Складні випадки узгодження

Узгодження присудка з підметом.

1. Якщо підмет складається із слів типу більшість (меншість, ряд, низка, частина, половина) і родового відмінка іншого іменника у множині, то присудок звичайно узгоджується граматично з головним словом словосполучення, наприклад: „Більшість робітників включилась у боротьбу за якість продукції”; „Ряд вчених висунув нову гіпотезу”. Проте існує низка причин, з яких присудок здебільшого вживається у множині: 1) якщо в реченні ще є граматичні конструкції, що вказують на множинність виконавців дії: „Ряд замовників, які одержали нову продукцію, звернулися до дирекції”; „Частина телевізорів, що надійшли до магазину, виявилися без інструкції”; 2) якщо у складі підмета є однорідні конструкції у формі родового відмінка іменників: „Більшість робітників, техніків та інженерів нашого заводу уже виконали передбачену планом норму”; 3) якщо в реченні є декілька однорідних присудків: „Більшість гостей стояли купками, обговорювали вчорашню подію чи просто гомоніли про будь-що”.

Слід зазначити, що у розмовному мовленні в таких конструкціях переважає форма присудка у множині. Це спостерігається особливо тоді, коли треба підкреслити активність виконавців дії: „Низка виступаючих підтримали пропозицію”.

2. При підметі, вираженому кількісно-іменним словосполученням, присудок уживається в однині, в середньому роді, якщо увага звертається на кількість осіб чи предметів, а в множині – якщо саме на активних виконавців дії: „Тридцять солдатів потрапило в полон”; „Тридцять солдатів штурмували висоту”. Кількість може підкреслюватися видільними частками лише, тільки, всього: „Лише п’ять учнів з’явилося на заняття”.

При підметі, що означає відрізок часу (п’ять років, три місяці), присудок звичайно стоїть у формі однини середнього роду: „Десять років пройшло з часу їх останньої зустрічі”. Множина в подібних конструкціях підкреслює дію: „П’ять років промайнули як один день”.

3. Якщо до складу підмета входить прикладка, то присудок узгоджується зі словом, що містить більш широке поняття: „Концерт-вікторина пройшов з великим успіхом”; „Вулкан Етна знову закурів”. При підметі типу доцент Пашкова присудок узгоджується з прізвищем (в даному разі доцент – прикладка): „Доцент Пашкова прочитала цікаву лекцію”.

4. У ролі підмета можуть виступати синтаксичні нерозкладені словосполучення іменного типу: прізвиська людей, клички тварин, назви творів літератури та мистецтва. Рід прізвиська визначається за статевою ознакою особи: „Сіра Сова (індієць) натрапив на слід”. Кличка тварин здобуває рід іменників – родового поняття: „Рване Вухо (заєць) визирнув з-під куща”. Назви творів часто потребують вживання родового поняття – загального іменника: „Поема „Батьки та діти” написана Миколою Бажаном” (не можна сказати „Батьки та діти” написані...”).

Узгодження означень і прикладок. У словосполученнях „означення + іменник з прикладкою” мають місце кілька випадків: 1) при наявності двох іменників, що виражають родове і видове поняття, означення узгоджується зі словом – родовим поняттям: крупна птиця какаду; зів’яла квітка тюльпану; чорний автомобіль „Волга”; 2) при наявності двох іменників, що пишуться через дефіс, означення теж узгоджується зі словом – родовим поняттям: нова кафе-їдальня; змістовна вітрина-стенд; багатоступенева ракета-носій; 3) при наявності словосполучень типу філолог Міхеєва препозитивне означення узгоджується із загальним іменником, а постпозитивне – з власним ім’ям: молодий філолог Міхеєва; філолог Міхеєва, виступаюча на конференції.

Прикладки, як правило, узгоджуються з означуваним іменником у відмінку і в числі: пісня-блискавка; будови-коробки; знаю Лучака як спеціаліста. Не узгоджуються прикладки, що є прізвиськами або умовними найменуваннями: у Всеволода Велике Гніздо; у Ричарда Левове Серце; у фірмі „Світанок”.

Для прикладок – географічних назв існують різноманітні правила узгодження. Назви міст, сіл, хуторів і рік узгоджуються з означуваним загальним іменником: під містом Одесою; до села Калинівки; за хутором Криничним; на ріці Дністрі. В офіційно-діловому стилі подібні прикладки не рекомендується узгоджувати, наприклад: „Державний кордон пролягає по річці Кам’янка”.

Не узгоджуються з означуваним словом такі прикладки – власні імена:

1) назви портів, станцій, застав, аулів, кишлаків: із порту Феодосія; на станції Фастів; до застави Павловська; в аулі Аралкум;

2) назви озер, каналів, заток і проток, бухт, островів і півостровів, пустель, гір: біля озера Балатон; в протоці Босфор; на півострові Крим; в пустелю Сахара; з гори Казбек;

3) назви небесних тіл (планет, зірок, сузір’їв, метеоритів): на планеті Земля; в сузір’ї Оріон; до зірки Сиріус;

4) назви адміністративно-територіальних одиниць зарубіжних країн: у штаті Невада; з графства Думбартон; з провінцією Шаньдун.