121. Цикл статей Білика «Перегляд літ.Новин».

До ранніх прогресивних виступів в українській критиці, спрямованих проти національної обмеженості і безідейності в літературі, належать статті І. Білика, написані в 1873—1874 pp. Іван Білик (Рудченко, 1845— 1905), зазнавши впливу естетики Шевченка, Чернишевського і Добролюбова, обстоював ряд важливих принципів реалізму і народності, потребу розширення і поглиблення творчих зв’язків української літератури з передовою російською літературою. Письменник, підкреслював І. Білик, повинен «йти громадською соціальною тропою і соціальним поглядом озирати життя народне». Білик закликав до творення «народного романа і повісті на основі щирого реалізму». В статті, присвяченій І. Тургеневу, він з пошаною говорить про великого російського письменника, високо оцінює його «Записки мисливця». Автор статті робить висновок, шо «оповідання сі й українській літературі корисні будуть». Білик рішуче заперечує думку про те, що українська література придатна, мовляв, лише для «домашнього вжитку», як тоді писав Костомаров. В статті «Перегляд літературних новин» Білик гостро висміяв епігонів, які бралися писати про народ, не знаючи його життя, мови, не розуміючи його потреб. Письменник, на думку Білика, повинен «спізнати» народ, «заглянути в глибиню життя його... іти поперед громади, вести її за собою». Різко картаючи оборонців теорії «чистого мистецтва», Білик справедливо підносив думку про виховну роль творчості письменника-громадянина. Але в самому визначенні позитивного ідеала літератури він іноді збивався на ліберально-культурницькі позиції. Говорячи, наприклад, про літературу як про «праведне сонце», спрямоване проти «світу каганчика», Білик тут же впадав у суперечність, не помічаючи, шо одним лише «світом науки, просвіти» письменник не зможе здійснити ті вимоги, які перед ним ставила передова критика. В цілому ж виступ І. Білика мав прогресивне значення для розвитку літератури і критики 70-х років. Пізніше, з другої половини 80-х років, Білик залишив літературно-критичну діяльність, став сановним чиновником царського уряду, перейшов на реакційні позиції.