- •1. Психологічне консультування: визначення, цілі, задачі.
- •2. Специфіка психодіагностики в рамках консульт.Процесу
- •3. Техніка організації консультативної зустрічі з клієнта психологом – консультантом
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •6. Техніки рефлексивного слухання та активізації клієнта в процесі консультування.
- •7. Організація та проведення психологічної консультації (пк)
- •8. Місце та специфіка тлумачення сновидінь в психологічному консультуванні.
- •11. Вимоги та обмеження щодо підготовки психолога - консультанта
- •13. Специфіка практичної психологічної допомоги.
- •14. Сутність псих. Консультування
- •15. Індивідуальна консультація (ік) як вид діяльності
- •16. Філософія консультування
- •17. Теоретичні засади консультування
- •18. Механізми психологічного впливу
- •19.Моделі консультативної допомоги
- •20 Професійна позиція консультанта
- •22. Методичні настанови консультування
- •23. Предмет роботи консультанта
- •24. Клієнт психолога-консультанта: різниця консультативного та терапевтичного обслуговування.
- •25. Особистість консультанта як інструмент впливу.
- •26. Психотерапевтичні взаємини :правило трьох
- •27. Принципи надання психологічної допомоги
- •28 Організація консультативної взаємодії
- •29. Структура та хронотоп консультації
- •30. Початок консультативн. Взаємодії
- •31.Термінологічна «кухня» консультування
- •32. Дослідження проблеми – збір інфо.
- •33. Первинна діагностика проблеми.
- •34. Ідентифікація проблеми
- •36.Результативність консультативної роботи
- •38. Налагодження ефективного контакту
- •39.Поняття про рапорт
- •40. Приєднання - фокус уваги та калібрування.
- •41. Сутність підлаштування.
- •42. Робота з сенсорними модальностями
- •43. Нетестова діагностика: поняття про психологічні ключі
- •44 Навички ведення консультативного інтерв’ю
- •45. Техніки прояснення інформації.
- •47.Навички заохочення мовлення
- •49. Мікронавички зясування та уточнення інформації.
- •50. Мікронавички розпізнавання емоційних переживань
- •51. Техніка відображення почуттів
- •52 Техніки фокусування.
- •53. Поняття про емпатійну відповідь
- •54. Техніки відображення значень
- •55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу
- •56. Поняття про метамодель комунікації
- •4) Робота з образом і символом
- •5) Терапевтична метафора
- •6) Трансформація емоційних переживань
- •7) Усвідомлення: «карта не територія»
- •8) Життєві навички
- •58. Поняття про психологічний дискурс
- •59. Тіло та тілесний симптом, як індикатор психологічних проблем
- •Аналіз характеру та вегетотерапія Вільгельма Райха
- •Біоенергетичний психоаналіз Олександра Лоуена
- •Соматична теорія біосинтезу (Девід Боаделла)
- •1. Заплющити очі і спостерігати за своїм диханням:
- •60 Використання активізації несвідомих процесів в процесі консультування
- •61. Робота з образом і символом в процесі консультування.
- •63.Терапевтична метафора та її значення в консультуванні
- •64. Трансформація емоційних реакцій
- •65. Засоби впливу на клієнта: терапевтичний аспект консультування
- •66. Техніки зв’язування в псхл консулат
- •67. Фокусування інформації в психологічному консультуванні
- •68 Неконгруентність та робота з нею
- •69. Зворотній зв'язок в процесі консультування
- •70. Інтерпретація в процесі консультування
- •71.Конфронтація в процесі консультування
- •72. Робота з опором та переносом
- •73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування
- •74. Психологічна інформація як чинник впливу в консульт
- •75. Визначення пріоритетів в процесі консультування
- •76 Маєвтика або сократичний діалог в процесі консультування
- •78. Директиви
- •79.Переформування (рефреймінг) в процесі консультування
- •80. Актуалізація ресурсів людини
- •81. Поняття про інсайт в консультативній роботі. Привести приклади з літератури і власного життя
- •82. Метафора: види,застосування,приклади
- •83. Психосоматичний симптом як індикатор психологічних проблем
- •85. Трансовое навеивание в консультировании
- •87.Прийоми зняття психологічного напруження клієнта
- •88. Робота психолога-консультанта в ситуації посттравматичного стресу
- •91. Принципи, етап, загальні правила психологічної діагностики в процесі консультування
- •94. Віково-псих. Проблеми в практиці псих. Консультування.
- •95.Проблеми консультування літніх та старих людей
- •96. Нормативно-правові основи психологічного консультування
- •101. Психосоматика та її місце в психологічному консультуванні.
- •103.Принципи і методи клієнт-центрованого підходу (см. Вопрос № 113)
- •104. Основи психодрами та її використання в консультуванні
- •105. Психоаналитический подход в консультировании
- •106. Екзистенц підхід до виріш псхл проблем
- •Понимание человеческой природы
- •Роль консультанта
- •Оценка теории: уникальность и ограничения
- •109. Захист прав споживача психологічних послуг.
- •110. Проблемна анатомія як допоміжний інструмент побудови псих. Гіпотез
- •111.Методи інтерпретації сновидінь
- •113. Принципи та методи клієнт-центрованого підходу.
