78. Директиви

Д. – висловлювання психотерапевта про необхідність певних дій, які має здійснити К., щоб краще розуміти себе чи змінити свою життєву ситуацію.

Форми:

- вказівки,

- інструкції,

- конкр. побажання,

- спонука,

- залучення до асоціювання,

- передбачення,

- фантазії,

- регламентація мовних формулювань.

Приклади: «Повторіть, будь ласка, рух плечима, яким ви тільки що супроводжували ваше висловлюваня», «З ким або чим асоц-я ця людина?».

Інтервенції бувають прямі (К. їм підкоряється) та парадоксальні (правильною реакцією К. в таком випадку буде протидія, опір). Парадоксальні більш важкі, потребують знання людс. природи та дещо ризикові.

Ефективні техніки парадокс. інтервенції:

• переформулювання,

• зміна ярлика особистості чи проблеми,

• парадоксальні та ритуалізовані рецепти,

• приписування симптому, правил, негативн. наслідків змін, рецидиву,

• передбачення синдрому, рецидиву,

• декларування безпомічності,

• стримування.

79.Переформування (рефреймінг) в процесі консультування

В загальній теорії комунікацій є базова аксіома: сигнал має смисл лише в межах контексту, в якому він з'являється. Іншими словами, все залежить від того, хто і як його сприймає. Напр., затримка літака - неприємність для пасажирів, котрі вже в літаку, і удача для того, хто запізнюється на рейс. Вважати щось перевагою або недоліком можна лише тоді, коли визначено рамку, в яку вписано ту чи іншу подію або якість. Тому будь-яка комунікація може бути корисною і значущою, якщо

сприймати її так, щоб стали можливими необхідні позитивні зміни. Помічено, між іншим,

що коли людина організовує свою поведінку так, неначе це правильно, то позитивні зміни відбуваються легше.

Рефреймінг - це алгоритм створення контексту (обрамлення) для тієї чи іншої події, речі, почуття, в якому всі частини системи були б зорієнтовані на результат. В психології рефреймінг означає зміну емоц.ставлення до проблеми в зв'язку з новим словесним оформленням цієї проблеми. Тобто зміст проблеми не змінюється, сама проблема не зникає, однак класифікується або структурується в психіці по-іншому.

Базовим припущення для рефреймінгу може стати сентенція: „нема нічого ні шкідливого,

ні корисного, є тільки необхідне". Не так важливо, що відбулось, важливо те, як це сприймати. Образно кажучи, щоб досягти гармонії можна спробувати „замінити раму для картини чи, що однаково добре, замінити картину в тій же рамі". Є два основних типи рефреймінгу:

1. Рефреймінг змісту - зміна значення змісту прояву при незмінному контексті. Тобто потрібно знайти таке значення події, переживання, поведінки, яке послужило б місточком від скарги та незадоволення до хоча б часткового визнання цінності того, що сталося. Цей тип рефреймінгу доцільний у випадках, коли клієнт скаржиться приблизно так: „Я відчуваю X, коли стається У".

2. Рефреймінг контексту - зміна контексту на такий, в якому проявлена реакція буде цінною. Тобто змінюємо контекст, залишаючи зміст події сталим. Цей тип найкраще спрацьовує при роботі зі скаргами типу; „Я занадто X", або „Вони занадто У" (скарга подається як порівняльне повідомлення відносно себе або іншого).

Різновидом рефреймування контексту є аутфреймінг. Він доречний тоді, коли проблеми пов'язані з конфліктом, суперечкою або розбіжністю думок. Тип скарги: „А наполягає, що це X, а В наполягає, що це У; X і У суперечать один одному, або виключають одне одного". Варто розширити контекст (рамку) до таких меж, щоб дві позиції виглядали як справедливі та корисні. Наприклад, нівелюючи сварку подружжя, консультант наштовхує клієнтів на думку про те, що вони обоє вболівають з приводу сімейних проблем, бо їм не байдуже те, що буде далі та як до цього відноситься партнер,

тобто „термометр" відносин скоріше показує „тепло", ніж „холодно".

Ефективне переосмислення звичайно подається як „може бути", з яким клієнту в цей момент хочеться погодитись, у вигляді запитання або нейтральних можливостей, напр.: „Чи думали ви коли-небудь про те, що ...", „Може, це просто...". Переформулювання неефективне, якщо в ньому є щось суперечливе або якщо людина захищається.