Тема 6. Облік грошових коштів та їх еквівалентів
6.1. Оперативний облік персоналу, форми та системи оплати праці.
6.2. Нарахування заробітної.
6.3. Утримання із заробітної плати.
6.4. Синтетичний та аналітичний облік оплати праці та соціальних платежів
Терміни і поняття
Питання для перевірки знань
Тести
Література для поглибленого вивчення
Вивчивши матеріал розділу, ви будете ЗНАТИ__
форми та системи оплати праці в бюджетних установах;
нормування робочого часу в бюджетних установах;
фонд оплати праці та його складові бюджетних установах;
порядок нарахування та документального оформлення заробітної плати та утримань із нарахованих сум в бюджетних установах;
види та тривалість відпусток працівників бюджетних установ;
порядок оподаткування доходів працівників бюджетних установ;
види виплат, що підлягають оплаті на підставі середнього заробітку та особливості їх нарахування;
методику синтетичного та аналітичного обліку розрахунків із оплати праці та страхування.
а також УМІТИ
нараховувати заробітну плату, відпускні, лікарняні та інші види заробітку;
здійснювати утримання із нарахованої суми оплати праці;
документально оформлювати розрахунки з оплати праці;
відображати на рахунках бухгалтерського обліку розрахунки із оплати праці та страхування;
складати регістри синтетичного та аналітичного обліку розрахунків із оплати праці.
6.1. Оперативний облік персоналу, форми та системи оплати праці
Праця, як цілеспрямована діяльність людей, є основним джерелом задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.
Відповідно до Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Видатки загального фонду на оплату праці працівників бюджетних установ є захищеними видатками Державного бюджету України.
Право громадян України на працю в бюджетних установах реалізується укладанням трудового договору або трудового контракту, який є особливою формою трудового договору, та колективного договору. Також можливе приймання на роботу за конкурсом.
Чисельність працівників бюджетних установ визначається штатним розписом. Штати - це перелік і кількість посад, затверджених вищою організацією. Для масових установ (шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих дошкільних закладів, бібліотек, лікарень тощо) встановлено типові штати залежно від типу установи і обсягу їхньої роботи.
Відповідно до виконуваних функцій чи сфер застосування праці персонал бюджетних установ поділяється так:
основні працівники, на яких покладено виконання головних функцій, закріплених у відповідній установі (педагогічний персонал, професорсько-викладацький склад, наукові працівники, лікарі та ін.);
адміністративно-управлінський персонал (керівник установи, заступники керівника, керівники відділів та ін.) , забезпечує керівництво, узгодженість робіт між структурними підрозділами, створення умов праці тощо.
допоміжно-технічний персонал, завдання якого виконувати функції: обслуговування основних працівників у виконанні покладених на них функцій, сприяння кращому виконуванню функцій установи в цілому (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та інший персонал);
молодший обслуговуючий персонал (прибиральниці, санітарки тощо).
Згідно із Законом України від 16.12.1993 р. №3723- ХІІ «Про державну службу», державні службовці – працівники, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави. Під час прийняття на роботу вони складають присягу, і їм присвоюють відповідний ранг: від 1 до 15; у межах встановленої категорії: з 1 по 7.
Загальну чисельність фактично працюючих в бюджетній установі називають обліковою кількістю штатних працівників. Для виконання окремих робіт на короткий час можуть залучатися особи, що не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою. Таких працівників зараховують до нештатного (необлікового) складу.
Оперативний облік персоналу веде відділ кадрів на бланках типових форм.
У зміцнені трудової дисципліни та підвищенні продуктивності праці важливу роль відіграють контроль своєчасності виходів на роботу, облік відпрацьованого часу та часу залишення роботи. Основним джерелом інформації про використання робочого часу в бюджетних установах є дані табельного обліку. Ці дані наводять у табелі обліку використання робочого часу (т. форма № П-5).
У відповідності з даними обліку чисельності працівників, використання робочого часу та розрахунків з працівниками з оплати праці складаються звіти з праці та заробітної плати.
Відповідно до Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Оплату праці працівників держава регулює шляхом: встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; установленням умов і розмірів оплати праці працівників на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих і регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів; оподаткуванням доходів працівників.
Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою КМУ від 30.08.2002р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». З метою впорядкування оплати праці працівників бюджетних установ, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих співвідношень в оплаті праці Кабінет Міністрів України затвердив:
єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (таблиця 6.1);
схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців; посад (професій) професіоналів, фахівців, керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;
ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять.
