- •1. Психологічне консультування: визначення, цілі, задачі.
- •2. Специфіка психодіагностики в рамках консульт.Процесу
- •3. Техніка організації консультативної зустрічі з клієнта психологом – консультантом
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •6. Техніки рефлексивного слухання та активізації клієнта в процесі консультування.
- •7. Організація та проведення психологічної консультації (пк)
- •8. Місце та специфіка тлумачення сновидінь в психологічному консультуванні.
- •11. Вимоги та обмеження щодо підготовки психолога - консультанта
- •13. Специфіка практичної психологічної допомоги.
- •14. Сутність псих. Консультування
- •15. Індивідуальна консультація (ік) як вид діяльності
- •16. Філософія консультування
- •17. Теоретичні засади консультування
- •18. Механізми психологічного впливу
- •19.Моделі консультативної допомоги
- •20 Професійна позиція консультанта
- •22. Методичні настанови консультування
- •23. Предмет роботи консультанта
- •24. Клієнт психолога-консультанта: різниця консультативного та терапевтичного обслуговування.
- •25. Особистість консультанта як інструмент впливу.
- •26. Психотерапевтичні взаємини :правило трьох
- •27. Принципи надання психологічної допомоги
- •28 Організація консультативної взаємодії
- •29. Структура та хронотоп консультації
- •30. Початок консультативн. Взаємодії
- •31.Термінологічна «кухня» консультування
- •32. Дослідження проблеми – збір інфо.
- •33. Первинна діагностика проблеми.
- •34. Ідентифікація проблеми
- •36.Результативність консультативної роботи
- •38. Налагодження ефективного контакту
- •39.Поняття про рапорт
- •40. Приєднання - фокус уваги та калібрування.
- •41. Сутність підлаштування.
- •42. Робота з сенсорними модальностями
- •43. Нетестова діагностика: поняття про психологічні ключі
- •44 Навички ведення консультативного інтерв’ю
- •45. Техніки прояснення інформації.
- •47.Навички заохочення мовлення
- •49. Мікронавички зясування та уточнення інформації.
- •50. Мікронавички розпізнавання емоційних переживань
- •51. Техніка відображення почуттів
- •52 Техніки фокусування.
- •53. Поняття про емпатійну відповідь
- •54. Техніки відображення значень
- •55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу
- •56. Поняття про метамодель комунікації
- •4) Робота з образом і символом
- •5) Терапевтична метафора
- •6) Трансформація емоційних переживань
- •7) Усвідомлення: «карта не територія»
- •8) Життєві навички
- •58. Поняття про психологічний дискурс
- •59. Тіло та тілесний симптом, як індикатор психологічних проблем
- •Аналіз характеру та вегетотерапія Вільгельма Райха
- •Біоенергетичний психоаналіз Олександра Лоуена
- •Соматична теорія біосинтезу (Девід Боаделла)
- •1. Заплющити очі і спостерігати за своїм диханням:
- •60 Використання активізації несвідомих процесів в процесі консультування
- •61. Робота з образом і символом в процесі консультування.
- •63.Терапевтична метафора та її значення в консультуванні
- •64. Трансформація емоційних реакцій
- •65. Засоби впливу на клієнта: терапевтичний аспект консультування
- •66. Техніки зв’язування в псхл консулат
- •67. Фокусування інформації в психологічному консультуванні
- •68 Неконгруентність та робота з нею
- •69. Зворотній зв'язок в процесі консультування
- •70. Інтерпретація в процесі консультування
- •71.Конфронтація в процесі консультування
- •72. Робота з опором та переносом
- •73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування
- •74. Психологічна інформація як чинник впливу в консульт
- •75. Визначення пріоритетів в процесі консультування
- •76 Маєвтика або сократичний діалог в процесі консультування
- •78. Директиви
- •79.Переформування (рефреймінг) в процесі консультування
- •80. Актуалізація ресурсів людини
- •81. Поняття про інсайт в консультативній роботі. Привести приклади з літератури і власного життя
- •82. Метафора: види,застосування,приклади
- •83. Психосоматичний симптом як індикатор психологічних проблем
- •85. Трансовое навеивание в консультировании
- •87.Прийоми зняття психологічного напруження клієнта
- •88. Робота психолога-консультанта в ситуації посттравматичного стресу
- •91. Принципи, етап, загальні правила психологічної діагностики в процесі консультування
- •94. Віково-псих. Проблеми в практиці псих. Консультування.
