7. Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті:

1. Заняття починається з перевірки присутніх студентів і відповіді на питання, які виникли під час підготовки до заняття.

2. Контроль вихідного рівня знань проводиться письмово у вигляді тестових завдань.

3. Обговорення та розбір питань теми проводиться у вигляді співбесіди. Викладач доповнює та виправляє відповіді студентів.

4. Підсумковий контроль знань проводиться шляхом розв’язування ситуаційних задач письмово.

5. Викладач за еталонами відповідей оцінює виконання завдань студентами, зупиняється на помилках, робить заключення по темі і задає завдання на наступне заняття.

Технологічна карта заняття

№ п/п	Етапи	Час в хв.	Засоби навчання	Обладнання	Місце проведення
1	Перевірка і корекція вихідного рівня	7	Тестові завдання, граф логічної структури теми, таблиці, накази	Графо-проектор	Учбова кімната
2	Розбір та обговорення учбових питань	20
3	Самостійна робота із завданнями-тестами	20
4	Контроль виконання індивідуальних завдань	10
5	Підбиття підсумків та завдання на наступне заняття	3

     

     

8.Питання для самоконтролю студентів:

1. Поняття про осередок інфекційного захворювання.

2. Обстеження осередка інфекційного захворювання.

3. Заповнення відповідної обліково-звітньої документації.

4. Заходи щодо локалізацї та ліквідації осередку: заходи по відношенню до хворого та носія;

знезараженню навколишнього середовища; осіб, які спілкувались з джерелом інфекційного

захворювання.

5. Протиепідемічні заходи в осередку.

6. Впорядкований перелік протиепідемічних заходів.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Беляков В.Д.,Яфаев Р.Х.Эпидемиология.М.:Медицина,1989.

2. Зуева Л.П.,Яфаев Р.Х.Эпидемиология.Учебник.- СПБ: ООО»Издательство Фолиант»,2006.-752 с..

3. Инфекционные болезни и эпидемиология.:Учебник/ В.И.Покровский,С.Г.Пак,Н.И.Брико, Б.К.Данилкин..- 2 изд..-М.:ГЭОТАР-МЕД,2004.-816 с.

4. Підручник «Епідеміологія» Синяк К.М., Гирін В.М.,1998.

5. Ющук Н.Д., Мартинов Ю.В., Епідеміологія: Навчальний посібник. - М.: Медицина, 2003. - 448с.

6. Н.О.Виноград,З.П.Василишин,Л.П.Козак,Т.А.Романенко. Загальна епідеміологія.:Медицина,2010.- 176 с.

7.Б.М.Дикий, Т.О.Нікіфорова Епідеміологія.- Івано-Франковськ, 2006.-194 с.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

МОЗ УКРАЇНИ»

КАФЕДРА МІКРОБІОЛОГІЇ, ВІРУСОЛОГІЇ ТА ЕПІДЕМІОЛОГІЇ

ДОЦЕНТ СЛАДКОВА Л.М.

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри мікробіології, вірусології, імунології та епідеміології

Завідувач кафедри

професор Кременчуцький Г.М.

________________________

«_____»______________2012р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Епідеміологія
Модуль №1
Змістовний модуль №1
Тема заняття	Протиепідемічні заходи в осередках інфекцій з трансмісивним (малярія) та контактним механізмами передачі (гепатити В та С, ВІЛ-інфекція).
Курс	4-й
Факультет	стоматологічний

Дніпропетровськ – 2012 р.

1.Актуальність теми: Хвороби з контактним механізмом передачі включають: бактеріальні інфекції (гонорея, сифіліс тощо), вірусні (генітальний герпес та ін); грибкові (урогенітальний кандидоз, дерматомікози), протозойні (трихомонадний уретрит) та паразитарні (короста та ін.). Така різноманітність хвороб пояснюється тим, що їх збудники обрали для своєї життєдіяльності поверхню тіла людини. Поверхня тіла покрита шкірою та її придатками (волосся, нігті), а також зовнішніми слизовими оболонками.

      Тільки в цій групі хвороб існує передача без участі зовнішнього середовища прямим

контактом (сифіліс, гонорея, ВІЛ-інфекція). При деяких хворобах цієї групи зараження

відбувається опосередковано через такі об'єкти навколишнього середовища, як одяг, білизна,

посуд. Втілення збудника у новий організм відбувається через пошкодження (навіть самі

незначні) шкірних покривів і слизових оболонок. Деякі збудники здатні активно втілюватись в

тканини непошкоджених покривів.

