15. Індивідуальна консультація (ік) як вид діяльності

Специфіка ПК визначається особливостями проблематики, немедичною парадигмою в розумінні клієнта, змістом і методами діяльності. Цілі ж консультування на відміну від немедичної

психотерапії (особисте й соціальне здоров'я) чи медичної психотерапії (психічне і соматичне

здоров'я) лежать в площині особистого благополуччя клієнта.

ІК - це вид спец. організованого спілкування, у процесі якого психолог-консультант допомагає клієнтові дослідити і прояснити свою життєву ситуацію, актуалізувати додаткові сили і здібності, щоб знайти вихід із складних для нього обставин. Результатом консультування може вважатись інсайт (З.Фрейд), просто "сповідь" (Р.Мей), або, як вважають екзистенціалісти, сповнена розуміння, підтримки і співпереживання "зустріч", яка, можливо, стане поворотним моментом у процесі

життєтворчості.

Для консультування характерний більш м'який Ψвплив на людину, коротша тривалість роботи (5-6 зустрічей). Завданнями консультування є переважно:

•надання Ψ інфо;

•інтеграція особистості, подолання внутр. конфліктності та узгодження її інтересів;

•активізація психічних ресурсів клієнта;

•подолання особистісних обмежень та освоєння нових поглядів на власну життєву ситуацію;

•професійні підтримка і порада;

•смислотворення та перебудова ієрархії цінностей;

•створення основи для формування інсайтів з приводу "глухих кутів життя" та допомога у

розв'язанні гострих життєвих проблем; ...

•вироблення адекватних форм поведінки в різних життєвих ситуаціях та ін.

16. Філософія консультування

К.Роджерсом: „Допомогти людині надати допомогу самій собі". Коли одна людина приходить по допомогу до іншої, то це означає, що є потреба звернутися до себе внутрішньої, отримати потрібні опори, знання, подивитись збоку на те, що відбувається, зрозуміти, оцінити і в разі потреби започаткувати зміни, проаналізувавши можливі альтернативи. У процесі консультативного діалогу людина, що звернулася по допомогу, відновлює належний внутрішній порядок через особливий досвід самопізнання. Допомогу у набутті такого досвіду може надати інша людина, причому тільки така, яка може "угледіти" принципово невидимий для клієнта зовнішній контекст його життя, "почути" принципово "непочутий" смисл його слів і занять, вникнути в ті його переживання і цінності, які й приводять до відчуття обмежень його "Я". Рідні і друзі не в змозі зробити щось подібне внаслідок своєї реальної задіяності. Важливо мати позицію „неперебування", відсторонення,

аби бути достатньо авторитетним, незалежним у судженнях. консультантові не варто

виступати в ролі Бога, брати на себе більше, ніж може зробити звичайна людина. Продуктивна робота відбувається із «зрілим» клієнтом, у якого вже накопичилось достатньо страждань. Взаємодія з „незрілим" клієнтом більше скидається на обмін

думками, рідко - емоціями. „Допомогти допомагати собі" означає тільки одне: навчити особистість справлятися зі своїми проблемами, зі своїм життям. Чим кардинальніші зміни відбудуться в свідомості клієнта, тим менш ймовірними будуть рецидиви хворобливих станів. якщо консультант вузько зосереджений лише на одному вимірі, то ефект від його роботи дійсно буде незначним і нетривалим. філософія консультування має формуватися в термінах створення ефективних додаткових систем самоусвідомлення.