- •95.Проблеми консультування літніх та старих людей
- •96. Нормативно-правові основи психологічного консультування
- •101. Психосоматика та її місце в психологічному консультуванні.
- •103.Принципи і методи клієнт-центрованого підходу (см. Вопрос № 113)
- •104. Основи психодрами та її використання в консультуванні
- •105. Психоаналитический подход в консультировании
- •106. Екзистенц підхід до виріш псхл проблем
- •Понимание человеческой природы
- •Роль консультанта
- •Оценка теории: уникальность и ограничения
- •109. Захист прав споживача психологічних послуг.
- •110. Проблемна анатомія як допоміжний інструмент побудови псих. Гіпотез
- •111.Методи інтерпретації сновидінь
- •113. Принципи та методи клієнт-центрованого підходу.
- •112. Способи роботи з образами в консультативній практиці
- •115. Цілеспрямоване консультування та інтерв’ювання (а. Айві)
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •121. Логотерапия (вопрос не чей, просто подвернулся под руку)
20 Професійна позиція консультанта
„Аксіома психологічної роботи: особистість психолога є частиною його методу”(Петрушин)
Кон-т формує певну схему психотерапевтичних стосунків(ПС) відповідно до своїх якостей, відчуттів і т.д. ПС можна формалізувати через таку хар-ку організації психотерапевтичного процесу, як „позиція”
Психотерапевтична позиція – рольова стратегія, яку обирає кон-т, будуючи стосунки з пацієнтом. Головним параметром є: -авторитарність/партнерство у вихваченні цілей і завдані консультативного процесу і – дериктивність/партнерство у їх технічній реалізації, котра і є мірою відповідальності за результати психотерапії та консульт.допомоги.
Кон-т може працівати з клієнтом:
-на рівних (йти „поряд”) створюючи умови, які спонукають людину осмислено приймати рішення про відповідальність та зміни (так зазвичай буває!)
- „зверху”:) вести кл-та беручи на себе функції наставника, який знає що таке добре і погано
- „знизу” (йти за клієнтом) досліджуючи, що саме є вагомим у ситуації
Позиції Кон-та:
-„Батько” –організовує процес, навчає, веде, дає установки, пресу позиції
-„Мати” – поєднує батьківську результативність та мякість впливу, дозволяє людині рухатись у своєму унікальному напрямку.
-„Сестра”– увага, повага, свобода, визнання самоцінності людини (Клієнт-Центрована, Екзистенціальна психологія)
-„Брата” – суворого, але такого, що цінує партнерство та співпрацю;психолог не приховує сутності інтервенцій, заручається підтримкою найбільш здорових частин „Я”
-„Нейтральна” – позиція „дзеркала” хар-на для психодинамічного підходу.
Господарем сеансу завжди має буи психотерапевт, його впевненість і стабільність є гарантом ефективності дійства.
21. Етика роботи практичного психолога базується на загальнолюдських та духовних цінностях, на положеннях Декларації прав людини. Передумови вільного і всебічного розвитку особистості, повага до її унікальності та гідності, поліпшення якості життя людей, створення гуманного суспільства є визначальними для діяльності психолога.
В нашій країні психолог-консультант організовує взаємодію з клієнтом і несе
відповідальність за професіоналізм та якість наданих послуг відповідно до норм Етичного Кодексу психолога, який прийнято 1990 року. Правове регулювання консультативної діяльності передбачає цілу низку нормативних документів (законів), які, однак, у нашій державі поки що не прийнято.
