2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру

Стихійні лиха - це небезпечні природні явища, процеси атмосферного, гідрологічного, геологічного, біосферного або іншого походження таких масштабів, які призводять до като-строфічних ситуацій з раптовим порушенням систем життєді­яльності населення, руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей, об'єктів господарської діяльності, що, в свою чергу, може спричинити аварії й катастрофи.

Кожне стихійне лихо має свої причини виникнення, прита­манні тільки йому особливості впливу на навколишнє середови­ще, фізичну суть і рушійні сили. Проте їм характерні й загальні особливості - це великий просторовий захват, сильна психоло­гічна дія на населення і значний вплив на навколишнє середови­ще.

В Україні найчастіше спостерігаються такі НС природного походження:

■ небезпечні геологічні явища: зсуви, обвали, осйпки, по­садки земної поверхні різногопоходження;

■ небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь;

■ небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищен­ня рівня ґрунтових вод;

■ природні пожежі лісових та торф'яних масивів;

■ масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин.

Землетруси - це сейсмічні явища, які виникають у результаті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких шарах Землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ; підземний удар ви­кликає потужні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі в усіх напрямках на великі відстані.

Осередки землетрусів знаходяться на глибині майже 60 км, а інколи - до 700 км.

Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділя­ються на тектонічні, вулканічні, обвальні й моретруси.

Землетруси захоплюють великі території і характерезують-ся руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затоп­ленням населених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях; провалом населенних пунктів при об­вальних землетрусах; руйнуванням і змиванням населених пунк­тів хвилями цунамі; негативною психологічною дією на людей.

В Україні сейсмоактивні зони на південному заході і півдні: За­карпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азов-ська. Найбільш небезпечними сейсмічними областями є Закар­патська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

290 тис. м на територ ії нашої країни з населенням 15 млн чо­ловік знаходяться у зонах можливих землетрусів.

Вулканізм - це сукупність явищ, зумовленних проникненням магми з глибини Землі на її поверхню. Матеріальні втрати від ви­вержень вулканів досить значні - знищення будівель, селищ тощо.

Діючі вулкани супроводжуються вибухами, локальними зем­летрусами, виділенням парів ртуті, вміст якої в атмосферному по­вітрі під час виверження зростає на 1 - 2 порядки. Це призводить до виникнення геохімічних аномалій, шкідливих для здоров'я людини, отруєння газами при вулканічних виверженнях; ураження людей і руйнування будівель уламками вулканічних гірських по­рід; ураження людей і виникнення осередків пожеж у населенних пунктах від вулканічної лави.

Основними характеристиками вулканів є:

■ лавові потоки - складаються з розплаву гірських порід, ро­зігрітих до 900 - 1000 °С. Залежно від складу гірських по­рід лава може бути рідкою або в'язкою. Швидкість потоку лави - від декількох сантиметрів до декількох кілометрів на годину;

■ тефра - це уламки застиглої лави більш давніх часів від поверхневих гірських порід і роздробленого вулканічного матеріалу, що утворює конус вулкану;

■ вулканічні грязьові потоки складаються з вулканічного по­току, змішаного з водою;

■ вулканічні повені - це потоки,води, які утворюються вна­слідок бурхливого танення снігу і льодовиків від викидів вулкану;

■ пекуча вулканічна хмара - це суміш розпечених газів і тефри.

Грязьові вулкани знаходяться у південній частині території України на Керченському півострові, прилеглій акваторії Азовсько­го моря, на захід та південь від Севастополя в акваторії Чорного моря. Активізація грязьових вулканів призводить до виникнення Нових островів та мілин, що загрожує погіршенням умов судно­плавства в акваторії Азовського моря і Керченської протоки.

Лавини - швидкий, раптовий зсув вниз снігу або льоду стрім-кмми схилами гір, який загрожує життю і здоров'ю людей, завдає Шкоди об'єктам економіки та довкіллю. Внаслідок перевантажен­ня схилів снігом відбувається послаблення структурних зв'язків у і средині снігової товщі або їх спільної дії. Лавини виникають на схилах з крутизною від 15 до 50°. Швидкість - основна характе­ристика лавин - може досягати 100 м/с. Сила удару лавини досягае 40 т/м , а при наявності чужорідних включень - до 200 т/м . Розміри лавин характеризуються масою або об'ємом, який коливається в межах від кількох десятків і до мільйонів кубометрів снігу. Небезпека снігових лавин проявляється у вигляді безпосередньої ударної дії на людей та на перешкоди (споруди, будівлі, системи життєзабезпечення), знищення лісових масивів. При цьому спостерігається значна кількість травмувань та людських жертв.

Провалювання земної поверхні - це просідання грунту внаслідок різного роду геологічних процесів. Найбільш розпо­всюджене в місцях розміщення карстових порід. Посиленню ви­никнення карстових воронок може сприяти осушення терито­рії. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60 - 100% території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (ви­рви, колодязі, провалля), при цьому в землі виникають тріщини, в які провалюються будівлі, споруди, транспортні засоби.

Зсуви - це зміщення вниз по косій під дією сил тяжіння ве­ликих ґрунтових мас, що формують схили гірських річок, озер­них та морських терас. Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширенних природних явищ, що може бути викликане як при­родними, так і антропогенними причинами. До природних відно­сяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та ін. Антропогенними причинами є: руйнування схилів вирубкою лісів, надмірним ви| носом грунту, дорожніми канавами, неправильним вибором агротехніки для сільськогогосподарських угідь на схилах та ін. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов!язано з діяльністю людини (антропогенний фактор).

Обвали - це відривання! катострофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч та схилів. Обвали природного походження спостегігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це результат послаблення гірськи порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння. Їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.

Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов'зані з антропогенним фактором. Вони виникають в основному при неправильному про­веденні робіт, під час будівництва та гірських розробок.

Гідрологічні надзвичайні ситуації

Повінь - це тимчасове затоплення значних територій внаслі­док зливи, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування греблі, дамби, великих морських припливів. При цьому вода підій­мається вище звичайного рівня, що викликає необхідність част-кової евакуації людей і тварин. Повені завдають відчутних мате­ріальних збитків, призводять до руйнування будівель та споруд, розташованих у прибережній зоні. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають повільніше, але й небез­пека негативних наслідків існує довше. У зоні затоплення можуть пі и і питись і хімічно небезпечні об'єкти, що збільшує небезпеку.

Основними характеристиками повені, паводку, а також катастрофічного затоплення є:

■ чисельність населення, що може опинитися в зоні затоп­лення;

■ чисельність населених пунктів, які потрапляють у зони за­топлення;

■ протяжність залізничних і автомобільних доріг, які потра­пляють в зони затоплення;

■ кількість об'єктів економіки, що потрапляють в зону затоп­лення;

■ кількість мостів і тунелів, які затоплюються;

■ площа сільськогосподарських земель, які затоплюються, та кількість загиблих сільськогосподарських тварин.

Цунамі - це довгі хвилі, які можуть виникати в результаті підводних землетрусів, а також вулканічних викидів або зсувів на морському дні. Хвиля цунамі може бути непоодинокою, оскільки дуже часто це серія хвиль з інтервалом в одну і більше годин. У відкритому морі цунамі, як правило, пологі і несуттєві. Однак з наближенням до берега їх крутизна швидко зростає, і гігантські хвилі навалюються на узбережжя з величезною силою. Висота цу­намі при березі визначається підводним та береговим рельєфом. Біля похилих берегів їх висота, як правило, не перевищує 5 - 6 м, на дільницях берега з вузькими бухтами вона досягає 15 - 20 м.

Сель - раптово сформований в руслах гірських річок грязьо­вий потік -- бурхливий потік води, грязі, каміння та інших твердих матеріалів.

Причинами його виникнення є інтенсивні зливи, швидке танення снігу, лоьдовиків в горах та їх сповзання в русла річок, прорив гребель водоймів, землетруси і виверження вулканів, ви­рубування лісів і деградація грунтів на гірських схилах, роботи в кар'єрах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, непра­вильна організація обвалів та ін.

Селевий потік характеризується великою масою і швидкістю руху, руйнує будівлі, дороги, гідротехнічні та інші споруди, знищує сади, поля, ліси, призводить до загибелі людей і тварин. Набли­ження селевого потоку можна впізнати за звуками ударів валунів і уламків каміння, що перекочується, це нагадує гуркіт поїзда, який наближається з великою швидкістю.

За об'ємом селевий потік може досягати сотен тисяч - міль­йонів кубічних метрів з розмірами уламків в діаметрі 3 - 4 м і масою 100 - 200 т. У фронті селевого потоку може утворюватись «голова» висотою до 25 м.

Від 3 до 25% території України може уражуватись селевими потоками. Найчастіше селеві потоки бувають у гірських районах Карпат, Криму, на правому березі Дніпра.

Рятування від селю полягає в своєчасній евакуації із зон його можливого розповсюдження.

Підвишення ґрунтових вод. Одним із негативних явищ є під­вищення ґрунтових вод та підтоплення внаслідок цього значних територій. Розвиток процесу на міських територіях залежить від ряду причин і факторів: втрати води із водоносних комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей грунтів, природних дренажних систем (ярів, балок, русел невеликих річок тощо), зменшення випа­ровування у зв'зку з асфальтуванням, будівництвом фундаментів, трас колекторів, тунелів. Однією з найважливіших причин під­топлення земель є гідротехнічне будівництво, яке призвело до перерозподілу річкового стоку та перекриття природних шляхів дренування ґрунтових вод. Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дренажних споруд.

Все це призводить до таких негативних наслідків, як забруд­нення підземних вод, підвищення вологості і погіршення са­нітарного стану територій, засолення і заболочування грунтів, вимокання зелених насаджень, зниження урожайності сільсько­господарських угідь, деформація будівель і споруд, виникнення і'аких процесів, як зсуви, просадки, карст, обвали.