ВСТУП

За роки, що минули з моменту проголошення незалежності України, була зроблена велика робота по розвитку і вдосконаленню системи оподаткування суб’єктів господарювання. Це стосується як інститутів відповідальних за обчислення, стягнення і розподіл податків, так і нормативно-правової бази оподаткування. На протязі цього періоду прийнято десятки законів, видано тисячі нормативних актів, листів, роз'яснень.

Головний підсумок виконаної роботи полягає в тому, що зараз, на відміну від перших років незалежності, оподаткування в основному нормативно відрегульовано, нові фіскальні інститути створено, багато недоліків, що були притаманні податковій системі на момент початку ринкових реформ, усунено. Тепер потрібно вжити заходи з розширення податкової бази, зменшення граничних ставок і вдосконалення механізму дії податків, підвищення ступеня їх збору та спрощення системи оподаткування - тобто виконати дії, що можна вважати універсальними для модернізації податкових систем в умовах господарського реформування, і які були зроблені, наприклад, багатьма латиноамериканськими країнами у постстабілізаційний період (на початку 90-х років).

Але є ще одне важливе завдання, що має пріоритетне значення для України. Незважаючи на відносну замкнутість податкової системи на фіскальних функціях, її функціонування як мінімум не повинно перешкоджати економічному розвитку. Саме у цьому питанні стосовно специфічних умов трансформації планової економіки, основаної на великих промислових підприємствах, до змішаної, що використовує ринковий координаційний механізм, ще треба знайти збалансовані рішення. Вони повинні базуватися на таких наукових принципах, що враховують як потреби суб'єктів оподаткування в нових умовах господарювання, так і внутрішню логіку розвитку самої податкової системи.

Метою викладання курсу є: формування системи базових знань у сфері оподаткування різних видів господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності; розуміння концептуальних засад загальної та спрощеної системи їх оподаткування;набуття вмінь нарахування та сплати податків (обов’язкових платежів) та зборів при різних системах оподаткування суб’єктами господарювання; з’ясувати роль традиційної та спрощеної системи оподаткування у соціально-економічному розвитку суспільства в умовах розвитку ринкових відносин; набуті знання з питань оподаткування використати на практиці.

Предметом курсу є діючі режими оподаткування фінансового-господарської діяльності суб’єктів господарювання в різних галузях економіки.

Компетенції, які формуються у процесі засвоєння дисципліни:

– знання та уявлення щодо: визначення основних термінів системи оподаткування, елементів різних податків (обов’язкових платежів) та зборів;застосування вимог податкового законодавства при оподаткуванні різних господарських операцій платників податків працюючих на різних системах оподаткування; набуття практичних навиків з розрахунку податкових зобов’язань суб’єктів господарювання з різними видами діяльності; діючі системи оподаткування юридичних та фізичних осіб-СПД; спеціальне податкове законодавство; законодавчо-нормативні акти, що регламентують різні сфери діяльності суб’єктів господарювання; методи нарахування податків, зборів (обов’язкових платежів); особливості оподаткування суб’єктів господарювання, що працюють в різних галузях економіки;

– уміння :розрахувати податкове навантаження на платника податку в залежності від сфери його діяльності; застосувати оптимальний режим оподаткування в залежності від організаційно-правової форми суб’єкта господарювання; нарахувати (утримати) податки та збори, що підлягають до сплати різними суб’єктами господарювання, в залежності від сфери їх діяльності, за звітний період.

– універсальні компетенції: застосовування різних методів визначення податкових зобов’язань по податкам та зборам, обов’язковим платежам; розрахунку всіх видів податків та зборів (обов’язкових платежів), що підлягають до сплати платниками податків у відповідності від сфери їх діяльності; оптимізувати податкові ризики; забезпечувати документальне обґрунтування податкових зобов’язань; ураховувати при визначені податкових зобов’язань особливості сфери діяльності платника податків.

Тема 1. Суб’єкти господарювання як платники податків та зборів

1. Поняття суб'єкта господарювання та їх види

2. Концептуальні основи оподаткування суб’єктів господарювання

3. Питання вибору системи оподаткування суб'єкта господарської діяльності

1. Поняття суб'єкта господарювання та їх види

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. (Ст. 55 Господарський кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003 року редакція від 22.03.2012 року). Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва (мал.1).

Суб’єкти господарювання

Суб’єкти мікропідприємництва

Суб’єкти малого підприємництва

Суб’єкти великого підприємництва

Суб’єкти середнього підприємництва

Мал. 1.1 Види суб’єктів господарювання в Україні

Суб’єктами мікропідприємництва є:

1) фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України

2) юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

1) фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України

2) юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Для порівняння звернемося до досліду Німеччини, в якій критерієм віднесення підприємств до тієї чи тієї категорії є кількість працівників.За прийнятою у ЄС шкалою:

• великий бізнес - це більш ніж 250 осіб,

• малі - 10-19 осіб,

• середні - 20-249 осіб.

• найдрібніші - до дев'яти осіб.

Найбільше у Німеччині підприємств, де працює 10-19 осіб - приблизно 35%. Іншим критерієм для визначення статусу суб’єктів господарювання в Німеччині є фінансові параметри. Найдрібніші підприємства обмежені річним обсягом доходу – 1 мільйон євро, у гривні це 10 мільйонів. Середній бізнес у Німеччині може отримувати річний дохід 50 мільйонів євро.

Варто зазначити, що частка малого і середнього бізнесу у Німеччині становить 38% від загального виробництва, їх частка у загальному обсязі ВВП - 40,7%.

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та ГК України.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Суб'єкти господарювання, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства (ст..56 ГК України). Вони також можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України. Створення суб'єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. (ст..57 ГКУ)

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Крім установчих документів, суб’єкти господарювання приймає статут, якій повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону. Якщо суб'єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Суб'єкт господарювання, у відповідності до ст. 58 ГКУ підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Разом з тим, відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.

Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Варто зазначити, що суб’єкти господарювання можуть здійснювати свою діяльність в різних сферах економіки. Основні показники їх діяльності наведені у таблиці №1.1.

Таблиця 1.1.

Основні показники діяльності підприємств - суб’єктів господарювання за розмірами у 2010 році

	Великі підприємства	Середні підприємства	Малі підприємства
Кількість підприємств на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	1	4	63
Частка кількості підприємств відповідного розміру у загальній кількості, %	0,6	6,5	92,9
Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники), тис. осіб	3305,3	2507,3	2073,6
% до загальної кількості зайнятих працівників	41,9	31,8	26,3
Кількість найманих працівників (штатні та позаштатні працівники), тис. осіб	3305,2	2506,3	1992,5
у % до загальної кількості найманих працівників	42,4	32,1	25,5
Середньомісячна заробітна плата найманих працівників, грн.	2909,35	1866,25	1249,88
Фонд оплати праці, млн.грн.	115392,6	56128,2	29885,1
Обсяг реалізованої продукції, (робіт, послуг), млн.грн.	1640279,5	1241555,3	478256,7
у % до загального обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг)	48,8	37,0	14,2

1 Дані наведено без урахування результатів діяльності банків, фермерських господарств та бюджетних установ.