      У світовій літературі під поняттям «трансмісія» розуміється передача збудника взагалі,

незалежно від способу передачі (незалежно від особливостей механізму передачі). При

інфікуванні від заражених членистоногих говорять про «вектор» або «векторне зараження».

     Трансмісивні інфекції широко поширені в природі. Це пов'язано з тим, що серед диких

представників тваринного світу, популяції яких можуть бути істотно розріджені, можливість

збереження паразитарних видів в значній мірі залежить від якогось додаткового зв’язуючого

фактора.В якості сполучного елемента можуть виступати так звані ектопаразити-членистоногі,

які використовують для харчування кров різних теплокровних і холоднокровних тварин Таким

чином, в еволюції сформувалася незвичайна кров'яна локалзація паразита.

2.Конкретні цілі: Вивчити епідеміологічні особливості епідемічного процесу інфекцій з трансмісивним (малярія) та контактнтим механізмами передачі (гепатити В та С, ВІЛ-інфекція).

Засвоїті принципи організації профілактічної та протиепідемічної роботи при цих інфекціях.

3. Базовий рівень підготовки:

Назва попередніх дисциплін	Отримані навики
1. Мікробіологія	Особливості збудників малярії, гепатитів В і С, ВІЛ-інфекції та методи лабораторної діагностики.
2.. Інфекційні хвороби	Клінічні особливості малярії, гепатитів В і С. Клінічні стадії та прояви ВІЛ-інфекції..

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття:

4.1. Перелік основних термінів,які повинен знати студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
ВІЛ-інфекція	Інфекція, спричинена вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) - антропонозне інфекційне захворювання, що характеризується специфічним ураженням імунної системи, що приводить до її повільного руйнування до формування синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), який супроводжується розвитком опортуністичних інфекцій та вторинних злоякісних новоутворень, що призводять до смерті. Трансмісивна антропонозная протозойная інфекція, що протікає з нападами лихоманки, анемією, збільшенням печінки і селезінки. Збудниками малярії є найпростіші з роду Plasmodium, які передаються від хворої до здорової через комарів роду Anopheles. Стандартне визначення випадку не розроблено.
Стандартний термін ВІЛ-інфекції	. Було запропоновано Центром з контролю за інфекціями (США, Атланта) в 1993 р. Він заснований на диференціації пацієнтів за двома критеріями: рівень СD4-лімфоцитів і характеристика клінічного статусу пацієнта.
Вирусний гепатит В(ВГВ)	. Гостре і хронічне інфекційне захворювання, що викликається гепаднавірусом, характеризується різноманітністю клінічних проявів (від легких до важких форм), несприятливими віддаленими наслідками і широкою поширеністю серед населення. Стандартне визначення випадку не розроблено.
Вирусный гепати С (ВГС)	Інфекційне захворювання, що характеризується в быльшості випадків прихованим перебігом, несприятливими найближчими ісходами і віддаленими клінічними наслідками (хронічний гепатит, цироз печінки) і незвичайно широкою поширеністю серед населенія.Стандартне визначення випадку ВГС не розроблено.
Малярия	. Трансмісивна антропонозна протозойна інфекція. яка. протікає з нападами лихоманки, анемією, збільшенням печінки і селезінки. Збудниками малярії є найпростіші з роду Plasmodium, які передаються від хворої до здорової людини через комарів роду Anopheles. Стандартне визначення випадку не розроблено.

4.2. Теоретичні питання до заняття:.

1. Епідеміологічна характеристикка групи трасмісивних інфекцій та інфекцій з контактним механізмом передачі.

2.Чинники та шляхи передачі малярії.

3. Чинники та шляхи передачі гепатитів В та С.

4. Чинники та шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

5. Прояви епідемічного процесу (рівень захворюваності, прояви захворюваності в часі, по території, серед різних груп населення та по колективам) малярії.

6. Прояви епідемічного процесу (рівень захворюваності, прояви захворюваності в часі, по території, серед різних груп населення та по колективам) гепатитів В та С.

7.Прояви епідемічного процесу (рівень захворюваності, прояви захворюваності в часі, по території, серед різних груп населення та по колективам) ВІЛ-інфекції.

8 Профілактичні та протиепідемічні заходи в осередках малярії.

9.Профілактичні та протиепідемічні заходи в осередках гепатитів В та С.

10.Профілактичні та протиепідемічні заходи в осередках ВІЛ-інфекції.