І

Індивідуально-групова система організації навчання

ндивідуально-групова система організації теоретичного навчання виникла внаслідок розвитку матеріального виробництва, при збільшенні попиту на освічених людей, які знають рахунок, писемність, уміють прогнозувати й угадувати явища природи тощо. Випереджальне збільшення кількості учнів порівняно з кількістю викладачів призвело до якісної зміни індивідуальної системи навчання. В одного викладача стали навчатися кілька людей; прийом до «навчання» здійснювався в будь-який час, у будь-якому віці, і, відповід­но, склад групи був дуже неоднорідний: у ній були і початківці, і ті, хто вже завершував навчання. Це послужило підставою для істотної зміни організації навчання.

Заняття набули логічної завершеності, склалася схема вивчення дози навчального матеріалу. Викладач навчав групу з 10-15 чоловік за індивідуальними завданнями згідно із здібностями кожного учня. Суть організації вивчення дози навчального матеріалу в неоднорідній за скла­дом підготовки групі зводилася переважно до видачі завдання учневі з поясненням складних моментів, самостійного виконання завдання та перевірки викладачем знань учня. Видавши завдання одному учневі, ви­кладач переходив до наступного. Засвоєння дози навчального матеріалу, заданої вчителем, починалося і завершувалося на одному занятті.

Незважаючи на високий ступінь індивідуалізації навчання в та­кій системі, вона має низку істотних недоліків. Серед них головними є неможливість організувати регулярну колективну роботу групи, не­значний час безпосередньої роботи вчителя з учнями, малоефективна схема вивчення дози навчального матеріалу, проблемним є застосування дидактичних засобів навчання в цілому, низькою є ефективність і про­дуктивність роботи педагога.

У наш час її елементи зустрічаються в інших системах, особливо тоді, коли висока індивідуалізація навчання є необхідністю, наприклад, під час керування виконанням навчальних проектів.

Ц

Класно – урочна система організації навчання

я система стала результатом ево­люції індивідуально-групової системи. Збільшення груп учнів у кожного виклада­ча і, як наслідок, скорочення часу безпосе­редньої роботи з кожним учнем, заучуван­ня молитов і віршів хором призводили до нагромадження досвіду групової роботи. При цьому групи стали наби­ратися з учнів, які мали приблизно однакову підготовку, що дозволяло організовувати колективну роботу на заняттях.

Досвід групового навчання показав, що воно є значно продуктив­нішим, якщо:

• учні згруповані в окремі класи не тільки за рівнем знань, але і віком;

• з предметів розроблені навчальні програми, їхнє вивчення здійснюється планомірно (у навчальному процесі з кожного предмета виділе­но ряд розділів і тем, що освоюються частинами на окремих заняттях);

• заняття проводяться в певному режимі за постійним розкладом. Класно-урочна система організації теоретичного навчання передбачає дозування навчального матеріалу згідно з пізнавальними можливостями учнів на теоретичному занятті, обмеженому суворо визначеним часом. Починалися спроби раціоналізації класно-урочної системи органі­зації теоретичного навчання. Було створено цілу низку подібних систем, опис деяких із них наведено нижче.

Белл-ланкастерська система організації теоретичного навчання (автори А. Белл і Д. Ланкастер) передбачала взаємне навчання. Викладач навчав дози навчальної інформації переважно найбільш здібних учнів, які потім навчали інших учнів, які не володіли цим матеріалом. У США й Англії в 60-ті роки XX ст. система була відроджена шляхом засто­сування навчального телебачення, що передбачало трансляцію лекцій високо-кваліфікованих педагогів й опрацювання цих лекцій учнями під керівництвом учителів (у школі) або дорослих, які доглядають за дітьми вдома, батьків, домогосподарок, репетиторів тощо.

Дальтон-план (Е. Паркхерст). Сутність організації навчання за Дальтон-планом полягала в самостійному просуванні учня в навчанні відповідно до його здібностей і можливостей, звичного для нього темпу. У цій системі викладач виконував роль консультанта, а після завершен­ня навчання - екзаменатора. Заняття скасовувалися, програми предме­тів, що вивчались, поділялися на ряд завдань, до яких пропонувалася відповідна література і контрольні завдання (питання), схема вивчення навчального матеріалу була максимально спрощена.