- •112. Способи роботи з образами в консультативній практиці
- •115. Цілеспрямоване консультування та інтерв’ювання (а. Айві)
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •121. Логотерапия (вопрос не чей, просто подвернулся под руку)
68 Неконгруентність та робота з нею
Якщо людина робить те, що вона дійсно хоч, її поведінка конгруентна, в інших ситуаціях – неконгруентна- людина не робить те, що хоче.
Неконгруєнтність та суперечності найчастіше виникають:
1)між різними формами невербальної поведінки( к.вимучує успішку зціпивши зуби)
2)між твердженням та невербальною поведінкою
3) між твердженням і контекстом (жінка каже, що хоче розлучитися, але у контексті стає зрозумілим, що на це в неї немає сили, бо вона вже рік не працює і т.д.)
4) між двома заявами( „мій син такий самостійний” ..... „завжди питає дозволу куди йому піти)
5) між тим, що людина каже, та тим, що робить
6) між людьми (скарги на зовнішній конфлікт – ознака внутрішніх проблем людини; треба бути уважними до тих претензій, які висуває клієнт іншим)
7) між клієнтом та ситуацією (я вже 2роки не можу влаштуватися на роботу, згоден на будь-яку)установки клієнта не мають під собою основи, не відображають того, що насправді діється на ринку праці.
Робота з НЕконгр.:
Звернення уваги на ці промовисті розбіжності:
-зіставлення зроблених записів,
- малюнок, в якому зовсім інші риси
- слово
Інформація подається дуже обережно, бо включаться захисні механізми(заперечення ітд)
69. Зворотній зв'язок в процесі консультування
Компоненти - повідомлення, зворотний зв'язок і перевірка, або
підтвердження - створюють системний процес, що зменшує втрати інформації. В цілому
завдяки йому спілкування стає більш ефективним, а партнери відчувають порозуміння, увагу та прийняття. Відсутність зворотного зв'язку провокує непорозуміння, роздратування,
фрустрацію.
Форм передачі зворотної інформації багато. Це, наприклад, інформація про те:
1) як консультант сприймає вербальні і невербальні реакції клієнта, -повідомлення про
сприйняття партнера або
2) як ставиться до сказаного чи продемонстрованого ним, - повідомлення
про сприйняття самого себе, свого стану, що виник під впливом бесіди.
Завдяки такій формі зворотного зв'язку, як зауваження про хід бесіди, консультант
намагається разом з клієнтом проаналізувати те, що відбувається під час сеансу. Досягаючи в такий спосіб відсторонення, виходячи в метапозицію по відношенню до процесу бесіди, консультант змінює стан клієнта, включає в роботу ще одну його субособистість, звертається до його більш розважливої і дорослої частини „Я".
Навіть у випадках конфронтації чи парадоксальних інструкцій зворотний зв'язок повинен
нести життєстверджуючий смисл.
Зворотний зв'язок:
• слід зосереджувати на позитивних моментах, або ж не забувати починати з позитиву
навіть тоді, коли йде передача негативних спостережень;
• має бути конкретним і точним;
• має бути відносно безоцінним. Краще передавати свої почуття з приводу необхідного,
ніж формулювати „вироки";
• слід надавати стисло і чітко;
• потрібно зосереджувати на такому матеріалі, стосовно якого інша людина може щось
вдіяти;
• має надаватися з прихильністю. Варто перевіряти, як інша людина сприйняла його
Деякі автори виділяють оцінні типи зворотного зв'язку, такі як похвала, підтримка,
зауваження та покарання. І хоча оцінний зворотний зв'язок вважається недоречним в
умовах психотерапевтичної допомоги, його застосування в консультуванні можливе лише
при врахуванні всіх вказаних вище правил. Особливу увагу при наданні оцінного зворотного зв'язку потрібно звернути на характеристики голосу. Інтонація має бути не осудливою і лояльною.
Найкращою формою зворотного зв'язку є інформація передана в Я-висловлюваннях, тобто представлена через переживання та сприйняття психолога, в манері, що повністю виключає навіть натяк на оцінку. Я-висловлювання може мати три- або чотирикомпонентну будову.
За американською чотирикомпонентною схемою фраза зі зворотною інформацією може
мати такий вигляд:
Я бачу (чую, сприймаю, та ін.)... - описання фактів;
Я відчуваю... - формулювання своїх відчуттів або переживань партнера;
Я потребую (мені необхідно)... - потреби, що породжуються за таких обставин;
Тому я хотів (-ла) б від... - власне прохання або опис бажаної перспективи.
Порядок та кількість компонентів не є обов'язковими - головне, щоб зберігався причиннонаслідковий зв'язок і почуття співдії та порозуміння. Ось ще одна формула так званого „я повідомлення":
Ви почуваєте (або ви потребуєте)... - опис почуттів партнера;
Я відчуваю... - формулювання своїх відчуттів, переживань;
Тому я маю такий намір (хотів би надалі...)... - бажаний стан.
Наведені форми реагування дають змогу надати зворотний зв'язок так, щоб це не ображало партнера, вказати йому на щось, не вдаючись до критики, підмічати помилки та слабкості не прямо, а опосередковано, висловлювати замість оцінки, коли це необхідно, свій емоційний стан, що виник в результаті взаємодії.