![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Психологічне консультування: визначення, цілі, задачі.
- •2. Специфіка психодіагностики в рамках консульт.Процесу
- •3. Техніка організації консультативної зустрічі з клієнта психологом – консультантом
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •6. Техніки рефлексивного слухання та активізації клієнта в процесі консультування.
- •7. Організація та проведення психологічної консультації (пк)
- •8. Місце та специфіка тлумачення сновидінь в психологічному консультуванні.
- •11. Вимоги та обмеження щодо підготовки психолога - консультанта
- •13. Специфіка практичної психологічної допомоги.
- •14. Сутність псих. Консультування
- •15. Індивідуальна консультація (ік) як вид діяльності
- •16. Філософія консультування
- •17. Теоретичні засади консультування
- •18. Механізми психологічного впливу
- •19.Моделі консультативної допомоги
- •20 Професійна позиція консультанта
- •22. Методичні настанови консультування
- •23. Предмет роботи консультанта
- •24. Клієнт психолога-консультанта: різниця консультативного та терапевтичного обслуговування.
- •25. Особистість консультанта як інструмент впливу.
- •26. Психотерапевтичні взаємини :правило трьох
- •27. Принципи надання психологічної допомоги
- •28 Організація консультативної взаємодії
- •29. Структура та хронотоп консультації
- •30. Початок консультативн. Взаємодії
- •31.Термінологічна «кухня» консультування
- •32. Дослідження проблеми – збір інфо.
- •33. Первинна діагностика проблеми.
- •34. Ідентифікація проблеми
- •36.Результативність консультативної роботи
- •38. Налагодження ефективного контакту
- •39.Поняття про рапорт
- •40. Приєднання - фокус уваги та калібрування.
- •41. Сутність підлаштування.
- •42. Робота з сенсорними модальностями
- •43. Нетестова діагностика: поняття про психологічні ключі
- •44 Навички ведення консультативного інтерв’ю
- •45. Техніки прояснення інформації.
- •47.Навички заохочення мовлення
- •49. Мікронавички зясування та уточнення інформації.
- •50. Мікронавички розпізнавання емоційних переживань
- •51. Техніка відображення почуттів
- •52 Техніки фокусування.
- •53. Поняття про емпатійну відповідь
- •54. Техніки відображення значень
- •55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу
- •56. Поняття про метамодель комунікації
- •4) Робота з образом і символом
- •5) Терапевтична метафора
- •6) Трансформація емоційних переживань
- •7) Усвідомлення: «карта не територія»
- •8) Життєві навички
- •58. Поняття про психологічний дискурс
- •59. Тіло та тілесний симптом, як індикатор психологічних проблем
- •Аналіз характеру та вегетотерапія Вільгельма Райха
- •Біоенергетичний психоаналіз Олександра Лоуена
- •Соматична теорія біосинтезу (Девід Боаделла)
- •1. Заплющити очі і спостерігати за своїм диханням:
- •60 Використання активізації несвідомих процесів в процесі консультування
- •61. Робота з образом і символом в процесі консультування.
- •63.Терапевтична метафора та її значення в консультуванні
- •64. Трансформація емоційних реакцій
- •65. Засоби впливу на клієнта: терапевтичний аспект консультування
- •66. Техніки зв’язування в псхл консулат
- •67. Фокусування інформації в психологічному консультуванні
- •68 Неконгруентність та робота з нею
- •69. Зворотній зв'язок в процесі консультування
- •70. Інтерпретація в процесі консультування
- •71.Конфронтація в процесі консультування
- •72. Робота з опором та переносом
- •73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування
- •74. Психологічна інформація як чинник впливу в консульт
- •75. Визначення пріоритетів в процесі консультування
- •76 Маєвтика або сократичний діалог в процесі консультування
- •78. Директиви
- •79.Переформування (рефреймінг) в процесі консультування
- •80. Актуалізація ресурсів людини
- •81. Поняття про інсайт в консультативній роботі. Привести приклади з літератури і власного життя
- •82. Метафора: види,застосування,приклади
- •83. Психосоматичний симптом як індикатор психологічних проблем
- •85. Трансовое навеивание в консультировании
- •87.Прийоми зняття психологічного напруження клієнта
- •88. Робота психолога-консультанта в ситуації посттравматичного стресу
- •91. Принципи, етап, загальні правила психологічної діагностики в процесі консультування
- •94. Віково-псих. Проблеми в практиці псих. Консультування.
