![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Психологічне консультування: визначення, цілі, задачі.
- •2. Специфіка психодіагностики в рамках консульт.Процесу
- •3. Техніка організації консультативної зустрічі з клієнта психологом – консультантом
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •6. Техніки рефлексивного слухання та активізації клієнта в процесі консультування.
- •7. Організація та проведення психологічної консультації (пк)
- •8. Місце та специфіка тлумачення сновидінь в психологічному консультуванні.
- •11. Вимоги та обмеження щодо підготовки психолога - консультанта
- •13. Специфіка практичної психологічної допомоги.
- •14. Сутність псих. Консультування
- •15. Індивідуальна консультація (ік) як вид діяльності
- •16. Філософія консультування
- •17. Теоретичні засади консультування
- •18. Механізми психологічного впливу
- •19.Моделі консультативної допомоги
- •20 Професійна позиція консультанта
- •22. Методичні настанови консультування
- •23. Предмет роботи консультанта
- •24. Клієнт психолога-консультанта: різниця консультативного та терапевтичного обслуговування.
- •25. Особистість консультанта як інструмент впливу.
- •26. Психотерапевтичні взаємини :правило трьох
- •27. Принципи надання психологічної допомоги
- •28 Організація консультативної взаємодії
- •29. Структура та хронотоп консультації
- •30. Початок консультативн. Взаємодії
- •31.Термінологічна «кухня» консультування
- •32. Дослідження проблеми – збір інфо.
- •33. Первинна діагностика проблеми.
- •34. Ідентифікація проблеми
- •36.Результативність консультативної роботи
- •38. Налагодження ефективного контакту
- •39.Поняття про рапорт
- •40. Приєднання - фокус уваги та калібрування.
- •41. Сутність підлаштування.
- •42. Робота з сенсорними модальностями
- •43. Нетестова діагностика: поняття про психологічні ключі
- •44 Навички ведення консультативного інтерв’ю
- •45. Техніки прояснення інформації.
- •47.Навички заохочення мовлення
- •49. Мікронавички зясування та уточнення інформації.
- •50. Мікронавички розпізнавання емоційних переживань
- •51. Техніка відображення почуттів
- •52 Техніки фокусування.
- •53. Поняття про емпатійну відповідь
- •54. Техніки відображення значень
- •55.Мовлення як інструмент терапевтичного впливу
- •56. Поняття про метамодель комунікації
- •4) Робота з образом і символом
- •5) Терапевтична метафора
- •6) Трансформація емоційних переживань
- •7) Усвідомлення: «карта не територія»
- •8) Життєві навички
- •58. Поняття про психологічний дискурс
- •59. Тіло та тілесний симптом, як індикатор психологічних проблем
- •Аналіз характеру та вегетотерапія Вільгельма Райха
- •Біоенергетичний психоаналіз Олександра Лоуена
- •Соматична теорія біосинтезу (Девід Боаделла)
- •1. Заплющити очі і спостерігати за своїм диханням:
- •60 Використання активізації несвідомих процесів в процесі консультування
- •61. Робота з образом і символом в процесі консультування.
- •63.Терапевтична метафора та її значення в консультуванні
- •64. Трансформація емоційних реакцій
- •65. Засоби впливу на клієнта: терапевтичний аспект консультування
- •66. Техніки зв’язування в псхл консулат
- •67. Фокусування інформації в психологічному консультуванні
- •68 Неконгруентність та робота з нею
- •69. Зворотній зв'язок в процесі консультування
- •70. Інтерпретація в процесі консультування
- •71.Конфронтація в процесі консультування
- •72. Робота з опором та переносом
- •73. Навіювання як основа інтервенції в процесі консультування
- •74. Психологічна інформація як чинник впливу в консульт
- •75. Визначення пріоритетів в процесі консультування
- •76 Маєвтика або сократичний діалог в процесі консультування
- •78. Директиви
- •79.Переформування (рефреймінг) в процесі консультування
- •80. Актуалізація ресурсів людини
- •81. Поняття про інсайт в консультативній роботі. Привести приклади з літератури і власного життя
- •82. Метафора: види,застосування,приклади
- •83. Психосоматичний симптом як індикатор психологічних проблем
- •85. Трансовое навеивание в консультировании
- •87.Прийоми зняття психологічного напруження клієнта
- •88. Робота психолога-консультанта в ситуації посттравматичного стресу
- •91. Принципи, етап, загальні правила психологічної діагностики в процесі консультування
- •94. Віково-псих. Проблеми в практиці псих. Консультування.
- •95.Проблеми консультування літніх та старих людей
- •96. Нормативно-правові основи психологічного консультування
- •101. Психосоматика та її місце в психологічному консультуванні.
- •103.Принципи і методи клієнт-центрованого підходу (см. Вопрос № 113)
- •104. Основи психодрами та її використання в консультуванні
- •105. Психоаналитический подход в консультировании
- •106. Екзистенц підхід до виріш псхл проблем
- •Понимание человеческой природы
- •Роль консультанта
- •Оценка теории: уникальность и ограничения
- •109. Захист прав споживача психологічних послуг.
- •110. Проблемна анатомія як допоміжний інструмент побудови псих. Гіпотез
- •111.Методи інтерпретації сновидінь
- •113. Принципи та методи клієнт-центрованого підходу.
