49. Оповідання б. Грінченка (тематика, реалізм творів, художні особливості).

В оповіданні «Дзвоник» звучить критика освіти, яка спрямована на те, щоб виховувати з людей рабів. Героїня – маленька дівчина Наталя, сирота навчається в школі при сирітському домі, де діти звикли все робити по сигналу дзвоника: прокидатися, їсти, йти на навчання… Школа не дає дівчинці розкрити свій потенціал, вчителі тільки залякують, і врешті-решт в неї зникає бажання вчитися, адже вона постійно боїться зробити щось неправильно. Життя в цьому притулку для Наталі цілковита мука, в неї немає ніякої свободи, ніяких радощів. Вона вирішує, що краще вже втопитися в колодязі, але навіть на це вона питає дозволу у начальниці сирітського дому. «Зустріч» — тема інтелігенції; оповідання про двох товаришів, які зустрілися після довгої розлуки. В молодості обидва жили благородними ідеалами, мріяли по нову епоху, про просвіту, про служіння народу. Але пізніше один з них (Семен) зрадив ці ідеали і почав жити для себе, дбаючи лише про власний достаток і благополуччя. А другий (оповідач) став учителем у сільській школі і залишився вірним своїм намірам. Семен дорікає йому, що, незважаючи на це, він нічого вартісного для народу не зробив і ніякого результату роботи не видно. Він висловлює думку, що правдиве і правильне діло лише те, яке в будь-якому разі перемагає, досягає своєї мети, долає перешкоди. В оповідання «Батько й дочка» та «Панько» змальоване тяжке, сповнене небезпеки життя шахтарів. 10-річна Маруся живе з батьком (Максим) у бідності, її мати померла, коли дівчинка була ще маленькою. Максим і Маруся мріють назбирати грошей, щоб побудувати власну хату і мати змогу вести господарство, для цього Максим має три роки працювати на шахтах. Коли цей термін майже спливає, стається нещасний випадок — шахту, в якій працює Максим, заливає водою. Щоб викачати воду, потрібно п’ять днів. Майже весь цей час Маруся сидить на камені біля шахти і спостерігає за роботою, чекаючи, доки її татка визволять, і не втрачаючи надії. Все закінчується добре — Максим, один із небагатьох, усе-таки вижив. В оповіданні «Панько»: шахтарі підпалюють динаміт, щоб підірвати величезну кам’яну брилу, і швидко піднімаються нагору, але Панько з ними не встигає. Побачивши це, вони хочуть спускатися за ним, але Панько, розуміючи, що от-от станеться вибух, кричить нагору: «Піднімай!» і таким чином рятує товаришів, а сам гине. Герой «Пан Коцький» оповідання — кіт. Оповідач — сам письменник і мова йде про його домашнього улюбленця, адже він згадує, як писав «Під тихими вербами», а Пан Коцький сидів поряд. Автор з любов’ю і добродушним гумором описує життя кота, якого любила вся сім’я. Але Пан Коцький захворів, а хазяїн до кінця був з ним і всіляко намагався полегшити його муки (в кінці він помер). Цей твір — спогад про доброго друга, який назавжди залишився в серці письменника.

50. Оповідання і. Франка про дітей. Принципи образотворення.

Іван Франко написав цілий ряд оповідань, героями яких є сільські діти. Ці оповідання постали на основі його власних спогадів про дитинство, років навчання в сільській і міській школах і мають здебільшого автобіографічний характер. У малій прозі раннього періоду Франка цікавить становлення людського характеру, зокрема особливий світ дитинства, де формуються перші враження про добро й зло. В оповіданнях «Малий Мирон» «Олівець», «Грицева шкільна наука» розгорталась історія формування особистості,  відтворені картини виховання сільської дитини від самого дитинства до формування її характеру, становлення особистості. Оповідання І. Франка про дітей відзначаються внутрішньою єдністю у них письменник виступив глибоким знавцем дитячої психології, найперших понять маленької людини, вироблених у родині, у школі. Особливу увагу автора привертає дитина як особистість, її внутрішній світ. Глибоке проникнення у духовний світ маленького персонажа дозволяє письменнику осмислити особливості дитячого світосприйняття та світовідчуття, у якому події реальності викликають найрізноманітніші переживання: радісні, сумні чи тривожні. У центрі кожного твору – образи дітей, які прагнуть знань, але їхні здорові природні задатки калічаться несприятливими соціальними умовами, реакційною шкільною освітою. Важливим є те, що це було не просто відображення життя дітей, а й крик душі, протест проти тих соціальних умов, які не давали змоги маленькій людині розвинути свої природні задатки. І саме на цьому акцентує увагу письменник у своїх дитячих оповіданнях. Проблематика: виховання дитини; навчальний процес; стосунки учителя з дитиною; стосунки батьків з дитиною; дитяча психологія; неможливість розвитку природних здібностей дитини через нерозуміння або неправильне ставлення до неї дорослих; індивідуалізація дитини.