- •1. «Народні» оповідання м. Вовчка (цикл творів, тематика, реалізм, використання фольклору)
- •2. «Рассказы из русского народного быта» м. Вовчка(тематика, ідейне спрямування, образи)
- •3. «Дитячі» оповідання і. Франка
- •4. Повість «Інститутка» м. Вовчка (реалізм повісті, художність, оцінка представників революційно-демократичної літератури)
- •5. «Листи з хутора» п. Куліша, концепція культурологічної діяльності письменства.
- •70-90-Ті роки – період інтенсивного й багатогранного розвитку української літератури.
- •7. 70-90-Ті рр. Хіх ст. – новий етап розвитку української поезії.
- •8. Антикріпосницькі тенденції в українській літературі 50-60-х рр. Хіх ст.
- •9. Байки л. Глібова (тематика, актуальність, реалізм, художність)
- •13. Дилогія Карпенка-Карого "Суєта" та "Житейське море"
- •14. Діяльність і. Франка як критика та історика української літератури
- •15. Драма Карпенка-Карого "Хазяїн"
- •16. Драма м. Кропивницького "Глитай або ж Павук"
- •17.Драма м.Старицького «Оборона Буші»(ідейне спрямування, образи, художність)
- •18. Драма м.Старицького «Не судилося»(актуальність теми, образи, художність)
- •19.Драма м.Старицького «Ой не ходи, Грицю…»(джерела твору, образи, використання фольклору)
- •21.Драма м.Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю»(тема, образи, використання фольклору)
- •22.Драма Панаса Мирного «Лимерівна»(загальна характеристика)
- •23.Драматичні переробки м.Старицького на сюжети повістей м.Гоголя
- •24.Драматургія і.Карпенка-Карого(загальна характеристика, тематика, реалізм творів, сценічність)
- •25.Риси романтизму в ранніх оповіданнях ю. Федьковича .
- •26. Жанр, композиція, образи роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли…»
- •27.Жанрове багатство укр..Л 50-60 рр 19 ст.
- •28. Жанрово-стильова еволюція української прози другої половини 19 ст.
- •29. Збірка «Із днів журби» Франка. Жанрова різноманітність, особливості композиції
- •30.Збірка «Мій Ізмарагд» і. Франка. Особливості композиції. Поліфонія жанрів.
- •31. Змалювання життя нтелігенції за оповіданнями Олени Пчілки («Золота писанка», «Півтора оселедця» та інші)
- •32. Нечуй-Левицький про шляхи емансипації жінки за романом "Над Чорним морем"
- •33. Іван Франко - критик та теоретик літератури
- •34. І.Франко про суспільну роль митця в поезіях і в критичних працях.
- •35. Історична тематика у творчості і. Карпенка-Карого («Бондарівна», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Паливода XVIII століття», «Гандзя».
- •36. Історичні теми в драматургії Старицького («Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка»)
- •37. Комедія Карпенка-Карого «Сто тисяч» (реалізм твору, образність, художність). Українське літературознавство про творчість Карпенка-Карого
- •38. Комедія Карпенко-Карого «Хазяїн» (актуальність теми, образи, художня і сценічна майстерність)
- •39. Комедія і. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» (джерела твору, ідейне спрямування, образи, майстерність діалогів)
- •40. Критичний розгляд повісті Нечуя-Левицького «Над чорним морем»
- •41. Лірика с.Руданського.
- •42. Літературна дискусія 1873-1878рр. В Україні.
- •43. О.Кониський – поет. Провідні мотиви творчості.
- •44 Літературна та театральна діяльність Старицького, його роль у становленні укр.Театру
- •45 Літературно-критична діяльність Драгоманова
- •46. Літературно-критичні виступи б.Грінченка.
- •47. Народницькі ідеали в романах і.Нечуя-Левицького «Хмари», «Над чорним морем».
- •48. Образ Христі за романом Панаса Мирного «Повія».
- •49. Оповідання б. Грінченка (тематика, реалізм творів, художні особливості).
- •50. Оповідання і. Франка про дітей. Принципи образотворення.
