П

Способи створення проблемних ситуацій

роблемні ситуації можна сформува­ти трьома різними способами:

• шляхом чіткої постановки проблеми викладачем;

• шляхом створення умов, при яких учневі потрібно самому зрозуміти і сформулювати проблему;

• шляхом створення такої проблеми, вирішуючи яку, учень має прийти до нової, додаткової проблеми, виявленої ним самостійно, але передбаченої викладачем.

Вибір того або іншого способу створення проблемної ситуації зале­жить від характеру навчального матеріалу, від підготовленості учнів, від рівня їхньої пізнавальної самостійності. На практиці частіше доводиться звертатися до постановки проблеми викладачем за активної участі учнів.

Одним із таких способів є виклад нового матеріалу з використан­ням евристичних питань і завдань, евристичної бесіди, які вимагають активних міркувань, спрямованих на створення проблемних ситуацій, вирішення яких можливо на підставі всебічного аналізу цих ситуацій, зіставлення, узагальнення і систематизації.

Евристична бесіда - це така бесіда, під час якої учні самостійно роблять певні висновки, що є метою вивчення навчального матеріалу. До висновків учнів підводить викладач, плануючи таку систему питань, у разі якої кожне наступне питання випливає з попередніх. У ході евристичної бесіди викладач ставить перед собою й учнями питання проблемного характеру, вирішує їх, залучаючи до цього учнів, висуває гіпотези, підтверджує їх, задає додаткові запитання учням, які вирішують це завдання, і в такий спосіб вирішується серйозна проблема. Ознаками такої бесіди є наявність конкретної мети, послідовність постановки питань і відповідей, спрямованих на досягнення мети. Підставою або джерелами такої бесіди є базові знання учнів, їхня ерудиція та життєвий досвід.

П

Загальна характеристика демонстраційного експерименту

ри викладанні технічних дисциплін демонстраційний експеримент відіграє важливу роль, забезпечуючи повне і всебічне розуміння фізичних явищ. Експеримент - це один із методів наукового дослідження та вивчення різних явищ і законів. Поряд із теорією він забезпечує науковість курсу і є основним засобом наочності в навчанні. Демонстраційний експеримент підвищує інтерес учнів до вивчення предмета й активізує їхнє мислення.

Демонстраційний експеримент є відображенням експериментально­го методу наукового дослідження. Треба так ставити демонстрації, щоби вони були не просто показом, а містили елементи дослідження. Тому демонстраційний експеримент слід частіше пов'язувати з постановкою експериментальної задачі або проблеми, а також використовувати для експериментального вирішення поставленої й обговореної проблеми.

Вимоги до демонстраційного експерименту:

• забезпечити гарну видимість, наочність і переконливість досліду;

• забезпечити органічне поєднання показу експерименту з мовлен­ням викладача і матеріалом уроку (темп проведення дослідів мусить відповідати темпові усного викладу матеріалу);

• забезпечити короткочасність досліду;

• забезпечити наукову вірогідність і правильне пояснення результа­тів досліду (необхідно усувати побічні явища, щоб учні бачили саме те, що їм хоче показати викладач);

• забезпечити надійність досліду;

• забезпечити естетичність і виразність демонстрації.

Для поліпшення видимості застосовуються такі прийоми і засоби:

• збільшення розмірів установок і приладів;

• раціональне розташування устаткування і приладів: розташуван­ня устаткування має відповідати схемі, накресленій на дошці; сполучні проводи мусять бути добре видні; найбільш важливі елементи схеми, на яких виявляється ефект досліду, мають бути виділені;

• використання монтажу на спеціальних панелях із великим гра­фічним зображенням невеликих за розміром елементів схеми;

• застосування засобів посилення для підвищення ефекту дослі­ду, а також високочутливих вимірювальних приладів, підсилювачів, осцилографів;

• створення контрастного фону для сприйняття досліду за допомо­гою спеціальних екранів і підсвічування.

Для постановки демонстраційних дослідів рекомендується така послідовність дій:

• пояснення мети досліду або постановка завдання;

• роз'яснення досліду за допомогою схеми або рисунка;

• підготовка установки (або збирання схеми) та її пояснення;

• виділення об'єкта спостереження, на якому виявляється ефект досліду (вимірювальний прилад, лампа, магнітна стрілка, екран осцилографа);

• проведення демонстрації;

• формулювання висновків (за активної участі учнів);

• підбиття підсумків досліду.

Проводячи евристичну бесіду й демонстраційний експеримент, можна застосовувати різні прийоми.

1. Використання якісної або кількісної задачі. Задачу треба поставити так, щоб учні не змогли розв'язати її остаточно й відчули недостатність своїх знань. Наприклад, перед початком вивчення ланцюгів змінного струму з паралельним з'єднанням приймачів пропонується задача з визначення величи­ни струму в нерозгалуженій частині ланцюга за заданим значенням струму в активному опорі. Учні знають перший закон Кірхгофа, але розв'язати задачу не можуть, тому що не знають його співвідношення для змінного струму.

2. Вибір одного шляху розв'язання з кількох можливих. Проблема вибору оптимального варіанта розв'язання задачі постійно постає у виробничій і проектній практиці. У навчальному процесі така проблема виникає, наприклад, під час розв'язання задач із надлишковими даними.

3. Використання логічних прийомів (порівняння, попереднє узагальнення даних, висування суперечливих гіпотез).

4. Застосування знань у нових умовах, відмінних від тих, у яких набувалися теоретичні знання. Наприклад, після вивчення на уроці правила визначення напрямку індуктованої ЕРС або напрямку руху провідника зі струмом у магнітному полі можна змінювати задані й шукані величини, вид рисунка й схему розташування окремих його елементів. Відомими (раніше зустрічалися) для учнів будуть зміст рисунка і правило, яке треба застосувати. Новими умовами, що створюють проблемну ситуацію, є зміна виду рисунка, заданих і шуканих величин.

5. Зміна звичного розташування елементів схеми. Цей спосіб дозволяє перевірити розуміння учнями істотних ознак будь-якого варіанта з'єднання приймачів (послідовне, паралельне, зірка, трикутник).

6. Вивчення динаміки процесу в статичних схемах, графіках і діаграмах. Такі проблеми характерні для електротехніки. Розуміння схеми й ролі окремих її елементів найкраще перевіряється постановкою питань, пов'язаних із можливою зміною режиму роботи схеми: як зміниться вели­чина струму в ланцюзі при здійсненні якої-небудь комутації, чи загориться лампа, чи спрацює реле тощо.