Тема 1 7

УПРАВЛІННЯ ТІНАНСАМИ

купити чи перепродати їх на біржі або на позабіржовому ринку, в Позабіржовій торговій системі комп'ютерного котирування. їх ціни мало залежать від номінальної вартості, за якою емітенти випускали їх у продаж. Вони можуть бути значно вищими або нижчими залежно від двох основних чинників — доходів емітентів і співвідношення попиту і пропозиції на цінні папери.

Слід підкреслити, що майже усі цінні папери, за винятком звичайних акцій, мають фіксовані доходи і не залежать від розмірів прибутку. Тому весь ефект від високих прибутків припадає на власників звичайних акцій акціонерних товариств відкритого типу. Крім того, ціни звичайних акцій успішно функціонуючих компаній на ринку цінних паперів швидко зростають під впливом ажіотажного попиту, що дозволяє в окремих випадках отримати високий дохід від вчасного їх продажу.

17.5. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ФІНАНСОВА СТРАТЕГІЯ

Метою складання фінансового плану є визначення можливих обсягів фінансових ресурсів, капіталу та резервів на основі прогнозування величини фінансових показників, до яких належать: власні оборотні засоби, амортизаційні відрахування, прибуток, податки тощо.

Фінансова стратегія узгоджується із загальною стратегією економічного розвитку корпорації. Вона розглядається як чинник забезпечення нормаль­ного функціонування корпорації в майбутньому. Першочерговим завданням управлінців вищого рівня є розвиток конкурентної позиції, яка конкретно визначається під час вироблення інноваційного, маркетингового, цінового, збутового, організаційного та інших напрямів стратегії. На практиці маємо випадки, коли загальні стратегічні плани суперечать із фінансовими. Це становище пояснюється тим, що вони базуються на різних, несумісних пе­редумовах. Загальна стратегія грунтується на врахуванні можливостей зміцнення та поліпшення конкурентної позиції на ринку конкретних товарів і послуг. Фінансова стратегія базується на русі капіталів. Тенденції розвитку ринків різні, тому загальна стратегія часто не може бути підтримана відпо­відним фінансовим забезпеченням.

На відміну від стратегії, яка визначає розвиток фінансів корпорації на тривалу перспективу, оперативні плани складаються на певний час (на­приклад, на рік). Фінансовий план суб'єкта господарювання — це баланс його доходів і видатків. До складу доходів входять, перш за все, суми, що отримуються за рахунок стабільних джерел власних засобів, а при необхід­ності — за рахунок позичених засобів. До стабільних джерел доходів належать прибуток, амортизаційні відрахування, кредиторська заборгованість, відрахування в ремонтний фонд.

Метою складання фінансового плану є узгодженість доходів з необхідними видатками. При перевищенні доходів над видатками сума

414

перевищення йде до резервного фонду. При перевищенні видатків над доходами визначається сума нестачі фінансових засобів. Ці додаткові фінансові засоби можуть бути отримані за рахунок випуску цінних паперів, кредитів, доброчинних внесків тощо. Якщо джерело додаткових фінансових засобів вже точно відоме, то ці засоби включаються в дохідну частину, а повернення їх — в розхідну частину фінансового плану.

Розглянемо детальніше основні питання довгострокового та коротко­строкового планування фінансів.

Довгострокове фінансове планування охоплює такі процедури: