- •1. Психологічне консультування: визначення, цілі, задачі.
- •2. Специфіка психодіагностики в рамках консульт.Процесу
- •3. Техніка організації консультативної зустрічі з клієнта психологом – консультантом
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •6. Техніки рефлексивного слухання та активізації клієнта в процесі консультування.
- •7. Організація та проведення психологічної консультації (пк)
- •8. Місце та специфіка тлумачення сновидінь в психологічному консультуванні.
- •11. Вимоги та обмеження щодо підготовки психолога - консультанта
- •13. Специфіка практичної психологічної допомоги.
- •14. Сутність псих. Консультування
- •15. Індивідуальна консультація (ік) як вид діяльності
- •16. Філософія консультування
- •17. Теоретичні засади консультування
- •18. Механізми психологічного впливу
- •19.Моделі консультативної допомоги
- •20 Професійна позиція консультанта
- •22. Методичні настанови консультування
- •23. Предмет роботи консультанта
- •24. Клієнт психолога-консультанта: різниця консультативного та терапевтичного обслуговування.
- •25. Особистість консультанта як інструмент впливу.
- •26. Психотерапевтичні взаємини :правило трьох
- •27. Принципи надання психологічної допомоги
- •28 Організація консультативної взаємодії
- •29. Структура та хронотоп консультації
- •30. Початок консультативн. Взаємодії
- •31.Термінологічна «кухня» консультування
- •32. Дослідження проблеми – збір інфо.
- •33. Первинна діагностика проблеми.
- •34. Ідентифікація проблеми
- •36.Результативність консультативної роботи
- •38. Налагодження ефективного контакту
- •39.Поняття про рапорт
- •40. Приєднання - фокус уваги та калібрування.
- •41. Сутність підлаштування.
- •42. Робота з сенсорними модальностями
- •43. Нетестова діагностика: поняття про психологічні ключі
- •44 Навички ведення консультативного інтерв’ю
- •45. Техніки прояснення інформації.
- •47.Навички заохочення мовлення
- •49. Мікронавички зясування та уточнення інформації.
- •50. Мікронавички розпізнавання емоційних переживань
- •51. Техніка відображення почуттів
- •52 Техніки фокусування.
- •53. Поняття про емпатійну відповідь
- •54. Техніки відображення значень
- •55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу
- •56. Поняття про метамодель комунікації
- •4) Робота з образом і символом
- •5) Терапевтична метафора
- •6) Трансформація емоційних переживань
- •7) Усвідомлення: «карта не територія»
- •8) Життєві навички
- •58. Поняття про психологічний дискурс
- •59. Тіло та тілесний симптом, як індикатор психологічних проблем
- •Аналіз характеру та вегетотерапія Вільгельма Райха
- •Біоенергетичний психоаналіз Олександра Лоуена
- •Соматична теорія біосинтезу (Девід Боаделла)
- •1. Заплющити очі і спостерігати за своїм диханням:
- •60 Використання активізації несвідомих процесів в процесі консультування
- •61. Робота з образом і символом в процесі консультування.
- •63.Терапевтична метафора та її значення в консультуванні
- •64. Трансформація емоційних реакцій
- •65. Засоби впливу на клієнта: терапевтичний аспект консультування
- •66. Техніки зв’язування в псхл консулат
- •67. Фокусування інформації в психологічному консультуванні
- •68 Неконгруентність та робота з нею
- •69. Зворотній зв'язок в процесі консультування
- •70. Інтерпретація в процесі консультування
- •71.Конфронтація в процесі консультування
- •72. Робота з опором та переносом
- •73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування
- •74. Психологічна інформація як чинник впливу в консульт
- •75. Визначення пріоритетів в процесі консультування
- •76 Маєвтика або сократичний діалог в процесі консультування
- •78. Директиви
- •79.Переформування (рефреймінг) в процесі консультування
- •80. Актуалізація ресурсів людини
- •81. Поняття про інсайт в консультативній роботі. Привести приклади з літератури і власного життя
- •82. Метафора: види,застосування,приклади
- •83. Психосоматичний симптом як індикатор психологічних проблем
- •85. Трансовое навеивание в консультировании
- •87.Прийоми зняття психологічного напруження клієнта
- •88. Робота психолога-консультанта в ситуації посттравматичного стресу
- •91. Принципи, етап, загальні правила психологічної діагностики в процесі консультування
- •94. Віково-псих. Проблеми в практиці псих. Консультування.
- •95.Проблеми консультування літніх та старих людей
- •96. Нормативно-правові основи психологічного консультування
- •101. Психосоматика та її місце в психологічному консультуванні.
- •103.Принципи і методи клієнт-центрованого підходу (см. Вопрос № 113)
- •104. Основи психодрами та її використання в консультуванні
- •105. Психоаналитический подход в консультировании
- •106. Екзистенц підхід до виріш псхл проблем
- •Понимание человеческой природы
- •Роль консультанта
- •Оценка теории: уникальность и ограничения
- •109. Захист прав споживача психологічних послуг.
- •110. Проблемна анатомія як допоміжний інструмент побудови псих. Гіпотез
- •111.Методи інтерпретації сновидінь
- •113. Принципи та методи клієнт-центрованого підходу.
- •112. Способи роботи з образами в консультативній практиці
- •115. Цілеспрямоване консультування та інтерв’ювання (а. Айві)
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •121. Логотерапия (вопрос не чей, просто подвернулся под руку)
72. Робота з опором та переносом
Опір, за З.Фрейдом, - це сила, що створює бар'єр несвідомому на шляху до свідомості. Він
виникає як спроба уразливої людини уберегти себе від психологічного болю (того, що вона
хотіла б приховати від себе), і долається за допомогою опрацювання та інтерпретацій. Класичними ознаками опору є запізнення, забування, заяви про те, що нічого вартого уваги не спадає на думку. Часто опір виражається в раціональності суджень та відсутності афективних переживань, в атмосфері нудьги та низькій енергетизованості зустрічі, в непродуктивному мовчанні, або в повній згоді, в уникненні обговорення важливих тем і переживань, в неясному формулюванні своїх симптомів, в зведенні на жарт серйозних моментів бесіди. Помітивши подібні прояви, важливо відразу показати, що в людини є мало усвідомлені нею внутрішні сили, які протидіють розгортанню процесу.
Серед консультативних стратегій подолання опору можна виділити такі:
· концентрація уваги: віддзеркалення консультантом реакцій клієнта таким чином, щоб
він помітив і прояснив те, що відбувається. Наприклад: „ Ви знову почуваєте себе
зніяковіло", „Ви помітили, що ще раз змінили тему?", „Ну ось, ми знову відхилилися
від внутрішньої роботи";
· підсилення: загострення деяких моментів так, щоб показати їх абсурдність або
шкідливість;
· знехтування: психолог, помітивши опір клієнта, переключає його увагу на інші
питання, щоб не втрачати темпу і контакту, накопичити достатньо аргументів для
переконливої демонстрації опору та роботи з ним;
· роз'яснення ефектів опору: клієнт помічає свій опір, але консультант поки що вказує
лише на безпосередній ефект, що обмежується даним моментом, наприклад, втрата
глибини емоційного переживання в умовах неможливості говорити про мотиви цього
явища;
· роз'яснення не випадковості опору: коли клієнт пересвідчиться в наявності опору,
можна перейти до пояснення, наприклад, показати, що це не просто погана
мовленнєва звичка, а вмотивована дія;
· демонстрація альтернатив типовим патернам поведінки: наприклад, клієнтці, у якої
зніяковіння блокувало самозаглиблення, рекомендують затриматись на зніяковінні,
побути в ньому, в такий спосіб добиваючись ефекту самозаглиблення;
· роз'яснення функцій опору - аргументація користі, яку приносить опір;
· вивільнення і переміщення: зрозумівши цінність набутого досвіду, клієнт починає
відкривати в собі нові блоки;
· розуміння глибинної цілі опору: сприймаючи в ході роботи опір як частину себе,
клієнт набуває здатності бачити свої вибори.
п'ять форм опору:
1.опір-витіснення імпульсів, згадок, відчуттів, щоб не зазнати повторного травмування;
2.опір-перенесення як боротьба з інфантильними імпульсами та створення ситуації
заміщення з включенням консультанта в якості ідеалізованої фігури;
3.опір - вторинна вигода: прагнення якнайдовше залишатися предметом турботи та опіки;
4.ід-опір - опір інстинктивних імпульсів будь-яким змінам у способах їх прояву;
5.опір Супер-его, що випливає з почуття провини або потреби в покаранні.
кілька етапів роботи з опором:
1) фаза розпізнавання (опір помічає поки що лише консультант);
2) фаза демонстрації (консультант, дочекавшись слушної миті, вказує на існування опору, не
аналізуючи його змісту та джерел виникнення);
3) фаза прояснення важливих нюансів виникнення опору (якщо клієнт не хоче визнати свого опору, можна вдатися до конфронтації).
Трансфер, або перенесення - це переміщення почуттів чи уявлень клієнта на психотерапевта та наділення його значущістю іншої людини, з якою він мав стосунки в минулому. Таким чином клієнт ставиться до терапевта як до об'єкта зі свого минулого, вимагаючи від нього специфічного ставлення. В розширеному значенні трансфером позначають будь-яке емоційне ставлення, яке виникає в клієнта до консультанта. А контр-трансфером, відповідно, вважають емоції, які формуються у консультанта по відношенню до клієнта. З точки зору психоаналітиків опрацювання трансферних стосунків сприяє побудові хорошого робочого альянсу, а контр-трансфер може стати перешкодою в розгортанні психотерапевтичного процесу.