7.5. Система бюджетного фінансування

Бюджетне фінансування являє собою безповоротний та безоплатний відпуск коштів на виконання загальнодержавних і функцій муніципальних органів та забезпечення діяльності бюджетних установ та організацій. За його допомогою відбувається надання коштів, які шляхом розподілу та перерозподілу ВВП спрямовуються на рішення соціальних та економічних проблем. Система бюджетного фінансування формується за відповідними принципами, формами та методами, які наведені на рис. 7.3.

Система бюджетного фінансування

Принципи

Форми

Методи

Плановості

Кошторисне фінансування

Фінансування з єдиного казначейського рахунка

Цільового спрямування коштів

Бюджетне фінансування державних інвестицій

Безповоротності та безвідплатності

Перерахування коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки розпорядників коштів

Ефективного використання коштів

Бюджетні позики підприємствам

Поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел при фінансуванні установ

Міжбюджетні трансферти

Постійного контролю

Рис. 7.3. Складові системи бюджетного фінансування

Розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних та нижчого рівня. Головні розпорядники коштів державного бюджету затверджуються Законом „Про Державний бюджет України” шляхом встановлення їм бюджетних призначень, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів - рішенням про місцевий бюджет (табл. 7.4).

У межах встановлених бюджетних призначень головний розпорядник має можливість перерозподіляти свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності як на стадії формування проекту бюджету, так і на стадії його виконання.

Таблиця 7.4

Головні розпорядники бюджетних коштів

Ознака	Розпорядник
За бюджетними призна-ченнями, передбаченими Законом „Про Державний бюджет України”	органи, уповноважені відповідно Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів забезпечувати їх діяльність (в особі їх керівників), а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд, Верховний Суд та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією або входять до складу Кабінету Міністрів (в особі їх керівників);
За бюджетними призна-ченнями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим	уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради та Ради міністрів АРК, а також міністерства та інші органи влади АРК (в особі їх керівників);
За бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами	керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпорядникові, розпорядникові вищого рівня, та/або діяльність якого координується через нього.

Після отримання коштів із бюджету на свої рахунки головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та закладів (на рахунки розпорядників нижчого ступеня).

Відносини в галузі видатків регулюються актами що поділяються на:

- акти, норми яких регламентують фінансові відносини: Закон „Про Державний бюджет України”, рішення про місцеві бюджети, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції Мінфіну та Держказначейства;

- акти додержання і виконання правових норм, за допомогою яких реалізуються права та обов'язки учасників видаткових відносин: кошториси, бюджетні доручення, ордера, грошові чеки, лімітні довідки тощо.

Особливістю казначейської системи обслуговування бюджетів за видатками є те, що за її допомогою забезпечується ефективне і обов'язково цільове витрачання бюджетних коштів; вирішується низка питань, пов'язаних із виконанням бюджетів всіх рівнів за видатками та здійсненням контролю над касовим виконанням бюджетів за видатками.

В основу діяльності казначейства покладено принцип «єдиної каси» з переходом від практики виконання бюджету за відомчим принципом до територіального принципу за допомогою територіальних органів казначейства.

Запровадження казначейської системи супроводжувалося докорінним перерозподілом функцій між фінансовою та банківською системами, органами державної влади, установами та організаціями, які утримуються з бюджетів. Банківська система здійснює лише функцію акумуляції бюджетних коштів, зберігання і перерахування їх за дорученням Державного казначейства, а також приймання, зберігання і видачі готівки. За головними розпорядниками коштів зберігається право на визначення конкретних напрямків їх використання.

Органи казначейства мають право відкривати в установах банків рахунки. Функціонує єдиний казначейський рахунок, на який зараховуються відповідно до бюджетної класифікації всі бюджетні доходи і з якого розподілятимуться видатки, тобто державні кошти сконцентровані в руках одного господаря.

Поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів в установах банків закриті. Для обліку операцій за видатками розпорядників коштів призначені реєстраційні рахунки в органах казначейства, відкриті в рамках єдиного казначейського рахунку. Це вирішує проблему достовірності звітності, оскільки більшість даних для її складання надходить до казначейських органів щоденно.

У разі встановлення нецільового та неефективного використання бюджетних коштів органи казначейства мають право вилучати у міністерств, відомств, установ і організацій суми, виділені раніше в порядку фінансування.

З метою забезпечення своєчасності і повноти фінансування, здійснення контролю за використанням бюджетних коштів фінансові органи і відділення Державного казначейства на місцях тісно співпрацюють між собою, а також організовують свою діяльність у взаємодії з органами виконавчої влади, податковою службою, органами контрольно-ревізійної служби.