10.2. Зображувальні засоби мовлення

Метафоризація – один із найбільш розповсюджених способів творення образності – являє собою активний процес, що включає в свою орбіту велику кількість нейтральних, загальновживаних, а також стилістично маркованих мовних одиниць. На думку О.І.Єфімова, метафоризуються, в першу чергу, слова багатозначні і такі, що відрізняються складною смисловою структурою; рідше, ніж інші групи, метафоризуються терміни [Ефимов:17-18]. Метафоризація реалізується в таких тропах, як порівняння, епітет, метафора (у вузькому розумінні), метонімія, синекдоха, алегорія, іронія, перифраза, гіпербола, літота. Тропи поділяються на прості (порівняння, епітет) і складні (всі інші).

Тропи використовуються в різних функціональних стилях, однак художнє мовлення є сферою їх панування, в ньому тропи є чітко продуманими з т.з. ідейно-естетичної функції і, як правило, оригінальними, індивідуально-авторськими. В розмовному мовленні тропи використовуються рідно, до того ж безсистемно, стихійно, вони є переважно стандартними, загальновідомими, тобто позбавленими новизни.

Порівняння – найбільш поширений і найбільш різноманітний за формами словесного вираження троп; в ньому звичайно називаються всі три компоненти порівняння: а) те, що порівнюють; б) те, з чим порівнюють; в) та ознака, за якою порівнюють. Наприклад: „Хмарки, як ті отари, біжать по небу”; хмарки порівнюються з отарами за ознакою швидкості та скупченості.

Моделі порівняння в українській мові:

1. Порівняльний зворот або порівняльне підрядне речення із сполучниками як, наче, мов, ніби, мовби, немовби, так наче, так ніби:

... і день стелився, ніби самобранка (В.Стус);

Та потерпаю: обернусь – і вклякну,

і стану невпізнанним, наче сфінкс (В.Стус);

Грізно ліс шумів, немов на бурю (Л.Первомайський);

„Несподівана радість освітила йому душу, як освічує часом сонце благодатну землю, пробиваючись ненадовго крізь хмару грозову” (А.Шиян).

2. Орудний відмінок іменника:

„Левко сідає на санчата, навколо нього теплим вінком збивається молодь” (М.Стельмах);

„Від червоного личка дівчини війнуло спекою” (Ю.Смолич).

3. Форма порівняльного ступеня прикметника або прислівника + іменник у родовому відмінку, або конструкція „ніж + іменник”, з яким порівнюють:

„Чорніше чорної землі блукають люди” (Т.Шевченко).

4. Прикладка:

„Засіяли карі очі – зорі серед ночі” (Т.Шевченко);

„А моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і сю безвладність тіла серед цвіту яблуні” (М.Коцюбинський).

5. Іменний складений присудок:

„Кров твоя – рубін коштовний, кров твоя – зоря світання” (Леся Українка).

6. Прислівник образу чи способу дії:

„Узяв її Чіпка обережно, положив у люльку” (П.Мирний);

„Падають сніжинки ласкаво і млисто на моє обличчя, на сліди мої” (В.Сосюра).

7. Самостійне постпозиційне речення, побудоване за принципом образної аналогії з відносним словом так:

„Як мисливець обережний, звіробійник довголітній, посивілий слідопит прилягає теплим ухом, щоб почути шум далекий, до ласкавої землі, - так і ти, поете, слухай голоси життя людського, нові ритми уловляй і розбіжні, вільні хвилі, хаос ліній, дим шукання в панцир мислі одягни” (М.Рильський).

8. Речення із заперечним порівнянням (одна із форм паралелізму, звичайно входить до складу безсполучникового речення):

Козаки, панове-молодці, сія галера не блудить,

Ні світом нудить,

Ні много люду царського має,

Ні за великою добиччю ганяє –

Се єсть давній, бідний невольник.

Кишка Самійло із неволі утікає („Дума про Самійла Кішку”).

9. Порівняльний зворот із запереченням та протиставленням:

Ой то ж не зоря – дівчина моя з новенькими відерцями по водицю йшла (Н. тв.).

Епітет – художнє означення: золотисте проміння, похмурий ранок, блідий місяць. Прикметники – найбільш поширений засіб вираження епітетів, проте епітетами можуть бути й іменники (мати-земля, очі-волошки, дитина-янгол), прислівники (гаряче аплодувати, твердо стояти на ногах), дієприкметники (серце зів’яле, посріблені скроні); дієприслівники та дієприслівникові звороти (граючи почуттями, раділа душа, співаючи пісню надії).

В поетичному мовленні часто використовують епітети, що є поширеними прикладками, які образно характеризують означуване слово (такі прикладки окремі дослідники вважають перифразами):

Три тисячі годин, три тисячі ночей

Регоче й п’є єхидний Амедей,

Поет злих слів і вигадок свавільних,