2. Дидактичні характеристики проблемного навчання

Дидактичні характеристики розуміємо як цілі проблемного навчан­ня, джерела проблемного навчання, а також способи висування пробле­ми і створення проблемних ситуацій.

У педагогіці розрізняють такі рівні проблемного навчання: про­блемний виклад навчального матеріалу, частково пошуковий шлях, до­слідницький метод.

С

Проблемний виклад матеріалу викладачем

утність проблемного викладу навчального матеріалу полягає в тому, що, створивши проблемну ситуацію, викладач не просто повідомляє кінцеві висновки на­уки, а демонструє «ембріологію істини» (О.І.Герцен), тобто відтворює певною мі­рою шлях до відкриття, розкриває внутрішні суперечності, шлях науко­вого пошуку.

Найбільш поширеним є монологічний виклад. У простій і доступ­ній формі, у розумній послідовності повідомляються деякі факти, за­кони, правила та їхня інтерпретація. Викладач не перериває пояснення питаннями, адресованими учням.

Ч

Частково-

пошуковий метод

астково-пошуковий шлях передба­чає, що учень під керівництвом виклада­ча діє самостійно. Викладач висуває про­блему, разом з учнями накреслює шлях її вирішення і ставить допоміжні запитання. Учні самостійно вирішують тільки окремі частини загальної проблеми, відповідають тільки на додаткові питання, які мають меншу частку проблемності.

Прикладом може бути фрагмент стенограми уроку на тему «Загальні відомості про трансформатори», де в процесі викладу нового матеріалу викладач на підставі наявних знань й умінь вибудовує проблему і ви­рішує її разом з учнями.

Ц

Дослідний метод

ей рівень проблемного навчання характеризується найбільшим ступенем самостійності роботи учнів. Вони самостійно вирішують проблему, у ході дослідження виявляють і самі вирішують ряд менш значних проблем. Такий метод дозволяє учням опано­вувати методи наукового пізнання і формувати риси творчої діяльності.

Кожний із рівнів проблемного навчання відповідає певним етапам формування навчальної діяльності. Так, проблемний виклад і частково пошуковий рівень властиві етапам мотивації і формування ООД, тоді як дослідницький рівень можливий на етапі формування дій. Проблемне навчання притаманне тільки цим двом етапам, тому що етап контролю не припускає проблемності. Його мета полягає не у формуванні нових знань і вмінь, а в перевірці вже сформованих. Проблемне навчання, без­умовно, є перспективним, але застосовувати його можна лише тоді, коли для цього є спеціальні умови, тобто джерела проблемних технологій.

Джерела проблемних технологій можна поділити на об'єктивні і суб'єктивні.

До об'єктивних належать наявні в розглянутій науці суперечності, які вона вже вирішила, але учні, проходячи шлях подолання цих супер­ечностей, пізнають істину, освоюють діалектику розвитку науки, фор­мують свій світогляд.

Для створення проблемних ситуацій, необхідно виконати ряд дій:

• використовувати реально існуючі проблеми досліджуваної науки і проблеми, що виникають у процесі історичного розвитку науки;

• ставити проблемні завдання, що вимагають теоретичного пояс­нення фактів і явищ, відомих учням із життя або досвіду роботи.

До суб'єктивних джерел проблемного навчання належать базові знання, досвід та ерудиція учнів і, врешті-решт, можливість вирішення ними проблемних ситуацій.