КОНСУЛЬТАНТ
Професійну психологічну консультативну допомогу може надавати спеціаліст-психолог, який сформував необхідні особистісні якості, отримав психологічну освіту і набув павичок ведення консультативної бесіди. В процесі консультативної роботи психолог гарантує клієнту повагу до його особистості та гідності, прав і свобод, безумовну установку на благо клієнта, доброзичливість та безоцінне сприйняття того, про що говорить клієнт, а також, як відзначалось вище, намагається зайняти позицію "поряд".
Консультант повинен уникати подвійних стосунків, що можуть зашкодити його професійній позиції: не можна використовувати професійні стосунки для розв'язання власних проблем, експлуатувати довіру і залежність клієнта. Специфічною нормою є вимога уникати фізичного контакту з клієнтом, особливо якщо це не передбачено технічними чи процедурними маніпуляціями. Варто продовжувати терапевтичні стосунки лише до тих пір,поки очевидно, що клієнт отримує користь, психологічно прогресує. Аморально підтримувати стосунки для отримання фінансової чи іншої вигоди.
психолог-консультант поважає право клієнта самостійно розпорядитись отриманою психологічною інформацією і не несе відповідальності за його подальшу поведінку.
Психолог-консультант гарантує клієнтові анонімність (клієнт може не називати свого імені) та конфіденційність (інформація не підлягає розголошенню). Клієнт сам обирає, яку інформацію і як глибоко хотів би повідомити психологу. Він кожної хвилини має право сказати: „Цю тему обговорювати не будемо". Консультант повинен обов'язково попередити клієнта про те, в яких випадках не зобов'язаний дотримуватися конфіденційності:
1) коли в інформації йдеться про загрозу життю клієнта чи будь-кого з його оточення;
2) в ситуаціях, що мають кримінальний характер;
3) коли психолог може бути притягнутий правоохоронними органами як Свідок.
У всіх інших випадках конфіденційна інформація може бути розголошена лише за попередньо отриманою від клієнта письмовою відмовою від права збереження таємниці згідно з умовами, які вказані письмово. Навіть тоді, коли клієнт просить розголосити якусь інформацію в його ж інтересах (наприклад, допризовник перед військкоматом), психолог може видати довідку клієнту особисто в руки, тобто передати право збереження чи розголошення інформації самій людині. Скористатися конфіденційною інформацією для навчальних чи інших (супервізія, публічний виступ тощо) цілей можна лише при наявності письмової відмови клієнта від права на конфіденційність або при здійсненні певних кроків для захисту його ідентичності.
Доцільно також заздалегідь попереджувати клієнтів про те, що зміни умов, які настають в консультативному процесі, можуть призвести до змін у гарантії конфіденційності. Так, наприклад, при переростанні індивідуального консультування в консультування сім'ї клієнт зобов'язаний розповісти своєму подружжю (чоловіку, дружині), дітям про специфічні моменти, що обговорювалися, і можуть стосуватися їх інтересів.
Психолог не повинен відмовляти в професійній допомозі, а також залишати клієнта без
надання підтримки чи лікування, якщо це необхідно.
Однак консультанти з великою осторогою повинні ставитися до звернень людей, чиї
проблеми мають психіатричний характер. Психологу слід відмовитись від послуг, якщо
паралельно з психологічним втручанням здійснюється незалежне і не узгоджене з
психологом втручання в психіку клієнта.
У свою чергу, КЛІЄНТ мас право вибирані собі спеціаліста, з яким хотів би працювати, самостійно вирішувати питання про необхідність одержання психологічної допомоги та її продовження. Він має право брати участь в обговоренні методів та психотерапевтичного
напряму, в рамках якого буде вестись робота.
Клієнт повинен бути в курсі того, як просувається робота, орієнтуватися в її тривалості,
впливати на оцінку результатів психологічної допомоги під час її надання, у будь-який
момент прийняти рішення про відмову від послуг психолога, заздалегідь повідомивши його про останню зустріч.
Клієнт має право знати про освіту і практичний досвід консультанта, а також про те, яка
група професіоналів рекомендує вибраного ним консультанта і куди можна поскаржитись на
неякісну роботу.
Для перестороги варто остерігатися „професійного кретинізму" психолога-консультанта - бажання „ощасливити" всіх, хто просить про допомогу і хто її „потребує" (хоча й не просить).