![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Психологічне консультування: визначення, цілі, задачі.
- •2. Специфіка психодіагностики в рамках консульт.Процесу
- •3. Техніка організації консультативної зустрічі з клієнта психологом – консультантом
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •6. Техніки рефлексивного слухання та активізації клієнта в процесі консультування.
- •7. Організація та проведення психологічної консультації (пк)
- •8. Місце та специфіка тлумачення сновидінь в психологічному консультуванні.
- •11. Вимоги та обмеження щодо підготовки психолога - консультанта
- •13. Специфіка практичної психологічної допомоги.
- •14. Сутність псих. Консультування
- •15. Індивідуальна консультація (ік) як вид діяльності
- •16. Філософія консультування
- •17. Теоретичні засади консультування
- •18. Механізми психологічного впливу
- •19.Моделі консультативної допомоги
- •20 Професійна позиція консультанта
- •22. Методичні настанови консультування
- •23. Предмет роботи консультанта
- •24. Клієнт психолога-консультанта: різниця консультативного та терапевтичного обслуговування.
- •25. Особистість консультанта як інструмент впливу.
- •26. Психотерапевтичні взаємини :правило трьох
- •27. Принципи надання психологічної допомоги
- •28 Організація консультативної взаємодії
- •29. Структура та хронотоп консультації
- •30. Початок консультативн. Взаємодії
- •31.Термінологічна «кухня» консультування
- •32. Дослідження проблеми – збір інфо.
- •33. Первинна діагностика проблеми.
- •34. Ідентифікація проблеми
- •36.Результативність консультативної роботи
- •38. Налагодження ефективного контакту
- •39.Поняття про рапорт
- •40. Приєднання - фокус уваги та калібрування.
- •41. Сутність підлаштування.
- •42. Робота з сенсорними модальностями
- •43. Нетестова діагностика: поняття про психологічні ключі
- •44 Навички ведення консультативного інтерв’ю
- •45. Техніки прояснення інформації.
- •47.Навички заохочення мовлення
- •49. Мікронавички зясування та уточнення інформації.
- •50. Мікронавички розпізнавання емоційних переживань
- •51. Техніка відображення почуттів
- •52 Техніки фокусування.
- •53. Поняття про емпатійну відповідь
- •54. Техніки відображення значень
- •55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу
- •56. Поняття про метамодель комунікації
- •4) Робота з образом і символом
- •5) Терапевтична метафора
- •6) Трансформація емоційних переживань
- •7) Усвідомлення: «карта не територія»
- •8) Життєві навички
- •58. Поняття про психологічний дискурс
- •59. Тіло та тілесний симптом, як індикатор психологічних проблем
- •Аналіз характеру та вегетотерапія Вільгельма Райха
- •Біоенергетичний психоаналіз Олександра Лоуена
- •Соматична теорія біосинтезу (Девід Боаделла)
- •1. Заплющити очі і спостерігати за своїм диханням:
- •60 Використання активізації несвідомих процесів в процесі консультування
- •61. Робота з образом і символом в процесі консультування.
- •63.Терапевтична метафора та її значення в консультуванні
- •64. Трансформація емоційних реакцій
- •65. Засоби впливу на клієнта: терапевтичний аспект консультування
- •66. Техніки зв’язування в псхл консулат
- •67. Фокусування інформації в психологічному консультуванні
- •68 Неконгруентність та робота з нею
- •69. Зворотній зв'язок в процесі консультування
- •70. Інтерпретація в процесі консультування
- •71.Конфронтація в процесі консультування
- •72. Робота з опором та переносом
- •73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування
- •74. Психологічна інформація як чинник впливу в консульт
- •75. Визначення пріоритетів в процесі консультування
- •76 Маєвтика або сократичний діалог в процесі консультування
- •78. Директиви
- •79.Переформування (рефреймінг) в процесі консультування
- •80. Актуалізація ресурсів людини
- •81. Поняття про інсайт в консультативній роботі. Привести приклади з літератури і власного життя
- •82. Метафора: види,застосування,приклади
- •83. Психосоматичний симптом як індикатор психологічних проблем
- •85. Трансовое навеивание в консультировании
- •87.Прийоми зняття психологічного напруження клієнта
- •88. Робота психолога-консультанта в ситуації посттравматичного стресу
- •91. Принципи, етап, загальні правила психологічної діагностики в процесі консультування
- •94. Віково-псих. Проблеми в практиці псих. Консультування.
