Тема 14 Розділ IV соціально-пспхологічні аспекту! керівництва

та побутові проблеми, перегляд звичок та ін'. До речі, не лише негативні, а й в окремих випадках, позитивні події здатні викликати стрес, оскільки надмірні позитивні емоції відволікають від безпосередніх завдань, відсуваючи їх на задній план.

Зобразимо графічно розвиток стресової ситуації:

Як би не намагався керівник уникнути стресових ситуацій і створити оптимальний мікроклімат в колективі, від них, як то кажуть "ніхто не застра­хований". Надмірний стрес може виявитися руйнівним фактором для особис­тості і для організації в цілому. Уникнути стресу чи послабити стресовий стан можна використовуючи систему вибору пріоритетів у роботу, тобто розподіля­ючи завдання на невідкладні, дуже важливі, термінові, шаблонні, другорядні, не­суттєві, зайві тощо. Необхідно вміти знаходити час для відпочинку, вчасно сказати "ні", коли досягнута максимальна межа завантаження роботою, роз­межовувати і справедливо розподіляти обов'язки і обсяги робіт².

УПРАВЛІННЯ КОНТЛІКТНИМИ СИТУАЦІЯМИ

РЕЗЮМЕ

1. Конфлікт — це ситуація, певний набір обставин, при якому виникає: 1) зіткнення протилежних сторін, сил чи поглядів; 2) від­сутність згоди між двома чи більше суб'єктами; 3) внутрішній дискомфорт однієї особи.

У конфліктній ситуації кожна зацікавлена сторона прагне відстоювати та досягати реалізації власних мети, цілей, думок, завдань, точки зору, при цьому наводить аргументи на свою користь, перешкоджає опонентові чинити так само, використовує всі прийнятні у даній ситуації заходи та форми впливу та намагається здолати опір іншої сторони.

Першоджерелом конфлікту або умовою його виникнення вважається конфліктна ситуація — тобто, ситуація, у якій одна із складових змінює свої кількісні чи якісні значення, що призводить до загострення стосунків між конфліктуючими сторонами. Конфліктна ситуація, що вимагає вирішення, передбачає існування кількох обов'язкових елементів:

S учасників конфлікту (дві або більше сторони, що переслідують несхожі чи

прямо протилежні цілі); S об'єкт конфлікту (конкретне явище, причина, стан справ, навколо якого

розгортається суперечка); ■S рушійну силу — інцидент (факт зіткнення протилежних сил).

Усі конфліктні ситуації розподіляються за ознакою результатів на функціональні (позитивні) та дисфункціональні (небажані).

2. Існує чотири основних типи конфлікту за змістом: а) внутрішньоосо-бистісний (конфлікт вимог); б) міжособистісний (виникає при будь-якому розподілі); в) між особою та групою; г) міжгруповий.

Основними причинами конфлікту вважаються:

•S розподіл ресурсів (вони завжди обмежені, а претендує на їх використання

кілька сторін); S різниця у цілях (спеціалізація, конкретизація та дроблення на підрозділи

передбачає їх різну стратегічну спрямованість);

•S взаємозалежність у досягненні результату (вимагає співробітництва, хоча, реалізовуючи власні завдання, люди інколи нехтують іншими);

■S різниця в уяві та цінностях (відсутність об'єктивної оцінки ситуації);

•/ незадовільні комунікації (відсутність повної та достовірної інформації);

•S різниця у досвіді та манері поведінки;

•/ різка зміна подій чи умов.

Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. — К.: Вища школа,1995. — С 158-159. Там само. — С 158-159.

344

345

Розділ IV

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КЕРІВНИЦТВА