29. Збірка «Із днів журби» Франка. Жанрова різноманітність, особливості композиції

Франкова збірка «Із днів журби» (1900) – це книжка психологізованого,інтроспективного філософізму,інтегрованого в структуру власне медитативної жанрово-стильової стихії. Ліричний герой у багатосуб’єктних вимірах авторського образу поезії І.Франка періоду «днів журби» — найадекватніше втілення інтимної реакції поета на відповідні життєві явища. Ліричний герой віршів збірки «Із днів журби» характерною психологічною динамікою репрезентує ті порухи поетової душі, які раніше не могли відобразитися у ліриці. Це, зокрема, звернення до індивідуального в людині. Ліричний герой І.Франка — яскравий індивідуальний образ людини, якій притаманні глибокі переживання, внутрішня боротьба, багата поетична біографія. «Фантастична мета», «від родження», «плебеї», «праця», «рух», «дух» — уся ця лексика входить в атмосферу громадських ідеалів і сумнівів но¬вого демократичного покоління. Відлунням пережитого роз¬двоєння й розчарування стають муки втраченої любові пое¬та і його «лірична» драма. На цій основі формувалася лі¬рика глибоко особистісного звучання, рефлексивна й нюансована. Вольовий, духовно-романтичний порив цього покоління, заявлений франковим «Гімном», заступається болісними й напруженими роздумами, в яких віра в майбутнє і його передчуття зливаються з рефлексіями, побоюваннями, бажайням щастя окремого індивіда. Цикл «Із днів журби», пройнятий цими ідеями, відкри¬ває однойменну збірку. Ще одна провідна тема Франкової лірики цих років до-тична до осмислення особистого шляху поета («Я поборов себе, з корінням вирвав з серця»)і непоборної віри у мрію та ідеал («З усіх со¬лодких, любих слів...»). Чуттєвий світ ліричного героя у цьому циклі, як і в наступному («Спомини»), проривається показ сили і влади творчості, пам’яттю про кохану, гар¬монією злиття з природою. В цикл «Спомини» включений також короткий драматичний спомин у віршах про зустріч поета з селом, його мандрівку до лісу й «французьку пома-ну», графиню, яка не може зрозуміти цю дивну країну, де «витручають жінок, б’ють у лиця дівчат». Особливий інтерес становить поетичний цикл «В плен¬ ері», де у формі іронічного лірико-філософського монологу, зверненого до «мами-природи», поет розгортає картину скінченності матерії й самоцінності моменту та аналізує іс¬торію раціоналістського пізнання, яке зрештою приходить від матеріалізму до ідеалізму душі, відкривши в ній «гар¬монію, і вічність, і безмежність, і всі рожеві блиски ідеплу» [З, 36]. Ця різнорідність і різнотонність моментів, з яких складається людське життя, уподібнюється методу імпре¬сіоністського «пленеризму», відтворенню безпосередніх вра¬жень від реальності. Поетичні сцени з тиття («По коверці пурпуровім...»), стилізована народна пісня {«Ходить вітер по житі» ), галюцинації-видіння («Над великою рікою») й ліричні візії-фантазії, що миттєво проносяться в уяві поета подібно до миготіння картин «Божественної комедії» («Ніч. Дов¬кола тихо, мертво. Цей імпресіоністський цикл Франка — унікальне цілісне явище в його творчості.