- •95.Проблеми консультування літніх та старих людей
- •96. Нормативно-правові основи психологічного консультування
- •101. Психосоматика та її місце в психологічному консультуванні.
- •103.Принципи і методи клієнт-центрованого підходу (см. Вопрос № 113)
- •104. Основи психодрами та її використання в консультуванні
- •105. Психоаналитический подход в консультировании
- •106. Екзистенц підхід до виріш псхл проблем
- •Понимание человеческой природы
- •Роль консультанта
- •Оценка теории: уникальность и ограничения
- •109. Захист прав споживача психологічних послуг.
- •110. Проблемна анатомія як допоміжний інструмент побудови псих. Гіпотез
- •111.Методи інтерпретації сновидінь
- •113. Принципи та методи клієнт-центрованого підходу.
- •112. Способи роботи з образами в консультативній практиці
- •115. Цілеспрямоване консультування та інтерв’ювання (а. Айві)
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •121. Логотерапия (вопрос не чей, просто подвернулся под руку)
17. Теоретичні засади консультування
Відомо, що психологічне консультування належить до практичної психології, під якою розуміють перш за все психологічну допомогу, тобто емпірику. Розробка теоретичних засад для практики - справа досить складна і не дуже вдячна, бо джерелом емпірики є досвід, який може бути багатшим за будь-які теоретичні узагальнення. Тому таких розробок не існує. Зараз з'являється багато підручників із консультування. Одні знайомлять нас із психотерапевтичними концепціями та запропонованими в їх парадигмі техніками, інші обмежуються формальними характеристиками ведення консультативної бесіди, треті пропонують орієнтири розв'язання конкретних консультативних проблем. У цьому розмаїтті теорій та підказок кожному спеціалісту - практику доведеться обирати необхідне, конструювати теоретико- методологічні засади згідно з специфікою саме своєї, конкретної, сфери практичної діяльності.
Оманливим та непрофесійним буде враження, ніби консультувати можна, покладаючись лише на свій здоровий глузд. Що ж становить основу консультування? Яким чином воно набуває рис професійності та ефективності? Що має послужити дороговказом при виробленні власної моделі консультування?
Щоб відповісти на ці запитання підемо від супротивного. Звернемо увагу на те, що інколи функції консультантів виконують люди, які ніколи не вважали себе психологами. Вони допомагають пережити важкі життєві ситуації (гадалки, провісниці), поправити здоров'я, підірване психосоматичними хворобами (цілителі, знахарі), повернути сенс життя (духовні наставники). Часто в подібному амплуа опиняються волонтери, що мають успішний досвід позбавлення від узалеж- нення при алкоголізмі чи наркоманії, козалежності в лікуванні рідних тощо. Цікаво, що вони теж справляються з обов'язками консультантів іноді навіть краще, ніж дипломовані спеціалісти. На перший погляд здається, що всі ці люди добиваються результатів різними засобами, та в кожному такому випадку, звертаючись до них по допомогу, ви неодмінно почуєте (і не один раз) те, чому це вам має допомогти. В так званому "обґрунтуванні" дієвості впливу, буде окреслено певну структуру стосунків клієнта і так званого "консультанта", надано "свою легенду", іншими словами, теоретичне бачення, яке "прояснює" характер механізму впливу. Особливий наголос завжди робиться на цінностях, на базі яких будується цей вплив. Зауважуючи це, можна стверджувати, що всі вони мають чіткий концептуальний підхід до того, що роблять, і як саме добиваються успіху.
Недарма М. Гуліна наголошує, що консультування повинно відзначатись певними концептуальними засадами. Визначаючи концептуальні рамки консультування, слід виходити з трикомпонентної структури (Гулина М., 2001, с. 27):
В ідеалі, кваліфікований підхід повинен спиратися саме на цю взаємно пов'язану тріаду - концептуальна, процесуальна та ціннісна моделі консультування. Усі компоненти принципово нерозривні й однаково важливі. Всі вони повинні бути достатньо продуманими, вивіреними й добре відпрацьованими відповідно до конкретних завдань, які стоять перед фахівцем. При чому, вказаної триєдності необхідно дотримуватись, незважаючи на характер проблем, які вирішуються, чи набір технічних прийомів, що використовується і тоді, коли консультант схильний до еклектизму.
