Методика обстеження епідемічного вогнища з одиничним випадком захворювання.

     Епідеміологічне обстеження епідемічного вогнища з одиничним захворюванням лікар проводить самостійно (за винятком випадків особливо небезпечних і карантинних інфекцій, екзотичних форм для даної території).

     Не можна дати стандартні рекомендації щодо порядку проведення епідеміологічного обстеження для всіх випадків, які зустрічаються в практиці,однак можна вказати на певну схему (алгоритм), який включає декілька етапів:

1) уточнення епідемічної ситуації (санітарно-епідемічної обстановки);

2) опитування та обстеження хворого;

3) опитування та обстеження здорових осіб, які зазнали ризику зараження;

4) візуальне та лабораторне обстеження об'єктів зовнішнього середовища;

5) узагальнення та аналіз отриманих даних, постановка епідеміологічного діагнозу і на його основі обгрунтування заходів по локалізації та ліквідації епідемічного вогнища.

 1 етап. Уточнення епідемічної ситуації. Уточнення епідемічної ситуації дозволяє переконатися, що це дійсно вогнище з одиничним захворюванням. Для цього вивчають медичну документацію за тиждень, місяць або кілька місяців до виявлення інфекційного хворого (як правило за 2-3 інкубаційних періодів), знайомляться з діагнозами хворих. При цьому необхідно звернути увагу на надходження хворих з такими же, подібними або неуточненими діагнозами. Якщо подібні хворі зустрічалися і раніше, з'ясовується можливість епідеміологічних зв'язків (наявність хронічної водної епідемії шигельозу з рідкісними випадками зараження людей, передача менінгокока або стрептокока через носіїв або хворих типовими формами хвороби). В такому випадку застосовуються методи епідеміологічного обстеження вогнища з множинними захворюваннями. Поряд з вище викладеним здійснюється активне виявлення хворих шляхом опитування та огляду контактних осіб.

     Доцільно також отримати додаткові відомості про епідемічну обстановку в місцевих лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних закладах.

П етап. Опитування та обстеження хворого. Опитування являє собою збір епідеміологічного анамнезу захворювання. Епідеміологічний анамнез складається, перш за все, зі слів хворого, після чого доповнюється відомостями, які були одержані від оточуючих хворого осіб (родичів, друзів, сусідів, товаришів по службі). Вони можуть повідомити додаткові відомості, не відомі хворому або навмисне їм приховані.

Особливості методики опитування хворого: роз'яснити причину опитування та значення точності і повноти відповіді; вести опитування у формі невимушеної бесіди, яка підводе опитуваного до відвертості, не рекомендується заповнювати карту епідеміологічного обстеження  інфекційного захворювання в ході опитування, так як це надає опитуванню формальний характер і викликає побоювання у опитуваного; дублювати питання в різній формі. З'ясовують умови життя, роботи і побуту хворого, їх особливості та значення з точки зору епідеміології конкретного захворювання.

Схема опитування хворого наступна:

1. Коли захворів? Отримавши відповідь, встановлюють інтервал часу, в який відбулося зараження, віднімаючи з дати початку захворювання тривалість інкубаційного періоду.

При окремих нозологічних формах з тривалим інкубаційним періодом (вірусні гепатити А, В та ін) при виборі інтервалу часу (мінімальний, середній або максимальний інкубаційний період) орієнтуються на тяжкість перебігу захворювання.

2. Де знаходився в передбачуваному інтервалі часу зараження?

Отримавши відповідь, встановлюють місце зараження.

3. Які були особливості трудової діяльності та побуту в місці зараження і під час зараження.?

       Отримавши відповідь, встановлюють, від кого чи через які чинники передачі збудника

     захворювання, в яких умовах відбулося зараження. Зрозуміло, що тут потрібно ряд

     уточнюючих питань, виходячи зі знань про епідеміологічні особливості конкретного

     захворювання.

4. З ким знаходився в місці і під час зараження?

      Отримавши відповідь, встановлюють ймовірне джерело інфекції серед людей (при антропо-

      зах), а також виявляють контингент ризику зараження разом зі хворим.

5. З ким був у контакті в період заразливості для оточуючих людей і на яких  епідемічно значимих об'єктах перебував від моменту початку захворювання до звернення за медичною допомогою. Отримавши відповідь, встановлюють контингент ризику зараження від опитуваного хворого.

6. Додатково з'ясовують стосовно різних нозологічних форм:

- окремі характеристики клінічного перебігу хвороби, важливі для постановки епідеміологічного діагнозу (клінічна форма, тяжкість перебігу та ін.) Обов'язково потрібно звернути увагу на деталі клінічних проявів хвороби, особливо в тих випадках, коли вони можуть допомогти уточнити механізм зараження. Так, виразково-бубонна фора туляремії свідчить про трасміссівні шляхи зараження, а ангіозна-бубонна - про аліментарний шлях;

- ймовірність ендогенної природи захворювання (чи хворів раніше);

- ймовірна резистентність організму (схильність такого роду захворювань, проведені щеплення та ін.)

     На підставі опитування хворого лікар будує початкові (попередні) гіпотези про дату захворювання, місце зараження, про джерело збудника інфекції, про можливі шляхи і фактори його передачі, про коло осіб, які зазнали ризику зараження в осередку і т.д.

      Після збору епідеміологічного анамнезу і з'ясування приблизних просторових і часових меж вогнища лікар повинен виконати наступні дії:

- ізолювати хворого;

- організувати поточну і заключну дезінфекцію;

- доповісти про виявлення інфекційного хворого, наявних результатах епідеміологічного обстеження;

- заповнити карту епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання;

- виявити осіб, що контактували з хворим, організувати за ними спостереження протягом максимального інкубаційного періоду хвороби, при необхідності організувати їх лабораторне обстеження та (або) провести їм курс екстреної профілактики.

     Ці дії проводиться одночасно і паралельно з епідеміологічним обстеженням вогнища.

Ш етап. Опитування та обстеження здорових осіб, які зазнали ризику зараження.

     Опитування та обстеження здорових осіб проводиться для виконання наступних завдань:

- уточнення даних, отриманих при опитуванні хворого;

- виділення групи осіб, які підлягають посиленому медичному нагляду і лабораторному обстеженню;

- визначення рівня імунітету і носійства збудника захворювання.

     Опитування здорових осіб в епідемічному осередку може допомогти уточнити ті дані, які

 не вдалося з'ясувати при опитуванні хворого (з причини тяжкості його стану, небажання відповідати на запитання лікаря і т.д.). Крім того, в процесі опитування встановлюються особи, які могли заразитися разом з хворим (вживали одну воду, їжу, знаходилися в одному спальному приміщенні і т.д.). В залежності від механізму передачі збудника при даному захворюванні уточнюється можливість зараження людей від хворого в період його перебування в колективі до ізоляції.

     При виявленні великої кількості носіїв, що перевищує середній показник для здорових осіб, доцільно подальшу діагностичну роботу проводити відповідно до схеми обстеження епідемічного вогнища з множинними випадками захворювань.