112. Способи роботи з образами в консультативній практиці

Тут можна говорити про роботу Стюарта «Робота з образами та символами в псхл конс» Та емоційно-образна терапія Лінде

И подходит многое по метафорам как «способи роботи з метафорич реальністю..»

Допомагаючи клієнту, консультант цілком свідомо вибирає стратегію роботи на

раціональному, емоційному чи несвідомому рівнях психіки. При інтервенції в несвідому сферу він використовує цілий ряд методів, таких, наприклад, як:

трансові техніки, метод активної імажинації, вільних фантазій, візуалізацію, медитацію, символдраму, тлумачення сновидінь, роботу з образом та символом, терапевтичною метафорою та багато ін. Всі ці техніки тією чи іншою мірою спираються на образне мислення людини8.

Чим краще ми розвинули здатність представляти образи, тимлегше нам вдається встановити контакт з нашим несвідомим.

Принципи роботи з образами:

• трансформації

• конфронтації

• діалогу

• пошуку допомоги

• детального вивчення сутності

• годування

• примирення

• магчної речовини

• виснаження або вбивства

115. Цілеспрямоване консультування та інтерв’ювання (а. Айві)

Очень много Васьковская сдерла у них, потому вот опорный план, а детальней в других вопросах:

Мікронавички – ниибаться важно и тренировать их охуеть как надо)

Запитання допомагають розпочати інтерв’ю і спокійно рухатись вперед – розвивати і збагачувати інтерв’ю, встановити факти з життя клієнта, є вирішальними при встановленні діагнозу. Відрк\закр. Перше слово відкритих запитань частково визначає висловлювання клієнта.

Потенційні проблеми з запитаннями: бомбардування (надто багато), запитання у вигляді тверджень (нав’язування власного бачення), культуральні відмінності; питання, що починаються з „чому” часто змушують клієнта користуватися захистом, занадто настирливі (забагато контролю),

Навички спостереження за клієнтом – вербальна (Я-твердження, ключові слова, підкреслення, модальності), невербальна поведінка, суперечності клієнта (між різними формами невербальної поведінки, між двома заявами, між тим, що людина каже і робить, між людьми, між клієнтом і ситуацією).

Слухання: заохочення, переповідання, підсумовування.

Відображення почуттів клієнта: увага до верб та не верб проявів. Технік відображення: основа речення (з модальністю – „схоже, ви бачите\відчуваєте\чуєте…”) + термін,що харакретизує почуття (…збентеження…) + контекст + час + перевірка (Я вас правильно зрозуміла?).

Інтерв’ю та його проведення:

-послідовність базових навичок вислуховування (ПБНВ) – підсумовування, ключові факти, головні емоції та почуття

- пошук позитивної якості,

-емпатія (відємна – базова – адитивна),

-структурування інтерв’ю (5 етапів).

позитивне ставлення, повага і щирість, конкретність, безпосередність, настанова на не оцінювання, автентичність і конгруентність.

116. НЛП

НЛП  — комплекс моделей, техник и операционных, применяемых главным образом как подход к личн. развитию посредством моделирования эффект. стратегий (мыслит. и поведенч.).

Моделирование является первичной и единственной функцией НЛП. Все остальные функции НЛП (НЛП-терапия и НЛП-коучинг, творчество, коммуникативные и переговорные технологии, и пр.) являются производными моделирования. Такова позиция основателей НЛП (в частности Джона Гриндера, Ричарда Бендлера.

НЛП основывается на том, что сознание, тело и язык индивидуума определяют картину его мировосприятия, и это восприятие (а, следовательно, и поведение) меняется в ходе жизни по мере обретения человеком нового опыта, а также его можно изменить намеренно с помощью реструктуризации личного опыта посредством различных техник.

Несмотря на популярность, НЛП продолжает быть противоречивым, в частности, в терапии и бизнесе. Даже после трёх десятилетий существования НЛП не имеет научного обоснования. НЛП критикуется за отсутствие определяющих и регулирующих институтов для выработки общих стандартов и публично задекларированной профессиональной этики.

Основной областью применения НЛП считается психотерапия и обучение, однако техники НЛП применяют в менеджменте, продажах, личном и корпоративном консультировании, коучинге, стратегическом  

НЛП - это искусство и наука о совершенстве, результат исследования того, как выдающиеся люди в различных областях деятельности достигали своих выдающихся результатов. Этими коммуникативными умениями может овладеть каждый, кто хочет повысить свою личную и профессиональную эффективность. НЛП - это модель того, как отдельные люди структурируют свой уникальный жизненный опыт. Это лишь один из многих способов понимания и организации фантастически сложной и тем не менее прекрасной системы человеческих мыслей и коммуникации. НЛП представляет определенную позицию миропонимания и способ существования в этом мире, которые не могут быть изложены в одной книге, но понятие о которых можно получить путем чтения между строк. Удовольствие от прекрасного музыкального произведения возникает от прослушивания этого произведения, а не от того, что мы прочитаем ноты. НЛП - вещь практическая. Это набор моделей, умений и технологий для того, чтобы мыслить и действовать эффективно в этом мире. Цель НЛП - быть полезным, расширять ваши выборы и делать жизнь лучше.

118. (схема консультативного процесу)

1 етап. Аналіз змісту скарги клієнта:

1) аналіз локусу скарги (суб'єктного й об'єктного);

2) аналіз самодіагнозу клієнта і формулювання попереднього психологічного діагнозу;

3) аналіз психологічного запиту (при необхідності — уточнення і допомога у

формулюванні);

4) аналіз прихованого змісту і підтексту скарги клієнта.

2 етап. Аналіз психологічної ситуації:

1) визначення обставин, що могли мати істотне значення в розвитку психологічних

проблем клієнта;

2) визначення кола осіб, що потребують психологічної допомоги;

3) прогнозування можливого розвитку ситуації і небажаних психологічних наслідків.

3 етап. Аналіз психологічних проблем:

1) висування первинних гіпотез щодо змісту психологічних проблем клієнта;

2) ідентифікація психологічних проблем і труднощів клієнта (у тому числі й

неусвідомлених ним);

3) висування психологічних гіпотез шодо причин труднощів клієнта, механізмів їх

виникнення і розвитку;

4) висновок про необхідність додаткових даних анамнезу, поглиблення

психодіагностичного дослідження для перевірки психологічних гіпотез; здійснення

заходів щодо реалізації цих завдань;

5) перевірка зроблених припущень, відмова від помилкових психологічних гіпотез (на

підставі отриманих даних) та актуалізація нових припущень;

6) формулювання психологічного діагнозу;

7) формулювання психологічного висновку й інтерпретація його клієнтові;

8) висновки про наявність проблем клієнта, які виходять за межі компетентності

психолога-консультанта.