Контрольні питання

1. Розкрийте види та сутність видатків на оборону.

2. Обґрунтуйте необхідність видатків на оборону.

3. Які є джерела фінансування видатків на оборону?

4. Що передбачають напрямки видатків на управління?

5. Як здійснюється планування та фінансування видатків на управління?

6. З бюджету якого рівня фінансуються видатки на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади, утримання Президента України та його апарату?

7. Чим зумовлені видатки на правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави?

8. За якими принципами здійснюються видатки на правоохоронну діяльність і гарантування безпе­ки держави.

9. Яким чином здійснюється планування видатків на правоохоронну діяльність і забез­печення безпеки держави?

10. Які органи здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, що спрямовуються на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави?

Використана література

1. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. - К.: НІОС, 2002. - 483 с.

2. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наук. Думка, 1997.-304 с.

3. Закон України „Про державну службу ” від 16.12.1993 р. // www.rada.gov.ua

4. Закон України „Про оборону України” від 5.10.2000 р. № 2020-ІІІ // www.rada.gov.ua

5. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я. Бюджетна система. - К.: КНЕУ, 2000. - 208 с.

6. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.

7. Постанова КМУ від 21.01.1993 р. №35 „Про умови оплати праці працівників апарату органів державної влади та інших органів” // www.rada.gov.ua

8. Постанова КМУ від 4.04.2001 р. „Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп’ютерів установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів” // www.rada.gov.ua

9. Указ Президента України від 20.11.1998 р. №1284/98 „Про адміністративну реформу” // www.rada.gov.ua

10. Указ Президента України від 19.12.1999р. №1573/95 // www.rada.gov.ua

Тема 11. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу

11.1. Економічна сутність державного боргу

Державний борг – це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов’язання держави як позичальника, боржника або гаранта; система фінансових зобов’язань держави, що виникають у результаті здійснення запозичень; із наданих державою гарантій; сум бюджетних асигнувань, перерахованих із порушенням строків чи в неповному розмірі; суми компенсації за несвоєчасну чи неповну виплату суми платежу юридичним та фізичним особам тощо.

Функціонування державного кредиту призводить до появи державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним. Державний борг можна визначити як суму заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами [10]. Погляд на економічну сутність державного боргу різними вченими представлено в табл. 11.1.

Таблиця 11.1

Економічна сутність державного боргу

Дже-рело	Економічна сутність терміну «державний борг»
1	2
[14]	Загальна сума емітованих, але не погашених позик з нарахованими відсотками, а також прийнятих на себе державою зобов’язань. Може виступати як загальна сума заборгованості держави, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.
[24]	Є результатом кредитних відносин, що виникають у зв’язку з трансформацією капіталу з національного приватного сектора або з-за кордону в державний бюджет на підставі принципів запозичення; результат кредитних відносин, у яких держава виступає позичальником, а вся маса позичкового капіталу становить величину державного боргу.

Продовження табл. 11.1

1	2
[5]	Виражає результат взаємозв’язків виконавчих органів державної влади з фізичними і юридичними особами, виконавчими органами інших держав і міжнародними фінансовими організаціями в розрізі формування фонду запозичених ресурсів для задоволення державних потреб.
[20]	Сума заборгованості з випущених і непогашених державних позик центрального чи місцевого уряду і автономних урядових установ з нарахованими відсотками.
[7]	Особливі кредитно-фінансові відносини, у яких держава виступає позичальником, а сума запозичених ресурсів становить величину державного боргу; сукупність кредитно-фінансових відносин, що виникають у зв’язку з переміщенням капіталів з національного приватного сектора, домашніх господарств та інших суб’єктів ринкової економіки до державного бюджету на підставі запозичення цих капіталів. Внутрішній борг визначається як комплекс визнаних і юридично оформлених боргових зобов’язань державних і регіональних органів держаного управління перед економічними суб’єктами.
[8]	З’являється в процесі вторинного розподілу вартості валового суспільного продукту та частини національного багатства, спрямованих на формування додаткових ресурсів держави через запозичення грошових коштів у приватних осіб та інститутів, зокрема, і іноземних, а також за рахунок кредитів іноземних держав.
[9]	Державний і муніципальний борг − борг державної влади різного рівня перед іншими секторами народного господарства.
[18]	Сукупні зобов’язання центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій.

Таким чином, загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених внутрішніх і зовнішніх боргових зобов'язань держави і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Розрізняють поточний і капітальний державний борг.

Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, та належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками.

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості та відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Порівняльна характеристика внутрішнього і зовнішнього боргів надана в табл. 11.2.

Таблиця 11.2