9.3. Словотвірні ресурси української мови

Словотвірні можливості української мови є також надзвичайно багатими та розмаїтими. Як відомо, найбільш продуктивним способом словотворення є афіксний спосіб – за допомогою префіксів та суфіксів. Особливо значним є арсенал префіксів та суфіксів у іменників і прикметників, менше – у дієслів. В українській мові понад 30 префіксів (вони обслуговують майже всі самостійні частини мови); суфіксів нараховується у іменників біля 200; у прикметників – понад 70, у дієслів – біля 30.

В українській мові є багаті гнізда слів, що охоплюють не один десяток лексем (а 30, 50 і навіть більше). Особливо багатими на слова є наступні корені: говор-, бр(ати), пис(ати), прос(ити), робот-, різ(ати), сад(ити), став(ити), стар-, сух(ий), сип(ати), готов-, да(ти), мір(яти), уч(ити) та ін.

За допомогою префіксів та суфіксів можна передати найтонші відтінки ознак, властивостей, дій та процесів. В розмовному мовленні чимало, наприклад суфіксальних дієслів отримують другий (і навіть третій) префікс, а разом з тим – новий відтінок значення: перерозподілити, понабудувати, позасівати, попоїсти.

Розмаїтість та висока продуктивність притаманні суфіксам суб’єктивної оцінки, які до основного значення додають відтінки пестливості, іронії, сарказму, грубості, фамільярності, зневажливості, принизливості, презирливості. Так, лише негативну оцінку можуть виражати суфікси –ищ- (бабище, вовчище, морозище); -иськ- (хлопчисько, дідисько, вовчисько); -ак- / -як- (писака, забіяка, друзяка); -ук- / -юк- (зміюка, каменюка); -уг- / -юг- (волоцюга, злодюга, хлопцюга); -аг- / -яг- (бродяга, блудяга, тюряга); -ур- / -юр- (носюра, босяцюра); -ань (здоровань, горбань); суб’єктивну оцінку якості передають такі суфікси прикметників: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- (глибоченький, вузесенький, звичайнісінький, тонюсінький); -ущ- / -ющ-, -юч-, -енн-, -езн-, -елезн- (багатющий, злючий, широченний, старезний, довжелезний).

В сучасному розмовному мовленні активним є процес утворення слів шляхом усіченні: зам, зав, дир, фанат, інтелектуал, кримінал, термояд, кібернет, абітур, істграм та ін.

Майстри художнього слова, утворюючи нові слова – оказіоналізми, потенціалізми, широко використовують суфікси і префікси: успадкоємити, заприязнитися (М.Рильський); розчудесувати, заплужанитися (О.Вишня); дівчинина, дівулиня, дівувальниця (І.Драч).

9.4. Синтаксичні засоби української мови

Український синтаксис, після лексики, має найбільші семантичні та стилістичні можливості. В ньому широко розвинена синтаксична синонімія та варіативність, система паралельних синтаксичних конструкцій, у писемному мовлення безперервно народжуються все нові і нові словосполучення.

Паралельні синтаксичні конструкції. Розглянемо декілька рядів паралельних синтаксичних конструкцій. Ось найбільш багатий ряд: дієприкметниковий зворот – підрядне означальне речення – дієприслівниковий зворот – підрядне обставинне речення – невідокремлена обставина з віддієслівним іменником в ролі головного слова.

Наприклад:

а) Народ, перемігший окупантів та власних гнобителів, проголосив незалежність країни;

б) Народ, який переміг окупантів та власних гнобителів, проголосив незалежність країни;

в) Перемігши окупантів та власних гнобителів, народ проголосив незалежність країни;

г) Після того, як народ переміг окупантів та власних гнобителів, він проголосив незалежність країни;

д) Після перемоги над окупантами та власними гнобителями народ проголосив незалежність країни.

Виділені в реченнях конструкції можуть взаємо заміняти одна одну без шкоди для загального змісту висловлювання. Використовувати такі конструкції рекомендується, по-перше, для вираження необхідних відтінків думки і, по-друге, для словесної різноманітності засобів висловлювання. Серед наведених вище паралельних синтаксичних конструкцій є синонімічні, наприклад: дієприкметниковий зворот та підрядне означальне речення (виконують функцію означення, відповідаючи на питання який? і відносячись до підмета народ); і дієприслівниковий зворот та підрядне обставинне речення (виконують функцію обставини, відповідаючи на питання коли? і відносячись до присудка проголосив).

Особливо часто заміна однієї конструкції іншою потрібна для усунення синтаксичної одноманітності, але при цьому слід також пам’ятати про стилістичну диференціацію зазначених конструкцій: дієприкметниковий та дієприслівниковий звороти притаманні книжним стилям, тоді як підрядні речення здебільшого вживаються в живому мовленні.

Існують також інші паралельні синтаксичні конструкції: зворот з інфінітивом та зворот з віддієслівним іменником (продовжувати грати – продовжувати гру; любить працювати – любить працю); звороти активний, пасивний та безособовий (вітер зірвав дах – дах зірваний вітром - дах зірвано вітром); звороти особовий та безособовий (я нездужаю – мені нездужається; я веселий – мені весело) та ін.

Багатство та розмаїтість спостерігаємо в різних засобах сполучення слів та речень (ось, наприклад сполучники причинного значення: бо; оскільки; тому що; завдяки тому, що; через те, що; внаслідок того, що; у зв’язку з тим, що; в силу того, що). Чимало синтаксичних варіантів зустрічаємо також у керуванні: іти полем – іти по полю – іти через поле; летіти на літаку – летіти літаком.