110. Тема інтелігенції в драматургії Старицького.

Тема української інтелігенції, визначення її місця в суспільстві знайшли відображення і у творчості М.Старицького - поезії, прозі, драматургії. У таких драмах, як «Не судилось», «Талант», «Крест жизни» визначалася суспільна роль інтелігенції, ставилося питання про обов’язки інтелігенції перед народом. П’єсі «Не судилось» високу оцінку дав М.Костомаров, назвавши твір «новим, самобутнім, вартим уваги явищем в малоруській літературі». М.Старицький, як і І.Нечуй-Левицький, вважав, що боротися за національне визволення народу здатна освічена частина суспільства - інтелігенція. Однак для Старицького характерна не тільки ідея появи інтелігента, а його характер.В 1893 році, ніби підсумовуючи своє десятирічне перебування на чолі української професіональної трупи, М. Старицький написав на матеріалі з життя і праці українських акторів драми «Талан». В цьому розумінні драма має глибоко пізнавальне значення як реалістичний твір, в якому, передусім, виражені кращі громадські поринання прогресивної української інтелігенції, її віддане служіння своєму народові. Головна героїня драми — талановита українська актриса Марія Іванівна Лучицька — свідома свого громадського покликання, не дивлячись на всі інтриги, невдачі інтимного життя і тяжкий стан, стверджує, що український театр «діло велике й чисте: воно наставляє на розум молоді, проводить високі думки..». Основна увага драматурга приділена постаті талановитої актриси Лучицької. Це видно хоча б з того, що драма побудована на епізодах з її роботи й життя. Всі інші персонажі або сприяють, або заважають її талантові на сцені й в житті, або навіть тільки дають колорит обставинам, серед яких вона перебуває. Односторонньо змальовано постать актриси Квятковської — честолюбниці і підступної заздрісниці, брехливої і двоєдушної, яка стала мало не безпосередньою причиною загибелі Лучицької.Постать репортера Юрковича як представника преси досить яскрава. Юркович не має своєї думки про гру акторів і піддається впливу Котенка і Квятковської, впливу брудних пліток за кулісами, бо для нього рецензія— це просто мізерний заробіток, не більше. Відчувши, шо на зайнятій позиції йому загрожує неприємність, він вирішує краще перейти «на фейлетон», а згодом знов стає рецензентом.Драма «Талан» — різномовна: учасники трупи говорять по-українському, Антипов і мати Квітки — тільки по-російському, а решта — мішаною мовою, ще й з неправильними зворотами. Такої «натуральної» мови, щоправда, вимагала тодішня театральна критика, але драмі це пошкодило.Останнім завершеним оригінальним драматичним твором вважається написана російською мовою на початку 1901 року драма в 5 діях «Крест жизни». Основне завдання драми, очевидячки, в тому, щоб показати розклад і розмежування тогочасної інтелігенції, краща частина якої йде до трудового народу, а гірша занепадає, продаючи себе капіталізму.

111. Тема праці в поезії я. Щоголева.

У Щоголева зустрічаємо й такі теми, які властиві тільки для нього. Зокрема, він автор близько 30 віршів-портретів людей найрізноманітніших професій і груп («Бурлаки», «Ткач». «Косарі», «Пряха», «Чередничка», «Вівчарик», «Поштар», «Мірошник», «Чабан», «Пасічник»). Ці твори проникнуті співчуттям до простого люду, автор окреслює обставини їхнього життя, заглиблюється в їхні зацікавлення, мрії й сподівання. А.Погрібний виділяє такий ряд віршів в «суто щоголівську тему». М.Сумцов назвав ці твори «ремесловими поезіями»: «Щоголів мав нахил до поезій промислових і подібних їм відповідно своєму епічному таланту. Він залюбки до них звертався і часом найбільш ретельно і старанно їх обробляв. З приводу цього він мав в українському письменстві попередника в постаті ченця Климентія Зиновієва». У вірші «Бурлаки» автор змальовує важку, нелюдську роботу бурлаків, що тягнуть кораблі по Дону. Поет малює короткий колективний портрет бурлаків. Вони уже багато років працюють важко, з раннього ранку до пізньої ночі, їхня їжа – хліб з сіллю та холодна вода з Дону. Від праці, вітрів та спеки їхні тіла почорніли та змарніли. Але навіть так важко працюючи, вони зароблять хіба що на одежу та мінімум харчів. У поезії утверджується думка, що тяжка, підневільна праця – це джерело людських страждань. Поряд з цим, в інших поезіях автор висловлює справедливу думку, що посильна праця – це краса, поезія, це процес, що дає людині відчуття задоволення, робить її кращою. Таким є вірш «Косарі», який пройнятий оптимістичним настроєм. Розпочинається твір пейзажним малюнком, далі поет дає майстерний опис процесу праці (косіння). Спочатку він немовби вводить нас в атмосферу праці, називаючи знаряддя і предмети, необхідні при даній роботі (бруски, клепала), далі змальовує підготовку до праці – «гострим коси»; називає специфічні прийоми при косінні – «в ручку йдем», «пройдем гони». З допомогою лексичних і звукових засобів автор передає специфіку і ритм розвитку праці. Енергію людей на початку автор відтворює через короткі дієслівні форми. Мелодія передзвону кіс передається через часто вживані звуки «ж» і «з». У поезії «Ткач» портрет героя автор творить, не передаючи зовнішність, а називаючи знаряддя праці ткача (верстак, основа, берди, щогли, цівки, човник, ляда), а також відтворюючи з допомогою дактилічного рядка ритм праці, рух ткацького верстату в одну і другу сторону. Таким чином, портретування у Щоголева відбувається кількома способами: 1) автор творить зовнішній портрет героя; 2) автор характеризує свого героя через реалії побуту, оточення, говорить про життєву долю, спосіб життя; 3) автор подає узагальнений колективний портрет.