Тема 17

УПРАВЛІННЯ ТІНАНСАМИ

них цінностей — це їх здатність швидко і без втрат у ціні перетворюватися у готівку. Жодна з інвестиційних цінностей не має усіх перерахованих властивостей, тому необхідно шукати компроміс. Якщо цінний папір є надій­ним, то дохідність буде низькою, оскільки той, хто передбачає високу на­дійність, буде пропонувати і високу ціну. Головна мета при формуванні портфеля полягає у досягненні оптимального поєднання між ризиком і доходом для інвестора. Це означає, що певний набір інвестиційних інстру­ментів покликаний зменшити ризик втрат вкладника до мінімуму і одночасно збільшити його дохід до максимуму. Методом зменшення ризику є диверсифікація портфеля, тобто придбання певної кількості різних видів цінних паперів. Диверсифікація зменшує ризик за рахунок того, що можливі невисокі доходи по одних цінних паперах будуть компенсуватися високими доходами по інших паперах. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення до портфеля цінних паперів широкого кола галузей, не пов'я­заних тісно між собою, щоб уникнути синхронності циклічних коливань їх ділової активності.

Розглядаючи питання про створення портфеля, підприємець повинен ви­значити для себе параметри, якими він буде керуватися:

1. Вибрати оптимальний тип портфеля (портфель, орієнтований на переважне отримання доходів за рахунок процентів і дивідендів, або портфель, спрямований на переважне зростання курсової вартості інвести­ ційних цінностей, що входять до нього).

2. Оцінити прийнятне для себе поєднання ризику та доходу портфеля і, відповідно, визначити частку портфеля цінних паперів з різними рівнями ризику та доходу. Це завдання вирішується на основі аналізу обігу цінних паперів на фондовому ринку: в основному купуються цінні папери відомих акціонерних товариств, що мають хороші фінансові показники, наприклад, розмір статутного капіталу.

3. Визначити початковий склад портфеля. Залежно від інвести­ційної мети вкладника можливе формування портфеля, яке пропонує більший або менший ризик. Враховуючи це, інвестор може бути агресивним або консервативним. Агресивний інвестор — це інвестор, схильний до високого рівня ризику. У своїй інвестиційній діяльності він робить акцент на придбання акцій. Консервативний інвестор — це інвестор, схильний до меншого рівня ризику. Він купує, в основному, облігації і короткотермінові цінні папери.

4. Вибрати схему подальшого управління портфелем. При цьому можливі варіанти:

S кожному виду цінних паперів надається певна фіксована вага в загаль­ному кошику, який залишається постійним протягом останнього часу. Через коливання курсової вартості цінних паперів на фондовому ринку

необхідно періодично переглядати склад портфеля так, щоб зберегти обрані співвідношення різних інвестиційних цінностей;

•/ інвестор дотримується гнучкої шкали ваги цінних паперів у загальному кошику. Спочатку портфель формується, враховуючи певні співвідношен­ня між цінностями, а надалі вони переглядаються залежно від резуль­татів аналізу фінансової ситуації на ринку і очікуваних змін кон'юнк­тури попиту;

•/ інвестор активно використовує ф'ючерсні контракти з індексами з ме­тою зміни складу портфеля. Використання ф'ючерсів є зручним при управ­лінні великими портфелями. Наприклад, фінансовий менеджер прийшов до висновку, що необхідно збільшити в портфелі частку облігацій. Тоді він продає ф'ючерсний індексний контракт з акціями і купує ф'ючерсний індексний контракт з облігаціями.

РЕЗЮМЕ

1. Продуктивність будь-якої організації залежить від наявності ефективної системи управління її фінансами. Фінансовий менедж­мент — наука управління фінансами організації, спрямована на досягнення її стратегічних і тактичних завдань.

2. Фінансові ресурси — це грошові засоби, які є у розпорядженні суб'єк­ та господарювання. Фінансові ресурси, призначені для розвитку виробничого та торговельного процесів (купівля сировини та інших предметів праці, засобів праці, робочої сили), є капіталом у його грошовій формі. Капітал — це грошові засоби, що перебувають в обігу і дають доходи від цього обігу.

3. Структура капіталу — це співвідношення складових частин фінансів організації. Основна мета організаційної політики в галузі структури капіталу полягає у досягненні оптимальності: за найнижчої вартості капіталу досягти стабілізації дивідендів і доходів, підтримуючи ліквідність на високому рівні.

4. Власний капітал — це капітал, який безумовно належить власнику (влас­никам) підприємства. До власного капіталу зараховують статутний фонд (акціо­нерний капітал), тобто перше та наступні вкладення власних засобів власни­ками, а також приріст капіталу за рахунок прибутку.

5. Залучений капітал — це капітал, яким підприємство володіє лише певний час, після закінчення якого капітал повинен бути повернутий його власнику з оплатою за тимчасове користування. До складу залученого капіталу (крім взятих в банку кредитів), включається також і капітал, отриманий шляхом випуску (емісії) ш'нних паперів (крім акцій), а також орендовані підприємством машини, обладнання, споруди.

6. Власний капітал і залучені засоби формують джерела капіталу (пасиви), а всі вкладення (активи) підприємства поділяються на два основних види: основні та оборотні засоби.

420

421

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИВНОСП ВИРОБНИЦТВА