8.2. Засмічення мовленням позалітературними мовними елементами

З точки зору засмічування мовлення слід, в першу чергу, згадати лексико-фразеологічне просторіччя – найбільш об’ємну і найбільш розповсюджену частину позалітературної мовленнєвої стихії. З розмовного мовлення просторіччя проникає в тексти книжних стилів, головним чином, через гумористичні й сатиричні твори, оскільки їх автори вважають вживання просторічних елементів виразним і дотепним стилістичним засобом, що наближується до народного мовлення. Проте, якщо вживання просторічних елементів для характеристики персонажів є цілком природним і стилістично виправданим (хоча й тут слід дотримувати почуття міри), то в авторському мовленні вони небажані.

Дослідники зазначають активний процес жаргонізації літературного мовлення, особливо мовлення молоді. Одні вбачають у цьому значну шкоду для літературної мови, інші схильні вважати молодіжний жаргон „дитячою хворобою”, яка з віком минає. Безперечно, жаргони не шкодять мові як системі, вони засмічують мовлення, і слід боротися не з самими жаргонними словами (це неможливо), а проти смакування ними, проти протягування їх у сферу художньої літератури.

Значний прошарок у просторічній та жаргонній лексиці складають лайливі та вульгарні слова, що дають особам, предметам, та явищам різку негативну оцінку. В кожній мові такі слова є мотлохом, сміттям, яке псує мовлення культурної людини. Так, слова наволоч, пика, паскуда, балухи (очі), рило, бельбас, йолоп та ін. вживаються в мовленні занадто рясно, причому здебільшого недоречно, невиправдано, внаслідок удаваного молодецтва, як способів самоствердження. Такі слова свідчать про безкультурність, неповагу до інших, нахабство. Особливо це стосується лихослів’я – непристойної лійки, нецензурних слів та виразів, котрими бравує не лише молодь, а й, на жаль люди старшого віку.

Чистоту літературного мовлення доводиться захищати й від „нашестя” діалектизмів. Неабиякі труднощі виникають у школах, розташованих на території розповсюдження того чи іншого діалекту. Завдання вчителів – навчати нормам та правилам літературної мови і тим самим запобігати вживанню в мовленні діалектних елементів.

Проте сьогодні найбільша загроза чистоті українського мовлення – це інтерференція норм російського мовлення. Русизми заполонили усне (та й писемне) мовлення буквально на всіх рівнях. Наведемо найбільш розповсюджені в українському мовленні русизми – окремі слова та словосполучення.

Русизми	Як слід казати
безчисленні	незчисленні
бувший	колишній
в двох словах	двома словами
вмішуватися в...	втручатися в...
не дивлячись на...	незважаючи на...
додержуватися	дотримуватися
доказувати	доводити
з достоїнством	з гідністю
єдинодушно	одностайно
заключення	висновок
зложити повноваження	скласти повноваження
в кінці кінців	кінець кінцем, зрештою, врешті-решт
по крайній мірі	принаймні, щонайменше
лишати слова	позбавляти слова
приймати міри	вживати заходів
надоїдати	набридати
накінець	нарешті
система налогів	система оподаткування
обжалувати	оскаржити
обнищання народу	зубожіння народу
одобрити пропозицію	схвалити пропозицію
опровергати	спростовувати
підняти питання	порушити питання
повод	привід
Ви правий (неправий)	Ви маєте рацію (не маєте рації)
склонятися до...	схилятися до...
слідуючий	наступний
слух	чутка
согласитися	погодитися
з однієї (з другої) сторони	з одного (з іншого) боку
тормозити	гальмувати
нанести урон	завдати збитків
як Ви відноситесь до...	як Ви ставитесь до...
він являється депутатом	він є депутат