- •51. Оповідання Панаса Мирного «Морозенко», «Лови» реалізм творів, художність, образи.
- •52. Оповідання Панаса Мирного Пятниця, Лихо давнє й тогочасне реалізм творів, художність, образи.
- •53. Особливості стилю творів Стороженка та їхнє місце в літературному процесі.
- •54. Оцінка творчості Федьковича Драгомановим, Франком, Лесею Укрїнською
- •55. Повісті б. Грінченка « Під тихими вербами» і «Серед темної ночі»
- •56. Повість « Борислав сміється» і.Франка
- •59 Повість і.Нечуя-Левицього «Микола Джеря»
- •60. Повість «Бурлачка» і.Нечуя-Левицького
- •61. Повість і.Франка "Boa constrictor"Дві редакції твору.
- •62. Казка Марка Вовчка "Кармелюк" (джерела твору, ідейне спрямування, образи)
- •63. Казка Марка Вовчка "Дев’ять братів і десята сестриця Галя" (джерела твору, ідейне спрямування, образи)
- •65. Поезія Манжури та Щоголева (загальна характеристика)
- •66. Поезія Старицького. Загальна характеристика
- •67. Поезія о. Пчілки (тематика, ідейне спрямування, художність)
- •68. Поема «Смерть Каїна» Франка. Нове прочитання біблійного тексту.
- •69.Поема «Сурка» і. Франка. Морально-етичний аспект
- •70. Поетика байок Глібова
- •71. Поетика співомовок Степана Руданського
- •72. Поетична творчість ю.Федьковича (тематика, ідейне спрямування, образи, художність). Поема "Дезертир"
- •73. Поетична творчість ю. ФЕдьковича
- •74. Порівняти два видання і.Франка "з вершин і низин" (1887, 1893 рр)
- •75. Пошевченківська поезія 2-ої пол. 19 ст. (м. Старицький, я. Щоголів, і. Манжура, в. Самійленко, о. Пчілка, п. Чубинський та ін.)
- •76. Проблема життєвого вибору в повісті Олени Пчілки "Товаришки"
- •77. Проблемно-драматичні та жанрово-стильові особливості прозового доробку Євгенії Ярошинської
- •78. Проблематика літературно-критичних статей і. Франка.
- •79. Проблематика повісті і.Франка"Boa constrictor". Дві редакції повісті
- •81. Проза ю. Федьковича ( тематика, образи, використання фольклору)
- •82. Ранні оповідання Івана Франка(тематика, ідейність, художність)
- •83. Реалізм драм м. Старицького на тему села («Не судилось», «у темряві», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»). Тематика, проблематика цих творів.
- •84. Розвиток преси 50х-60х рр. 19 ст. Перший укр. Журнал «Основа» і газета «Черніговский листок»; журнали «Вечорниці», «Мета», «Русалка», «Нива».
- •85. Розвиток традицій т.Шевченка в українській літературі другої половини 19 ст.
- •86. Роль б.Грінченка в літературній дискусії 90-х рр.. 19 ст.
- •87-88. Роман «Люборацькі» а.Свидницького (новизна теми,образи, художність)
- •89. Роман м.Старицького «Богдан Хмельницький» (загальна характеристика)
- •90. Роман Марка Вовчка «Живая душа» ( ідейне спрямування, образи)
- •91. Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли...» (місце твору в літературному процесі іі-ої половини хіх ст., актуальність, образи, художність)
- •92. Сатиричні твори і. Нечуя-Левицького «Баба Параска і баба Палажка», «Афонський пройдисвіт» (тематика, образи, особливості гумору)
- •93. Сатиричні твори і. Франка (тематика, об’єкт сатири, художність)
- •94. Соціально-побутова драма і. Карпенка-Карого «Безталанна» (конфлікт, образи, психологізм)
- •95. Збірка і.Франка “Зів’яле листя”.Особливості поетичного мислення. Проблеми критичної рецепції.
- •96. Соціально-політичні, філософські та естетичні погляди і. Франка.
- •97. Співомовки с. Руданського (тематика, ідейні мотиви, художність)
- •98. Стаття і. Франка «з останніх десятиліть хіх ст.» (Загальна характеристика)
- •99. Стаття і. Франка «Література, її завдання і найважливіші ціхи» і її значення в історії української літератури.
- •100. Стаття і. Франка «Слово про критику»
- •102. Стаття о. Гончара «Перший симфоніст української прози»
- •103. Стильовий діапазон лірики Якова Щоголева
- •104. Художні пошуки Івана Франка у жанрі малої прози
- •105. Творча історія, особливості композиції роману «Хіба ревуть воли як ясла повні?»
- •106. Творчість Кониського.
- •107. Творчість Стороженка в контексті укр..Прози і літ.-критичної думки 2пол.19ст.
- •108. Театр та драматургія 70-80х рр..19ст. В Україні.
- •109. Театральна діяльність м.Старицького, Панаса Мирного
- •110. Тема інтелігенції в драматургії Старицького.
- •111. Тема праці в поезії я. Щоголева.
- •112. Теми, ідеї, художні особливості поетичних збірок п. Куліша (збірка на вибір)
- •113. Трагедія і. Карпенка-Карого «Сава Чалий» ( джерела твору, новаторство, актуальність)
- •114. Участь жінок-письменниць у громадскому житті України другої пол. 19 століття (Наталя Кобринська, Олена Пчілка, Уляна Кравченко та ін)
- •115.Фольклористична діяльність і.Манжури. Пошуки нових тем, нових героїв, свого стилю.
- •118. Художні цінності водевілю Кропивницького "По ревізії"
- •120. Цикл «Веснянки» із збірки і. Франка «з вершин і низин»
- •121. Цикл статей Білика «Перегляд літ.Новин».
104. Художні пошуки Івана Франка у жанрі малої прози
Серед величезного масиву творчості І. Франка особливо виділяється мала проза. Останні роки розвитку літературознавства характеризуються постійним зростанням зацікавлення поетикою художнього твору, зокрема в аспекті жанрового синкретизму, психологічного аналізу, філософічності твору аж до створення символістських та імпресіоністських ефектів. Водночас мала проза Франка в аспекті розгляду її поетики і жанрової специфіки не знайшла переконливої інтерпретації. На наш погляд, розгляд її через наратологічну поетику дає можливість по-новому висвітлити її самобутність, її жанрово-творче новаторство. Саме крізь призму наратології, яка є домінуючим чинником творення і художнього світу, і структури, і людських характерів, можна простежити характер художніх шукань прозаїка. Широко відомі читачам малі прозові твори так званого "бориславського циклу": "Ріпник", "Полуйка", "На роботі", "Навернений грішник". Франко реалістично, навіть натуралістично зображував жахливу долю ріпників. Гірка нужда та бідність зганяли тисячі галицьких селян з дідівських місць до Борислава, де на них чекала ще страшніша доля. Так, Іван, головний герой оповідання "Ріпник", втратив будь-які ознаки своєї людності. Важка робота і викликані нею пиятика та хвороби перетворили його на оглушену звірину, зомбі, робочого вола без пам'яті, почуттів, думки. Іван зрікається Фрузі, яка втекла з дому, щоб врятувати коханого від смерті. Його не турбує майбутнє батьківство, відсутність Фрузі. Душа цього ріпника, отруєна в шинку чи в шахті, вже давно сконала і похована у бориславській багнюці, на згадку про неї лишилася лише подоба людини, що рухається, їсть, спить і працює. Але спогади про колишні радощі, вервечка сцен з сільського життя оживили людину, стали тією ниткою Аріадни, яка вивела Івана з лабіринту забуття. Твір "Без праці", хоча і містить багато ознак казки, проте є скоріше соціально-філософським дослідженням. Найманий робітник Іван працював незгірше за інших, але його прозвали Лінюхом через песимізм та глухе ремствування на долю. Згодом казковий дід подарував йому чарівний перстень, що виконував усі бажання господаря. Але перстень не приніс очікуваного щастя, тому Іван зрікся його і забажав повернутися до робочого життя. Після його переродження ми не сумніваємося, що односельчани підберуть йому нове ім'я.
105. Творча історія, особливості композиції роману «Хіба ревуть воли як ясла повні?»
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» академік О. Білецький назвав «будинком із багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом». Чому? Відповідь на запитання приховує історія створення цього широкого епічного полотна. Поштовхом для написання роману став розлогий нарис Панаса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», за основу якого взято розповідь візника про місцевого розбійника Василя Гнидку (цю історію письменник почув по дорозі до батьків на Великодні свята 14 квітня 1872 р.). У листопаді 1872 р. Панас Мирний закінчив повість «Чіпка» — першу редакцію майбутнього роману, напи’ сану на основі нарису. Згодом письменник відгукнувся на заклик брата створити «народний роман на основі щирого реалізму». Сам Іван Білик також долучився до роботи над новою версією твору. У романі переплелися два художні підходи — публіцистичний (Іван Білик віддавав перевагу соціальному аспекту) і суто художній (Панас Мирний). Тому в історії української літератури обох братів Рудченків уважають співавторами твору. Під час доопрацювання задуму автори все більше загли’ билися в історію, унаслідок чого й з’явилися ті «прибудови», про які писав академік О. Білецький. Після переробки повість стала широкоформатним, панорамним, реалістичним романом, час дії у якому сягає від катерининських часів д пореформених 1860х років. Композиція роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» складна: він має чотири частини, тридцять розділів. Основні сюжетні лінії роману: рід і життя Чіпки; рід і життя Максима Ґудзя; Грицько і його дружина; пани Польські; історія села Піски. Сюжетні лінії то розгортаються окремо, то перетинаються. Усі вони розвиваються на тлі суспільно’історичних подій і тісно з ними пов’язані. Початок роману ліричний та ще й з інтригою: у першому розділі («Польова царівна») автори знайомлять нас із Чіпкою, Галею, Мотрею, але хто вони і чим живуть — ми ще не знаємо. А вже далі розповідається про батьків Чіпки, його дитинство і юність, а також про Грицька й Христю. Перша частина переважно виконує роль експозиції. А ось друга частина переносить читача в далеку історію закріпачення села Піски, яка в основному розвивається трьома сюжетними лініями: історія села, роду Максима Ґудзя і панів Польських. Отже, перші дві частини — це фактично експозиція й передісторія. Зав’язку автори подали аж у третій частині, яка починається розділом з промовистою назвою «Нема землі», — тут Чіпка Варениченко втрачає землю. Саме з цього моменту й починається напружений розвиток подій, що досягає кульмінації в епізодах реакції Чіпки на вигнання його із земства, у його духовному зламі. І відразу після кульмінації йде розв’язка — винищення козацької родини Хоменків і арешт головного героя. Особливої уваги заслуговує друга частина роману, яка забезпечує йому панорамність, до того ж вона найбільш самодостатня. Крізь призму долі села Піски в ній показано понадстолітню українську історію. Тут ідеться про перетворення козаків на «покірних волів». Згадуються історичні події: скасування гетьманщини; гайдамаччина; зруйнування Січі генералом Текелієм, Очакова — турками; польське повстання під проводом Костюшка; запровадження Катериною ІІ кріпацтва на землях України; повстання декабристів («тоді саме царська гвардія з масонами забунтувала…») і навіть революційна хвиля 1848 р., що прокотилася Європою. Козацька слобода Піски втрачає волю. Село віддають колишньому шляхтичуполяку, який вислужився в російській армії до генерала. Селян же за принципом «поділяй і володій» ділять на козаків і «генералових». У другій частині оповідь ведеться за законами хроніки. У ній з’являються нові персонажі, як, наприклад, останній січовик Мирон Ґудзь, чия туга за волею передалась онукові Максимові. З хроніки Пісок виринає й історія Чіпчиного батька Івана Вареника, незаконнонародженого панського сина. Час від часу оповідь набуває сатиричного забарвлення. Саме в такому ключі змальовується зверхня щодо піщанських «хахлів» і «мазеп» генеральша та її «кацапський» почет. Проте й сцени, у яких селяни принижуються перед панею, теж не позбавлені гірких сатиричних нот. Сумирність «волів» викликає в авторів роману досаду.