Потреба в наявності певних філософських підвалин декларується дослідниками багатьох прикладних областей психології. Консультування теж не може бути винятком. Тому кожен консультант повинен усвідомлювати, хто йому "дихає в потилицю" - майстри психоаналізу, нейро-лінгвістичні програмісти (НАП) чи В.М. М'ясищев із його системою ставлень особистості. Будь-яка психотерапевтична теорія має розроблені концептуальні засади, опис психотерапевтичного процесу, і в своїх термінах приховано або відкрито містить ряд цінностей, котрі мають визначати життєву позицію та філософію консультанта. Механічно вихоплюючи лише техніки, ми зводимо сам процес консультування до маніпуляції. Приєднавшись до певної школи з уже сформованим психотерапевтичним досвідом, фахівець виграє відразу в усіх відношеннях, бо має завершену концептуальну основу.
Коли концептуальному і процесуальному моменту в програмах підготовки фахівця приділено певну увагу, то ціннісним аспектом консультування у традиційній підготовці консультанта практично знехтувано. Він залишається на совісті самої людини, її світоглядних переконань та уявлень. Хоча в консолідації цінностей, на наш погляд, міститься основний резерв внутрішньої готовності спеціаліста до професійної діяльності. Серед концептуальних цінностей, які повинні бути в індивідуальній моделі консультанта, чільне місце посідають конструктивні уявлення про людину та функціонування її психіки, цінності особистісного зростання та трансформації, компетентності в часі, прагнення до самовираження та самоактуалізації (К. Роджерс), самодостатності, зрілості (Г. Олпорт), відкритості різноманітним переживанням (Ф. Перлз), диференційованості (М.Боуен), спонтанності та креативності (Я. Морено), прийняття себе та навколишнього світу (К. Юнг), автономності та трансцендентності (В. Франкл), здатності до вищих переживань та буттєвої любові (А. Маслоу), почуття екзистен- ційної свободи (І. Ялом) та причетності до соціуму (А. Адлер), мужності бути (Р. Мей) та езксистенційної відваги жити (П. Тілліх).
Навіть маючи хорошу освіту, молодий фахівець переживе чимало складних емоцій, перш ніж усталиться саме його власна концептуальна модель консультування. Психолог з однаковим успіхом може стати прихильником якогось одного психотерапевтичного напрямку, або, освоївши сутність психотерапевтичного процесу взагалі, використовувати у своїй роботі загальнотеоретичний підхід. Така скрупульозна, унікальна по своїй суті робота, є основою професійного зростання, творчим пошуком особистості. Цей процес не може бути швидким і потребує достатніх знань та досвіду. Але він завжди буде "вдячним", бо спонукає до духовного росту і розвитку.
Свої уявлення про людину та функціонування її психіки позиційнуються у світлі сучасних інтегральних підходів до психології, які виходять з узагальнення кращих теоретико-практичних психологічних концепцій. Об'єднуючим стрижнем виступають принципи когнітивної (А. Бек, А. Еліс, Е. Берн) та процесуально-орієнтованої (А. Мінделл) парадигми. Щодо практики побудови психотерапевтичного діалогу, то його засади залишаються в площині особистісно-центрованої гуманістичної психоло гії (К. Роджерс), хоча навчання консультуванню краще просувається з опорою на моделі нейролінгвістичного програмування. Щодо ціннісних установок, то нам хотілося б спростувати враження про те, що в нашу інформаційну епоху "терапія вже вийшла з моди, тому що небагато терапевтів турбується про те, щоб бути корисними" (Минделл А., Минделл Э.). Ми знаходимо користь в тому, щоб пропагувати цінності екзистенції, які народжуються з вічних знань про світ та місце людини в ньому, їх "перевірив" не тільки час, але й підтверджує сучасна наука, і людині сьогодення вони потрібні точно так само, як це було тисячі років тому, бо мають духовне спрямування, тобто вчать Мудрості жити.