Прикметник

Якісні прикметники у першому ступені порівняння утворюють варіантні форми з суфіксом –ш- та –іш-: багатий – багатший – багатіший; грубий – грубший - грубіший; товстий – товший – товстіший. Часто ці варіанти виражають відтінки значення: гладша дошка – гладкіша жінка; старший за посадою – старіший віком.

У живому мовленні нерідко зустрічаємо контамінацію синтетичної і аналітичної форм як 1-го, так і 2-го ступені порівняння: Більш сміливіший (замість більш сміливий або сміливіший).

Повні прикметники існують у двох варіантах – стягненому і нестягненому. Нестягнені форми вживаються лише в називному і знахідному відмінках однини і множини у прикметниках жіночого та середнього роду: у називному закінчення –ая (-яя), -еє (-єє), у знахідному - -ую (-юю), -еє (-єє): молодая, пізняя, широкеє, раннєє, вродливую, розумную. У множині нестягнені форми вживаються, головним чином, в усній народній творчості та в поетичному мовленні з метою стилізації: наприклад:

Думи мої! Літа мої!

Тяжкії три літа!

До кого ви прихилитесь,

Мої злії діти? (Т.Шевченко)

І широкую долину,

І високую могилу,

І вечірнюю годину,

І що снилось-говорилось,

Не забуду я... (Т.Шевченко)

Щодо коротких форм прикметників, то в українській мові їх уживають рідко, це невелика, чітко окреслена семантична група слів, які функціонують лише в називному відмінку однини чоловічого роду: варт, винен, годен, готов, дрібен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повен, повинен, потрібен, рад, ясен. Вони існують як паралелі до повних форм і виступають в ролі присудка.

Від коротких форм слід відрізняти такі нечленні форми, які в усній народній творчості і в поезії вживаються як означення (і теж лише у формі чоловічого роду однини), наприклад:

По сім боці Дунаю,

Недалеко від краю

Молод козак потопає (Нар. тв.)

У формах відмінювання прикметників привертає до себе увагу лише місцевий відмінок - в однині прикметники чоловічого та середнього роду мають закінчення –ому та –ім (-їм): на високому – на високім; в ранньому – в раннім; на безкрайому – на безкраїм. Між цими варіантами є незначна стилістична різниця: форма на –ім (-їм) частіше вживається в художньому та розмовному стилях:

І на серці людськім поривання цвітуть,

І окрилює землю розум (М.Вінграновський)

Подібні варіанти мають і займенники: в моєму – в моїм; в кожному – в кожнім; на цьому – на цім; в чому – в чім.

Числівник

В межах цієї частини мови слід звернути увагу, по-перше, на особливості відмінювання деяких груп числівників і окремих слів, по-друге, на особливості сполучення числівників з іменниками.

1. Певні труднощі в усному мовленні виникають при відмінюванні (особливо в орудному відмінку) власне кількісних складених числівників: триста двадцять чотири – трьомастами двадцятьма (двадцятьома) чотирма; п’ятсот вісімдесят два - п’ятьмастами (п’ятьомастами) вісімдесятьма (вісімдесятьома) двома. Як бачимо, числівники п’ять – двадцять, тридцять – вісімдесят, п’ятсот - дев’ятсот в орудному відмінку мають варіанти: п’ятьма і п’ятьома, тридцятьма і тридцятьома, сьомастами і сімомастами. Існує тенденція відмінювати лише останнє слово, що є, звичайно, хибним. Числівники сорок, дев’яносто, сто в усіх непрямих відмінках (крім знахідного) мають закінчення –а: сорока, дев’яноста, ста.

Збірні числівники двоє, троє, четверо, п’ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев’ятеро, десятеро, одинадцятеро, дванадцятеро, тринадцятеро, чотирнадцятеро, п’ятнадцятеро, шістнадцятеро, сімнадцятеро, вісімнадцятеро, дев’ятнадцятеро, двадцятеро і тридцятеро у непрямих відмінках мають такі ж форми, як і кількісні числівники. Збірні числівники обидва, обидві, обоє у непрямих відмінках мають спільні форми і відмінюються, як числівник два: обох, обом, обох (обидва, обидві), обома, на обох.

Дробові числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються.

Щодо сполучення іменників з числівниками слід пам’ятати такі правила: 1) з числівниками два, три, чотири (а також із складеними, що закінчуються на ці слова) іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два приятелі, три магазини, чотири рукописи, тридцять два студенти. Іменники з суфіксом –анин (-янин), слово чоловік у сполученні з названими числівниками стоїть у формі родового відмінка: два громадянина, три селянина, чотири чоловіка; 2) збірні числівники сполучаються, по-перше, лише з іменниками, що називають живих істот (в т.ч. людей), але й тут є виняток: вони не сполучаються з іменниками жіночого роду; не можна сказати: двоє студенток, троє жінок, восьмеро робітниць; збірні числівники можуть сполучатися з іменниками середнього роду: двоє дівчат (від дівча), семеро хлоп’ят, четверо курчат. У розмовному мовленні можливе вживання збірних числівників з назвами неживих предметів лише тоді, коли ці назви є іменниками середнього роду, в т.ч. іменниками 4 відміни (двоє відер, четверо дерев, п’ятеро племен), або ж іменниками, що означають парні предмети і мають лише форму множини (троє дверей, шестеро саней); 3) при незмінних дробових числівниках півтора, півтори, півтораста іменники змінюються так: у називному і родовому відмінках - півтора метра, півтори години, півтораста карбованців, а в давальному, орудному та місцевому відмінках відповідні іменникові форми: метрам, метрами, метрах; годинам, годинами, годинах; карбованцям, карбованцями, карбованцях.