3. Особливості оподаткування туристичної діяльності податком на прибуток

Згідно пункту 154.6 статті 154 розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу передбачається на період з 01 квітня 2011 року до 01 січня 2016 року застосування ставки 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із критеріїв, зазначених в даному підпункті.

Якщо суб’єкт господарювання в сфері туристичної діяльності не відповідає цим критеріям, то він сплачує до бюджету податок на прибуток.

Особливості обрахування бази оподаткування:

Відповідно до пп. 153.4.1 та пп. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – ПКУ) з урахуванням особливостей, установлених розділом ІІІ ПКУ:

- не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з: залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на таке майно;

- не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв’язку з: наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі.

     Отже, якщо платник податку виступає як турагент (посередник), вчиняє дії за рахунок і в інтересах замовника, то кошти, що надійшли від продажу туристичного продукту, не є власністю такого платника і не включаються до складу доходів при визначенні об’єкта оподаткування. Аналогічно не включаються до складу витрат турагента суми, сплачені (нараховані) на користь туроператора.

Підпунктом 135.4.1 п.135.4 ст.135 ПКУ передбачено, що винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) включаються в дохід від операційної діяльності.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).    Отже, сума агентської винагороди враховується у складі доходу турагента за датою фактичного надання посередницької послуги.

Стосовно визначення об’єкта оподаткування платника податку –туроператора слід зазначити, що у складі витрат туроператора враховуються суми будь-яких витрат, пов’язаних безпосередньо зі здійсненням туристичної діяльності та інших супутніх видів господарської діяльності, з урахуванням суми винагороди, сплаченої туроператором турагенту, за умови підтвердження таких витрат актом виконаних робіт.

До складу доходу туроператора при визначенні податку на прибуток включається вартість туристичного продукту, за якою його реалізовано.

Крім того, слід враховувати, що до витрат, що формують «податкову» собівартість турпродукту, належать витрати, безпосередньо пов’язані з його створенням. Винагорода турагенту до собівартості турпродукту не включається, а витрати на її виплату для туроператора є витратами на збут.