- •95.Проблеми консультування літніх та старих людей
- •96. Нормативно-правові основи психологічного консультування
- •101. Психосоматика та її місце в психологічному консультуванні.
- •103.Принципи і методи клієнт-центрованого підходу (см. Вопрос № 113)
- •104. Основи психодрами та її використання в консультуванні
- •105. Психоаналитический подход в консультировании
- •106. Екзистенц підхід до виріш псхл проблем
- •Понимание человеческой природы
- •Роль консультанта
- •Оценка теории: уникальность и ограничения
- •109. Захист прав споживача психологічних послуг.
- •110. Проблемна анатомія як допоміжний інструмент побудови псих. Гіпотез
- •111.Методи інтерпретації сновидінь
- •113. Принципи та методи клієнт-центрованого підходу.
- •112. Способи роботи з образами в консультативній практиці
- •115. Цілеспрямоване консультування та інтерв’ювання (а. Айві)
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •121. Логотерапия (вопрос не чей, просто подвернулся под руку)
73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування
Говорячи про навіювання в консультуванні, ми взагалі не маємо на увазі гіпноз чи інші форми гіпнотичного впливу, які передбачають використання клієнта в іграх, де він стає безвільною маріонеткою. Однак консультант як психолог має знати, що соціальна сугестія (вплив людини на людину в соціальних контекстах), не менш могутня, ніж гіпнотичний вплив, а вкласти щось у свідомість іншого раціональним шляхом можна й без гіпнозу. К. Юнг попереджав психотерапевтів, що під час терапії потрібно слідкувати за тим, щоб клієнт залишався свідомим відносно того, що з ним відбувається, не слід утримувати його в стані слабкого і підкореного.
Рівень суб'єктивної готовності до соціального навіювання різний для кожного конкретного індивіда і залежить від ситуативних та осо- бистісних факторів. Серед властивостей особистості, які сприяють підвищенню навіюваності, - невпевненість у собі, низька самооцінка, почуття власної неповноцінності (комплекси), покірність, тривожність, екстравертивність, підвищена емоційність, вразливість тощо. Як бачимо, саме такі якості притаманні людям, що переживають психологічні негаразди.
Навіювання діє через підсвідомість і присутнє у будь- якому акті спілкування. Потрібно завжди пам'ятати про сакраментальне "Не зашкодь"
Р. Мей вважав, що консультант у процесі психотерапії неминуче використовує ту чи іншу форму навіювання. У трансформації особистості, на думку Р. Мея, якраз і діє "закваска'' навіювання. Завдяки емпа- тійному зв'язку відбувається ототожнення клієнта з позитивною волею психотерапевта, при цьому клієнт отримує від нього додаткові сили для подолання свого негативно спрямованого волевиявлення і вчиться проявляти свою волю позитивно і конструктивно. Згідно з концепцією Р. Мея психотерапевт дає клієнту "заряд мужності".
Навіювання може використовуватися і з діагностичною метою. Адже ніхто, крім клієнта, не може відчувати, яким для нього має бути вихід із проблеми. В раціональній сфері це знання шукати даремно, тому необхідно апелювати до несвідомого. А несвідоме "до останнього" береже таємницю не тільки від консультанта, але й від самої людини. В таких умовах у пригоді стають засоби, в основі яких лежать механізми трасового наведення. Саме вони дозволяють навіюванню почати взаємодіяти з уже сформованою в підсвідомості тенденцією і відкрити її клієнтові. Наводячи якомога більше варіантів конструктивного позбавлення від проблеми, консультант намагається спонукати підсвідомість саму здійснити вибір. Таким чином клієнт отримує "свій" варіант розв'язку проблеми, досягає більшої цілісності свого "Я".
Навіювання є особливо корисним у тих ситуаціях, коли за відсутності потенцій для більш глибоких змін ефект консультування досягається завдяки формуванню у клієнта переконання, що результат неминуче буде. В побуті інколи вважають, що вселяти надію і оптимізм є пустопорожнім заняттям, однак чітко сформований намір, віра в позитивні зміни скоріше стають точкою відліку для початку реальних об’єктивних змін, ніж депресія і відчай. К. Юнг, щоправда, вважав таку роботу більше виховною, ніж психологічною. Та як би ми не трактували ці процеси, навіювання було, є і буде присутнім в спілкуванні, і є сенс розуміти, що відбувається між консультантом і клієнтом, більш професійно, ніж, можливо, це розуміє клієнт.