6.3. Синоніми і точність мовлення

Як ідеографічні (смислові), так і стилістичні синоніми в усіх без винятку стилях використовуються для більш точного вираження думки чи почуття. Люди, які слабо володіють мовленням, користуються переважно словом-домінантою. Нехтування синонімами робить мовлення не лише бідним у смисловому і стилістичному відношеннях, але й одноманітним через повторення одних і тих же слів. Так, М.Рильський майстерно уникає повторення шляхом використання слів одного синонімічного ряду:

Із них бери взірець високий, - Із них бери зразок прекрасний,

З радянських земель і країн, З мартенівців, із шахтарів,

Що сили бурної потоки Чий труд щочасний і незгасний

Зливають в океан один. В єдиний в’яжеться мотив.

Ти приклад з них бери великий,

Із них, що в полі водять плуг

І що стоятимуть навіки

За брата брат, за друга друг.

У вірші Т.Шевченка „Заповіт” контекстуальні синоніми урізноманітнюють, уяскравлюють мовлення:

Поховайте та вставайте, І мене в сім’ї великій,

Кайдани порвіте В сім’ї вольній, новій

І вражою, злою кров’ю Не забудьте пом’янути

Волю окропіте. Незлим, тихим словом.

6.4. Причини порушення смислової точності мовлення

Крім недоліків, що витікають з невміння користуватися багатозначними та синонімічними словами, можна назвати ще цілий ряд причин, які призводять до неточності, неясності та двозначності висловлювання.

1. Вживання слів та словосполучень, у т.ч. фразеологізмів, у невластивому їм в літературній мові значенні. З таким явищем особливо часто зустрічаємося в розмовному мовленні. Так, у наведених реченнях: „В ательє реставрували мою кофту”; „Оксана вирішила відремонтувати пальто” – дієслова реставрувати, відремонтувати вжиті неправильно. Чимало відхилень у значенні слів зустрічається в спортивних коментарях: автор гола; дуель між баскетбольними командами.

Нерідко хибно вживаються фразеологізми. Так, прокрустове ложе часто пояснюють як незручне ліжко; Сізіфова праця пояснюється як важка праця, випускаючи з уваги, що вона ще й безплідна і нескінчена. Абітурієнт написав: „Колесо Фортуни – це низка успіхів”. Жінка, проїжджаючи повз лікарню, де їй врятовано життя, сказала: „Це моя альма-матер”. Часто не розуміють значень іншомовних слів: „Цей плащ мене лімітує” (тобто є тісним); „Ворога наказано анулювати”; „Час підбити резюме чемпіонату”.

2. Змішування паронімів та омонімів. Через звукову і графічну близькість (паронімія) чи тотожність (омонімія) слів спостерігається змішування їх у мовленні людей, що не володіють лексичними багатствами мови.

Пароніми. Чимало помилок допускається в мовленні через нерозпізнання паронімів, а їх у мові досить багато, наприклад: багатир – богатир; будівник - будівничий; виборний – виборчий; визначальний – визначний; виконавський – виконавчий; вистава - виставка; виголошувати – оголошувати - проголошувати; дружний – дружній; досвідчений – освічений; ділянка – дільниця; деквалифікація - дискваліфікація; писемний – письмовий; показник – покажчик; статус – статут; уява – уявлення; хижацький – хижий та ін.

Наведемо деякі приклади невдалого використання паронімів: „Спочатку керівництво не було певне (треба: впевнене) в успіхові справи”; „В природі під великим натиском (треба: тиском) з графіту утворюються алмази”; „Для боротьби з організованою злочинністю було запропоновано ефектні (треба: ефективні) заходи”.

З паронімами пов’язана парономазія – художньо-стилістичний прийом, який полягає у навмисному зіткненні паронімів у єдиному висловленні. Наприклад:

Жінка голосила: „Люди як люди,

Їм доля маслом губи замастила.

Кому – валянки, кому – мед од простуди,

Кому – жом у госпо́ду.

А цьому га́спиду, прости го́́споди, - крила?!” (І.Драч).

Омоніми. Ці слова, на відміну від паронімів, змішуються досить рідко навіть у мовленні малограмотних людей, оскільки омоніми – це слова зовсім різних семантичних полів, для яких уже сама тема мовлення значно зменшує можливість змішування. Неточність, непорозуміння виникають, головним чином, через недостатнє лексичне оточення. Отож для мовлення може шкодити хіба що міжмовна омонімія (в українській та російській мовах), і таких прикладів існує дуже багато. Наприклад: баня (лазня) – баня (купол, маківка); гадать (на картах) – гадати (думати, вважати); злодій (крадіжник) – злодей (злочинець); луна́ (місяць) – лу́на (відгомін); рожа ( згрубіле про обличчя) – рожа (квітка); пытать (катувати) – питати та ін. В історії перекладу відомі досить курйозні випадки. Так, російський поет В.Сологуб шевченківський рядок „Пішла луна гаєм” переклав: „Пошла луна лесом”; інший рядок – „І лани широкополі” – поет переклав: „И лани быстроногие”.