- •112. Способи роботи з образами в консультативній практиці
- •115. Цілеспрямоване консультування та інтерв’ювання (а. Айві)
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
- •121. Логотерапия (вопрос не чей, просто подвернулся под руку)
4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
1) формулювання разом із клієнтом попереднього варіанту консультативного завдання
(мети консультування);
2) аналіз сприятливості психологічного прогнозу;
3) оцінка реальних умов і можливостей розв'язання клієнтом консультативного
завдання;
4) переформулювання разом із клієнтом консультативного завдання таким чином, щоб
воно мало сприятливий прогноз і можливості для ефективного вирішення;
5) висновок про необхідність звернення за консультацією до інших фахівців
5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
1) спільне вироблення з клієнтом тактики корекційних дій;
2) вибір доцільних способів психологічної допомоги, необхідних для досягнення
поставленої мети;
3) підведення клієнта до самостійного рішення його психологічних проблем у процесі
спілкування з ним; психокорекційна робота;
4) аналіз результативності психологічної допомоги;
5) спостереження віддалених наслідків і збір даних катамнезу (здійснюється при
необхідності).
6. Техніки рефлексивного слухання та активізації клієнта в процесі консультування.
Нерефлексивне - уважне слухання з мин. мовн. втручанням, рефлексивне (більш. терапевт. ефект) - регулярн. використання зворотн. зв*язку.
Атрибути: зоровий. контакт, мова жестів.
РС включає в себе:
1. зосередж-я уваги на тому, що говорить Л.
2. Блокування своїх зайвих думок, переживань.
3. Активне безоцінне глибинне обдумування сказаного.
4. Запам*ятовування фактів та логикі думок Л.
Типи реакціі Кнс:
заохочення мовлення, з*ясування, розпитування, уточнення, переповідання, видображення почуттив, значень та резюмування.
Термін "мікронавички уважн. поведінки" (Айви)
РС напружує та вимагає вид Кнс швидкости мисл. процесів.
Не треба застосовувати РС:
1. В ситуації дефіциту часу
2. Коли спілкування задовольняє всі потреби в инф.
3. Коли К не сприймає, відштовхує Кнс
7. Організація та проведення психологічної консультації (пк)
Структура та хронотоп консультації. Консультативна бесіда умовно поділяється на дві частини: дослідницько-діагностичну та терапевтичну. В першій частині консультант працює над створенням рапорту, використовує активне слухання, збирає інформацію, друга - більш технічна (напр., використовуються відповідні техніки роботи з фобіями, обмеженнями в переконаннях тощо) та містить елементи формування навичок, тренінгу, корекції. Шостром, Браммер виокремлюють наступні кроки консультації:
1) скарга, усвідомлення потреби;
2) формулювання потреби, подолання резистентності,
3) вираз почуттів, прояснення і розробка проблеми,
4) вивчення установок стосовно самого себе,
5) аналіз глибоких почуттів,
6) проробка почуттів,
7) інсайт,
8) активні дії, завершення.
Психологічна допомога полягає не тільки в тому, щоб правильно вислухати та інтегрувати особистість, надавши їй необхідну підтримку, але й в тому, щоб озброїти людину конкретними засобами збереження або відновлення психологічної рівноваги. Тому в кожному, навіть зовсім
маленькому інтерв'ю, слід чітко визначити терапевтичне завдання і спланувати час на його
виконання. Щоб стимулювати активність клієнта та опосередковано апелювати до відповідальності, доцільно повідомляти йому про те, скільки часу він має у своєму розпорядженні.
Неабияке значення має й завершення інтерв'ю. В кінці бесіди потрібно виділити хоча б
кілька хвилин, щоб підбити підсумки зробленого та узгодити спільні плани на майбутнє,
отримати зворотний зв'язок та попрощатися.
Початок консультативної взаємодії
Знайомство. Осн. завдання, яке розв'язується під час зустрічі на першому етапі консульт. взаємодії - це налагодження контакту. У консультуванні діє неписане правило: про зустріч з психологом домовляється той, кому безпосередньо потрібна допомога. Це дає змогу уникнути немотивованого клієнта, і такі питання, як формування реальних установок на Ψ обслуговування, оплата консультації, деякою мірою будуть вже узгоджені.
Попередня інформація про клієнта може бути стандартною: ім'я, вік, професія, освіта, сімейний статус, як потрапив на консультацію, чи звертався раніше до психолога, та якщо людина приходить на зустріч анонімно, всі ці відомості будуть зібрані по ходу інтерв'ю.
Більшість психологів-дослідників консультативного процесу вважають, що за перші 5-7
хвилин взаємодії вирішується доля всього майбутнього співробітництва.
Технічна сторона налагодження взаємодії. Перший етап консульт. взаємодії передбачає, крім знайомства та встановлення довірчих стосунків, ще кілька окремих блоків:
1) Блок професійного орієнтування (людина знайомиться із семантикою ПК, з тим, у чому
конкретно полягає Ψ допомога, чим вона відрізняється від аналогічних практик; вона повинна дізнатися про все, що її цікавить стосовно d конкретного професіонала. Водночас нівелюються стереотипи, безпідставні очікування чудодійних перетворень, які й досі приписують психологам).
2) Етика психологічного обслуговування (гарантія анонімністі і конфіденційності; підкреслити добровільність продовження або переривання роботи,право погоджуватися чи не погоджуватися із психологом, міняти консультанта, самостійно пропонувати теми й нормувати глибину їх розкриття)
3) Укладання терапевтичного контракту (осн.момент – розподіл відповідальності. „Я занадто поважаю вас і ваш досвід, щоб брати на себе відповідальність щось вам радити", на прощання: „За час нашої роботи ви багато зрозуміли і побачили в новому світлі. Що тепер ви з цим будете робити", психолог нагадує людині про те, що її життя повністю в її руках).
Плата. Фрейд відмічав, що плата за роботу є елементом терапії. „Поради, що дістаються нам дарма, цінуються відповідно". Плата має бути посильною, але відчутною.