Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Роз 4-6.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
1.14 Mб
Скачать

6.2. Нарахування заробітної плати.

Нарахування заробітної плати працівникам бюджетної установи являє собою розрахунок заробітку за місяць з урахуванням посадового окладу, різних доплат і надбавок, премій, допомоги, оплати відпусток за мінусом відрахувань. На підставі первинних документів з обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків, наказів, тощо здійснюється нарахування заробітної плати.

Типові форми первинної облікової документації затверджені наказом Державного комітету статистики від 05.12.2008р. №489.

Заробітна плата в бюджетних установах складається із двох частин: за першу половину місяця (так званий «аванс») та за другу половину місяця (безпосередньо заробітна плата). Ця необхідність обумовлена вимогами статті 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, згідно яких:

  • заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

  • розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Нарахування зарплати за відпрацьований час може здійснюватися в розрахунково-платіжній відомості, виходячи з кількості відпрацьованих днів (годин) та встановленого місячного окладу (погодинної ставки оплати). Якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, то сума заробітку визначається множенням кількості фактично відпрацьованих годин на тарифну ставку з урахуванням доплат і надбавок. Окремо визначаються доплати за роботу в нічні години, у святкові і неробочі дні. Робота у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Якщо працівнику встановлено місячний посадовий оклад, то сума заробітку визначається діленням суми окладу на кількість робочих днів (годин) за нормативної тривалості місяця і множенням на кількість фактично відпрацьованих днів (годин). При відрядній оплаті праці сума заробітку визначається множенням кількості виконаної роботи (виробленої продукції) на розцінку за одиницю роботи (продукції).

При нарахуванні окремих виплат, виходять із середньої заробітної плати, яку обчислюють згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 зі змінами. Зазначені виплати застосовують у разі:

  • надання працівникам щорічної відпустки та додаткових відпусток;

  • виконання працівниками державних і громадських обов’язків;

  • надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

  • залучення працівників до виконання військових обов’язків;

  • службових відряджень;

  • інших випадків.

Основними законодавчими актами, що регулюють надання та оплати відпусток є Кодекс законів про працю України, Закон України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР «Про відпустки», та інші нормативно-правові акти. Працівники бюджетних установ мають право на щорічну, додаткову, творчу і соціальну відпустки. Надання відпустки оформлюється наказом (розпорядженням) керівника установи, що і є підставою для нарахування оплати за час відпустки.

Для оплати відпустки обчислюється середня заробітна плата за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював в установі менш як рік, середній заробіток обчислюють на підставі виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка чи виплачується компенсація за невикористану відпустку. Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати днів відпустки включають: основну заробітну плату; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування; умови праці; інтенсивність праці; вислугу років); виробничі премії; винагорода за підсумками річної роботи; виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Не враховуються при підрахунку середнього заробітку: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата проїзду, витрати на наймання житла), пенсії, премії, які виплачуються поза чинними системами преміювання; вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту; дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); доходи (дивіденди,проценти); компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати

Для обчислення середньоденного заробітку, підсумковий заробіток за останні 12 місяців перед наданням відпустки (або менший фактично відпрацьований період) потрібно поділити на відповідну кількість календарних днів року (або меншого відпрацьованого періоду) за відрахуванням святкових і неробочих днів. Здобуте значення середньоденного заробітку множиться на кількість календарних днів відпустки. Святкові й неробочі дні, що припадають на період відпустки, якщо вони не збігаються з недільними днями, у розрахунок тривалості відпустки не включаються й не оплачуються.

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Середній заробіток за цей період визначається з розрахунку останніх двох місяців роботи перед місяцем, за який виплачується середній заробіток.

Для працівників, які пропрацювали в установі менш як два місяці, нарахування здійснюється на підставі середнього заробітку за фактично відпрацьований час. Розрахунок середнього заробітку виконують, беручи до уваги всі виплати за фактично відпрацьований час, які мають постійний характер. Допомога по тимчасовій непрацездатності до середнього заробітку не включається.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві призначається відповідно до Закон України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Починаючи від шостого дня непрацездатності допомогу застрахованим особам виплачує Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а перші п’ять днів оплачує бюджетна установа за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 439 витрати, пов’язані з оплатою перших п’яти днів тимчасової непрацездатності працівників бюджетних установ, відносять на їхні видатки за кодом економічної класифікації 1111 «Заробітна плата». Розмір допомоги залежить від розміру середньої заробітної плати, тривалості хвороби і страхового стажу.

У відповідності з Постановою Кабміну України від 26.09.2001р. № 1266. «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» розрахунковим періодом, за яким обчислюється середня заробітна плата є останні шість календарних місяців роботи(з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо працівник відпрацював в установі до втрати працездатності менше шести місяців, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Залежно від страхового стажу допомога з тимчасової непрацездатності виплачується в таких розмірах:

  • 60 % середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п’яти років;

  • 80 % середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

  • 100 % середньої заробітної плати — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; застрахованим особам, віднесеним до І—ІV категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни не залежно від страхового стажу.

При розрахунку середньої заробітної плати для оплати непрацездатності включається заробітна плата у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога по вагітності та пологах виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. Допомога надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати і не залежить від страхового стажу.

Допомогу на поховання нараховують у випадку смерті застрахованої особи, а також членів її сім’ї, якщо вони перебували на утриманні застрахованої особи. Суму допомоги на поховання встановлює Правління Фонду, при цьому вона не має бути меншою за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану.

Відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою ФССзТВП від 22.12.2010р. №26, бюджетна установа може здійснити виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, а також на поховання після того, як, по-перше, нарахує цю допомогу, подасть до ФССзТВП за встановленим зразком заяву -розрахунок, в якій зазначатиме всі нараховані суми допомог за їх видами. Зазначений Фонд розгляне цю заяву та протягом 10 робочих днів після її надходження, профінансує на зазначену в заяві-розрахунку суму. При надходженні коштів, на спеціальний рахунок (заздалегідь відкритий окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Держказначейством для зарахування страхових коштів) установи, остання зобов’язана здійснити виплату відповідного матеріального забезпеченого у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати. Ці кошти можуть бути використані бюджетною установою виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Проте, частина має бути утримана в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, які відповідно до Законів України утримуються з цих виплат, і за утримання яких роботодавець несе відповідальність згідно із законодавством України

Допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від Фонду.

Заробітна плата працівників бюджетних установ підлягає індексації у випадках, передбачених чинним законодавством та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Згідно з цим Порядком індексації підлягають грошові доходи в межах прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб.

Індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, якщо величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, установлений у розмірі 101%.

Якщо розмір заробітної плати чи стипендії менший, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, то вона підлягає індексації в повному обсязі, а якщо більший, то індексація розраховується від розміру прожиткового мінімуму. У разі зростання грошових доходів населення на місяць, у якому відбулося підвищення, відповідно до п.5 Порядку № 1078 вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації таких доходів.

Сума індексації визначається як результат множення доходу, що підлягає індексації, на величину приросту споживчих цін, поділений на 100.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.