3. Фразеологічна і синтаксична контамінація. Контамінація (схрещення) – утворення нового слова або виразу об’єднанням двох синонімічних чи близьких за звучанням слів. Прикладами лексичної контамінації можуть бути слова: затьмарити (тьма і хмара), хилитати (хитати і хилити). Фразеологічна та синтаксична контамінація –це, як правило, результат неправильного, помилкового утворення в мовленні, наприклад: відігравати значення (із мати значення і відігравати роль), надавати увагу (із надавати значення і приділяти увагу); за 10 днів раніше строку (із за 10 днів до строку і на 10 днів раніше); вручити квіти (із вручити медаль і піднести квіти, тобто подарувати); прийняти на себе зобов’язання (із взяти зобов’язання і прийняти що-небудь на свій рахунок); виконати слово (із додержати слова і виконати обіцяне).

4. „Нанизування” відмінків. Іноді у писемному мовленні зустрічаємо конструкції, що складаються з декількох однакових відмінкових форм, які залежать одна від другої або від одного й того ж слова; таке явище називають „нанизуванням” відмінків. Концентроване вираження подібного явища продемонстрував О.М.Пєшковський у словосполученні „будинок племінника дружини кучера брата лікаря”. Тут маємо п’ять форм родового відмінка різних іменників, що утворюють ланцюжок, який досить важко зрозуміти.

В текстах офіційно-ділового стилю часто „нанизуються” форми родового відмінка віддієслівних іменників, які до того ж ще й римуються (для покращення постачання населення водою; для виконання вимоги ліквідації відставання виробництва; в ім’я вирішення завдання прискорення підйому рівня сільського господарства). Позбутися такого нагромадження відмінкових форм можна шляхом перетворення хоча б одного з віддієслівних іменників в інфінітив (щоб покращити постачання населення водою), або шляхом скорочення „ланцюжка” (для прискорення підйому сільського господарства).

Досить розповсюдженою є конструкція з двома формами орудного відмінка (одна – орудний суб’єкта, друга – орудний об’єкта): оволодіння студентами знаннями та навичками; він був обраний зборами головою.

Трапляється й інша модель „нанизування”, в якій при одному керуючому слові вживаються дві форми одного й того ж відмінка, наприклад: родового: пошуки автора потрібного слова; оцінка критика повісті; правка редактора рукопису. Подібним конструкціям притаманна двозначність, оскільки в них виникають непередбачені словосполучення: автор слова; критик повісті; редактор рукопису. Точність у таких конструкціях досягається шляхом заміни родового відмінка суб’єкту орудним суб’єкту: пошуки потрібного слова автором; оцінка повісті критиком; правка рукопису редактором (при цьому орудний відмінок має стояти після родового, інакше двозначність залишиться).

Значно рідше трапляються „нанизувані” конструкції з формами давального відмінка (давальний суб’єкту і давальний об’єкту), наприклад: „Прийшлося відмовити членам комітету Ковальському” (хто кому відмовив?); „Кому захотілося поскаржитися директорові?” (хто кому поскаржився?). З метою усунення помилки такі речення слід трансформувати у двоскладні: одне із слів у давальному відмінку замінюється словом у називному, а яке саме, може підказати лише розгорнутий контекст.

5. Невдалий порядок слів у реченні. Точність висловлення може опинитися під загрозою через невдало розміщені в реченні слова. Вміння вдало розмістити слова з урахування актуального членування речення та внутрішньоконтекстних зв’язків свідчить про високий рівень володіння складним мовленням. Невдале розташування слів у реченні заважає швидкому і адекватному сприйманню тексту, затримує увагу того: хто сприймає, на пошуках граматичних і смислових зв’язків між самим словосполученнями. Наведемо курйозний приклад: „Рибтрест розпочинає набір для експедиційного лову юнаків віком до 25 років”.

Часто порушується правильний порядок слів у конструкції „означуване слово і дієприкметниковий зворот”, а саме: означуване слово ставиться в середину дієприкметникового звороту. Наприклад: „Викладені факти у фейлетоні про роботу установи не підтвердилися” (слово факти роз’єднує дієприкметниковий зворот). У поета С.Стриженюка також зустрічаємо подібну конструкцію: