Тема 17

УПРАВЛІННЯ ТІНАНСАМИ

прибуток (доход) або досягається соціальний ефект¹. Це визначення, в основ­ному, відповідає міжнародному підходові до уявлень про інвестиційну діяль­ність як процесу вкладання ресурсів (благ, майнових та інтелектуальних цінностей) з метою отримання прибутку, доходів, дивідендів, соціального ефекту в майбутньому. Отже, інвестор відмовляється від задоволення на­сущних потреб у розрахунку на очікуване задоволення їх у майбутньому, але вже у більших розмірах.

Відповідно до Закону України до майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються у підприємницьку діяльність, належать:

•S грошові засоби, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

•/ рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання) та інші мате­ріальні цінності;

•/ майнові права, що випливають з авторського права, досвіду та інших інтелектуальних цінностей;

S сукупність технологічних, технічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

S права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права та інші цінності.

Сукупність вказаних цінностей, що обертаються на ринку, належить до об'єктів інвестиційної діяльності. Ряд авторів до цієї сукупності зарахо­вують також і фінансові права, які випливають із взаємозв'язку інвестицій та державного регулювання умов інвестиційної діяльності, і перш за все, податково-амортизаційної політики¹. Це має місце при наданні державою по­даткових пільг інвестору (зменшення ставки податку на прибуток) або вста­новлення пільгових норм амортизаційних відрахувань (прискорення аморти­зації). Такі податково-амортизаційні преференції дають економічний ефект в майбутньому, і тому держава повинна цей ефект оцінювати (дисконтувати).

До суб'єктів інвестиційної діяльності Закон "Про інвестиційну діяльність" зараховує інвесторів та учасників. Ними без обмежень можуть бути громадяни та юридичні особи України, а також іноземні громадяни та юридичні особи і самі держави. Отже, інвестор — це суб'єкт інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладення власних, залучених і по­зичених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Як передбачено законом, інвестори можуть виступати вкладниками, по­купцями, кредиторами, виконувати функцію будь-якого учасника інвести­ційної діяльності, тобто вкладати капітал, купувати цінні папери, а також

Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 19 вересня 1991 р. № 561-XII.

Пересада А.А Основы инвестиционной деятельности. — К.: Издательство Либра" ООО 1996 —

С. 7.

418

виконувати функції товаровиробників, проектувальників, підрядників, суб­підрядників, замовників та забудовників.

Інвесторам в умовах ринку надаються широкі права: визначення мети, напрямів, видів та обсягів інвестицій, визначення складу учасників інвести­ційної діяльності. Закон не допускає втручання державних органів і посадо­вих осіб до реалізації договірних стосунків між суб'єктами інвестиційної діяльності. Суб'єкти інвестиційної діяльності реалізують свої економічні інте­реси, вступаючи в певні стосунки на інвестиційних ринках. Ці ринки регу­люють процес обміну інвестиціями та інвестиційними об'єктами (товарами).

Інвестиції поділяються на прямі та портфельні, причому кожний з цих видів інвестицій може належати до розряду ризикованих.

Прямі інвестиції — вкладення коштів у реальні активи з метою отри­мання доходу та отримання прав на участь в управлінні конкретним суб'єктом господарювання.

Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням портфеля та є прид­банням цінних паперів та інших активів. Портфель — сукупність зібраних воєдино різних, інвестиційних цінностей, які є інструментом для досяг­нення конкретної інвестиційної мети вкладника (у нашому випадку — ефективна діяльність нашого підприємства чи організації на фінансо­вому ринку). У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції, облігації, ощадні та депозитні сертифі­кати, страховий поліс тощо). Формуючи портфель, інвестор враховує свої "портфельні міркування". "Портфельні міркування" — це бажання власника засобів мати їх у такій формі і в такому місці, щоб вони були безпечними, ліквідними та високодохідними.

Ризиковані інвестиції (венчурний капітал) — це інвестиції у формі випуску нових акцій, що відбувається у нових сферах діяльності, пов'я­заних з великим ризиком. Венчурний капітал інвестується в непов'язані між собою проекти в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів. Капі­таловкладення, як правило, здійснюються шляхом придбання частини акцій підприємства-клієнта або надання йому позик, в тому числі з правом кон­версії останніх в акції. Ризиковане вкладення капіталу зумовлене необхід­ністю фінансування дрібних інноваційних фірм у галузях нових технологій.

Отже, складовою частиною фінансової стратегії організації (субстратегією) є ефективна діяльність на фінансовому ринку через портфельні інвестиції.

Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека і дохід­ність вкладень, їх зростання, ліквідність вкладень. Під безпекою розумі­ють захищеність інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу і стабільність доходу. Безпеки, як правило, досягають у збиток дохідності та зростання вкладень. Нарощувати вкладення можуть лише власники акцій. Під ліквідністю будь-якого фінансового ресурсу розуміють здатність його брати участь у негайному придбанні товару (робіт, послуг). Ліквідність інвестицій­ній

Розділ V

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА