61. Повість і.Франка "Boa constrictor"Дві редакції твору.

Вершиною прози Івана Франка є повість «Boa constrictor» (1878 р.). У ній автором уперше відображені початкові форми революційної боротьби робітництва та стихійне пробудження його класової свідомості. У 1905—1907 pp. І. Франко докорінно переробив повість, створивши нову її редакцію. Вона вийшла окремою книжкою: Іван Франко. Boa constrictor. У другій редакції І. Франко значно розширив твір. Докладніше змальовано дитинство Германа, введено образ Вольфа, з яким Герман зайнявся гендлярством, зовсім інакше подано образ Рифни та її сім’ї, одруження Германа; їх син тут зветься не Готліб, а Дувідко, відсутня сцена, де Готліб душить батька. Знято також розповідь про Івана Півторака та його сім’ю. Інше й закінчення повісті — Герман гине від випадкового вибуху у штольні. Тому цю другу редакцію передруковано як самостійний твір у 22 томі за вказаним прижиттєвим виданням Що ж стосується власне Франкових редакцій повісті «Boa constrictor», то всі вони (1878, 1884, 1905-1907) теж у різних пропорціях позначені синтезом реалізму, натуралізму й елементів символізму. У первісному варіанті твору (1878) поетика натуралізму проявляється інтенсивніше, ніж у наступних редакціях. Натуралізм у творі наявний у змалюванні важкого дитинства Германа Гольдкремера, у зображенні того життєвого бруду, який постійно оточував його; у «фактографічному» відтворенні особливостей злиденного життя і побуту робітників копалень; у зацікавленості патологічними проявами психіки Рифки та Готліба. Торкнувся автор повісті й проблеми спадковості. Готліб успадкував певні риси психічної патології від батьків, що проявляються у його нервовості, у постійному роздратуванні, у схильності до садизму. Можливо, І. Франко зумисне ввів такий образ спадкоємця справи Германа, щоби підкреслити безперспективність подальшого розвитку капіталізму з його безмежною владою грошей, падінням моралі, втратою людяності у суспільстві. Головну ідею твору можна вбачати у тому, що капіталізм сам породжує силу, яка рано чи пізно спричиняє його загибель. В образі ж Boa constrictor Франко втілив не тільки конкретний людський темперамент, але й владу грошей взагалі, і це відповідало його соціалістичним (на певному етапі) поглядам на приватну власність. Доказом може бути епізод, у якому описано сон-візію Германа Гольдкремера «Се не вуж, се безмірно довга, зросла докупи і оживлена чарівною силою зв'язка грошей, срібла, золота блискучого! О, так, се певно так! Хіба ж весь блеск, що б'є в очі від вужевої луски, - хіба ж се не блиск золота та срібла? А сесі різнобарвні латки на нім, хіба се не векселі, контракти, банкноти? О, се певно, се не вуж його обводив своїми велетними звоями, а його власне багатство!».

62. Казка Марка Вовчка "Кармелюк" (джерела твору, ідейне спрямування, образи)

Серед творів Марка Вовчка на історичну тему виділяється повість «Кармелюк». Протягом усього життя Марко Вовчок цікавилася історичним минулим України, зокрема боротьбою українського народу за соціальне і національне визволення. Письменниця багато вивчала історичні праці і документи, збирала перекази, легенди, думи і пісні, присвячені цій тематиці. Перебуваючи за кордоном, вона задумала написати історичну повість для дітей, присвячену селянському ватажку Устимові Кармелюку, під проводом якого у 1813-1835 pp. відбулося повстання проти царського уряду на Поділлі. В основу повісті письменниця поклала фольклорні матеріали. Важливу роль у повісті відіграють народні пісні, що приписуються Кармелюкові. Цей твір став першим в українській літературі про Устима Кармелюка. Повість «Кармелюк» була написана напередодні проведення реформи кріпосного права у Росії, коли з кожним днем дедалі більше зростав стихійний протест проти панів і прояви непокори пригноблених селян. За таких обставин повість «Кармелюк» була заборонена царською цензурою і не видавалася в Росії майже тридцять років.

У змалюванні образу Кармелюка письменниця весь час поєднує реалістичні риси з казковими. У казках позитивні герої з народу завжди наділені надзвичайною силою. Таким змальований і Кармелюк Марка Вовчка. Ще хлопчиком він перепливав найглибші та найбистріші ріки, злазив на найвищі дерева, міг "у самі пропасні яри спускатись".Кармелюк наділений незвичайною красою. Краса його наскільки чаруюча, що люди німіли від зустрічі з ним. Навіть скупа пані, яка ніколи не розлучалася зі своїми скарбами, вражена красою Кармелюка, без опору віддала йому свої багатства. Кармелюк - чесна й безкорислива людина, він уміє громадські інтереси ставити вище особистих: кидає стару неньку, молоду дружину, малу донечку і йде в ліс із "хлопцями рядити". Він упевнений у справедливості боротьби, яку веде з поневолювачами, задля цього він, добрий син, вірний чоловік, дбайливий господар, залишає спокійне життя та стає на важкий шлях пошуку правди.У казках герой з народу зображений сильнішим від свого ворога. Таким є й Кармелюк, який щоразу тікав від ворогів і продовжував боротьбу. У словах закутого Кармелюка "Сподіваймося на ліпші часи!" розкривається його оптимізм, віра в перемогу. Таким настроєм проймалися й люди, які вірили в його повернення. Невипадково Кармелюк Марка Вовчка не гине, а невідомо куди зникає. Цим письменниця стверджує думку, що він, як і народ, безсмертний.