5. Зміст теми.

Епідемічний осередок - місце перебування джерела інфекції з навколишньою його територією, в тих. межах, в яких збудник здатний передаватися від джерела інфекції до осіб, що знаходяться в спілкуванні з ним. Епідемічний осередок характеризують два поняття -. це межа вогнища і тривалість його існування.

     Межі вогнища визначаються особливостями механізму передачі конкретної інфекційної хвороби та специфічними особливостями середовища, в якому перебуває джерело інфекції.

     Тривалість існування вогнища визначається часом перебування джерела і величиною максимального інкубаційного періоду конкретної інфекції. Після госпіталізації хворого або його одужання вогнище зберігає свою значимість протягом максимального інкубаційного періоду, так як можливе виникнення нових випадків хворих.

     Метод епідемічного обстеження вогнищ - це специфічна сукупність прийомів, яка призначена для вивчення причин виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань в цьому вогнищі. Це означає, що метою епідемічного обстеження вогнища є виявлення джерела збудника інфекції, шляхів та факторів його передачі та контактних, які зазнали ризику зараження.

     Вогнища можуть виникати в квартирах, дитячих дошкільних установах, освітніх установах, різних промислових підприємствах, на певних територіях і т.п.

     Кількість випадків у вогнищі може обмежуватися одним хворим або безліччю хворих. Ця робота проводиться екстрено, тому що без епідеміологічного діагнозу неможливо розробити цілеспрямовані протиепідемічні заходи по ліквідації вогнища (рецепт епідеміолога).

     Прийоми, використовувані епідеміологом при проведенні епідеміологічного обстеження вогнищ: 1) опитування хворого та осіб, які з ним контактували, 2) вивчення медичної та іншої (ветеринарної, по організації водопостачання, харчування, житлово-комунального благоустрою тощо) документації; 3) санітарне обстеження осередку; 4) лабораторні та інструментальні дослідження хворого, контактних осіб та передбачуваних факторів передачі, 4) епідеміологічне спостереження за контактними особами протягом максимального інкубаційного періоду.

 Мета епідеміологічного обстеження вогнища (діагностика епідемічного процесу):

1.Виявлення джерела інфекції:

а) опитування хворого;

б) вивчення документації;

в) лабораторне обстеження хворого та осіб, які з ним контактували під час періоду заразності;

г) епідеміологічне спостереження.

2.Виявлення шляхів та факторів передачі:

а) санітарне обстеження осередку;

б) вивчення документації;

в) лабораторні дослідження.

3.Виявлення контактних, які зазнали ризику зараження.

а) опитування контактних осіб;

б) лабораторні дослідження.

     Епідеміологічне обстеження - це метод епідеміологічної діагностики, спрямований на виявлення причин та умов розвитку епідемічного процесу в конкретних просторових і часових межах епідемічного осередку та обгрунтування заходів щодо його локалізації та ліквідації.

     Метою епідеміологічного обстеження є встановлення епідеміологічного діагнозу (виявлення причин і умов, які сприяли формуванню епідемічного вогнища, а також факторів, що визначають характер і тенденцію розвитку епідемічного процесу).

     Цього можна досягти при виконанні таких завдань:

1.Встановлення джерела (джерел) збудника інфекції.

2. Визначення шляхів та факторів передачі збудника інфекції.

3. Виявлення контингентів ризику зараження та захворювання серед людей.

4. Прогнозування розвитку епідемічної ситуації.

     Слід зазначити, що виконання цих завдань у повному обсязі дасть задовільні результати тільки при проведенні діагностичних заходів у організованих колективах, де виявлено групові випадки (або епідемічні спалахи) інфекційних захворювань. При проведенні епідеміологічного обстеження епідемічних вогнищ з одиничними випадками інфекційних захворювань,а також виявлених серед неорганізованого населення, рішення багатьох з вищевказаних завдань може залишитися без відповіді.

     Конкретну особу, яка стала джерелом інфекції, найбільш ймовірно виявити при контактних антропонозах (венеричні хвороби), нерідко при захворюваннях з вираженою манифестною і з механізмом передачі, який вимагає безпосереднього спілкування (повітряно-крапельний, трансмісивний). Тому завдання виявлення джерела інфекції ставиться в епідемічних осередках висипного тифу, чуми і ряду інших хвороб). При захворюваннях з низькою маніфестною формою часто неможливо виявити джерело інфекції (наприклад, зараження менінгококовою інфекцією від носія). Ще важче, а часто, і неможливо виявити джерело інфекції в осередках з одиничним випадком шигельозу, коли фактором передачі .є вода або їжа, інфікована мухами.

     Пошук джерела інфекції при зоонозах зазвичай обмежується виявленням виду тварин, від яких відбулося зараження. При значній стійкості збудника у зовнішньому середовищі переміщенні фактора передачі від місця зараження на велику відстань це не завжди вдається. Так, захворювання псевдотуберкульозу в окремих випадках виникають при повній відсутності гризунів за рахунок зараження продуктів харчування (наприклад, капусти та коренеплодів) збудником захворювання в інших місцях.

     В залежності від кількості виявлених інфекційних захворювань протягом одного інкубаційного періоду, розрізняють два типи епідемічних вогнищ: з одиничним випадком захворювання та з множинними випадками захворювань.

     Методика обстеження епідемічного вогнища з одиничним випадком захворювання відрізняється від методики обстеження вогнища з множинними захворюваннями.

   Відповідно до такої класифікації епідемічних вогнищ, епідеміологічне обстеження проводять за двома схемами, кожна з яких має свої способи вирішення.