Таблиця 6.1
ЄДИНА ТАРИФНА СІТКА
розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери
Тарифні розряди |
Тарифні коефіцієнти, що запроваджуються |
|||||
І етап із 1 вересня 2005 р. |
ІІ етап |
ІІІ етап |
||||
1 |
2 |
3 |
4 |
|||
1 |
1 |
1 |
1 |
|||
2 |
1,03 |
1,06 |
1,09 |
|||
3 |
1,06 |
1,12 |
1,18 |
|||
4 |
1,09 |
1,18 |
1,27 |
|||
5 |
1,12 |
1,24 |
1,36 |
|||
6 |
1,15 |
1,3 |
1,45 |
|||
7 |
1,18 |
1,37 |
1,54 |
|||
8 |
1,22 |
1,47 |
1,64 |
|||
9 |
1,31 |
1,57 |
1,73 |
|||
10 |
1,4 |
1,66 |
1,82 |
|||
11 |
1,5 |
1,78 |
1,97 |
|||
12 |
1,61 |
1,92 |
2,12 |
|||
13 |
1,72 |
2,07 |
2,27 |
|||
14 |
1,84 |
2,21 |
2,42 |
|||
15 |
1,97 |
2,35 |
2,58 |
|||
16 |
2,11 |
2,5 |
2,79 |
|||
17 |
2,26 |
2,66 |
3 |
|||
18 |
2,37 |
2,83 |
3,21 |
|||
19 |
2,49 |
3,01 |
3,42 |
|||
20 |
2,61 |
3,25 |
3,64 |
|||
21 |
2,74 |
3,41 |
3,85 |
|||
22 |
2,88 |
3,5 |
4,06 |
|||
23 |
3,02 |
3,71 |
4,27 |
|||
24 |
3,17 |
3,8 |
4,36 |
|||
25 |
3,35 |
3,93 |
4,51 |
|||
Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду (У 2011 році: з 1 січня – 613грн., з 1 квітня. – 625грн., з 1 липня – 635грн., з 1 вересня – 641грн., з 1 жовтня – 660грн., з 1 грудня – 704грн.) на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згідно з постановою КМУ від 11.05.2011р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», у штатному розписі установлюються:
1) з 1 липня, 1 жовтня і 1 грудня 2011р. - посадові оклади (тарифні ставки) працівників відповідно у таких розмірах:
- першого тарифного розряду - 960, 985, 1004 грн.;
- другого тарифного розряду - 965, 990, 1009 грн.;
- третього тарифного розряду - 975, 1000, 1019 грн.;
- четвертого тарифного розряду - 985, 1010, 1029 грн.;
- п'ятого тарифного розряду - 995, 1020, 1039 грн.;
- шостого тарифного розряду - 1005, 1030 і 1049 грн.;
2) з 1 липня і 1 жовтня 2011р. - посадові оклади (тарифні ставки) працівників сьомого тарифного розряду у розмірах відповідно 1015 і 1040 грн.
Погодинна система оплати праці передбачає наявність погодинних ставок.
Місячна заробітна плата працівників бюджетних установ може перевищувати посадовий оклад за рахунок надбавок і доплат, різних за своєю економічною сутністю і розмірами. Заробітна плати основних працівників галузей бюджетної сфери наведено на рис. 6.1.
Доплати
Посадовий оклад
Надбавки
Премії і допомоги
Рис.6.1. Заробітна плата основних працівників бюджетних установ
Нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних галузей має свої особливості і суттєві відмінності
У бюджетних установах допускаються роботи у святкові й неробочі дні, викликані необхідністю обслуговування населення. Оплата праці в ці дні здійснюється в подвійному розмірі:
відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
працівникам, праця яких оплачується за погодинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
працівникам, які отримують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день виконувалася в межах місячної норми робочого часу; в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалася понад місячну норму.
Оплата в зазначених розмірах здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий або неробочий день.
На бажання працівника за роботу у святкові та неробочі дні , йому може бути наданий інший день відпочинку.
Крім основної роботи, працівникам бюджетних установ дозволяється працювати за сумісництвом. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на засадах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій чи іншій установі, організації. Порядок оплати праці сумісництва регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». Цими документами визнано, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом упродовж місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Умовно сумісництво працівників бюджетних установ можна поділити на «зовнішнє» і «внутрішнє». «Зовнішнє» сумісництво означає, що працівник працює в кількох установах, одна з яких є його основним місцем роботи. У разі «внутрішнього» сумісництва робота виконується в тій самій установі, в якій працівник є основним і сумісником у вільний від основної роботи час.
Праця сумісників оплачується за фактично виконану роботу.
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Головним елементом основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці.
Додаткова заробітна плата являє собою винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. До неї належать надбавки й доплати до тарифних ставок, посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу професійну майстерність, персональні надбавки, за високі досягнення у праці, за знання й використання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконаних робіт, за роботу у шкідливих умовах, інші надбавки й доплати); премії працівникам за виробничі показники, винагорода за вислугу років, стаж роботи; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи, за виконання робіт згідно із договорами цивільного правового характеру; оплата праці у вихідні та святкові дні, понаднормовий час, оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства, грошові компенсації за невикористану відпустку, оплата навчальних відпусток.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.
Конкретний перелік усіх виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, установлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Державним комітетом статистики України від 13.01.2004р. № 5.
Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватися у суворій відповідності з його цільовим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів.
У бюджетних установах контроль за дотриманням законодавства про оплату праці здійснюють Міністерство праці України та його органи, фінансові органи, органи Державної податкової інспекції, професійні спілки й інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.
Вищий нагляд за дотриманням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України й підпорядковані йому прокурори.