно до яких розрізняють різні форми влади.

Форма оплати праці

— спосіб оплати праці працівників, в основі якого закладається ідея стимулювання процесу та певних результатів трудової діяльності (продуктивності праці, використання робочого часу, зменшення со­бівартості, збільшення прибутку тощо). Розрізня­ють відрядну, почасову, комбіновану (почасово-відрядну), комісійну та ін. форми оплати праці.

Франчайзинг

— взаємовигідна форма співпраці великого та дріб­ного підприємства, за якої відбувається надання невеликій фірмі (франчайзі) ліцензії на товар­ний знак чи технологію, права на виробництво чи продаж продукції великої незалежної фірми (франчайзера) з високим рейтингом на ринку.

Ф'ючерси

— угоди на строк; зобов'язання прийняти або по­ставити товар у майбутньому. |

Ф'ючерсний контракт

— документ, який засвідчує зобов'язання придбати/ продати у майбутньому цінні папери, товари чи валюту з фіксацією цін на момент виконання сто­ронами контракту зобов'язань.

Характер

— це сукупність постійних психологічних якостей, що визначають лінію поведінки конкретної лю­дини, її реакцію на ситуацію, ділові якості, вимог­ливість до себе та інших тощо.

Хеджування

— страхування цінових ризиків на реальних ринках за допомогою укладання ф'ючерсних контрактів.

Централізація управління

— зосередження виконання управлінських функцій та прийняття важливих управлінських рішень у єдиному центрі.

Ціль

— певний конкретний визначений стан чи бажаний результат, якого прагне досягти організація, група людей чи окрема особа.

Ціна

— грошове вираження вартості товару; основний інструмент, що впливає на попит та пропозицію. Попит знаходиться в оберненій залежності від ціни: з підвищенням ціни продукції попит на неї, як правило, скорочується, і навпаки. |

Цінні папери, забезпечення

— фінансові активи, до яких належать акції, держав- 1 ні цінні папери, облігації, боргові зобов'язання, сертифікати пайових трестів та свідоцтва прав влас­ності на позичені чи депоновані грошові кошти. |

Чек

— грошовий документ, що містить наказ власника про виплату пред'явнику чека вказаної у ньому суми.

Чистий дохід

— сума доходу, яка залишається після виплати з отриманого валового доходу податкових платежів, зокрема податку на додану вартість, акцизного збору, митних та деяких інших зборів.

Чисті активи

— активи підприємства після вирахування його зобо­в'язань.

Шкода матеріальна

— зменшення, знищення майна чи інших активів внаслідок необережних чи навмисних дій.

Штраф

— адміністративне або судове покарання винних осіб у вигляді грошового стягнення.

Штрафна санкція

— плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми зобов'язання податковим органам, поста­чальникам, кредиторам та ін.

Юридична відповідальність

— дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень тощо, які визначають межі, норми, засади функціонування організацій.

Юридична особа

— об'єднання фізичних осіб та об'єднання капіталів, що наділені належними їм правами та обов'язка­ми, які мають майнову відокремленість (майно юридичної особи відокремлене від майна її членів). Юридичні особи приватного права — це об'єднання осіб та об'єднання капіталів, зареєстровані як фір­ми, незалежно від характеру діяльності, характеру власності, належності капіталу та контролю. Юри­дичні особи публічного права — державні органи, установи та організації, торгові та промислові пала­ти, спілки підприємців, що підприємницькою діяль­ністю не займаються.