Тема 4. Бюджетний устрій і побудова бюджетної системи України

4.1. Становлення та розвиток бюджетної системи України

Бюджетна система України пройшла тривалий період розвитку, протягом якого в її організації та функціонуванні відбувались зміни відповідно до діючого суспільно-економічного ладу та державного устрою. Під час втрати державності Україна не мала можливості формування національної бюджетної системи, що гальмувало розвиток бюджетних відносин на рівні окремих територій та держави в цілому.

У розвитку бюджетної системи України умовно можна виділити такі періоди:

1. До 1990 року: період розвитку бюджетної системи. Україна знаходилась у залежності або поневоленні іншою державою, що не сприяло становленню власної бюджетної системи.

2. 1991-2001 рр.: період відновлення державності, становлення України як суб'єкта міжнародною права. На цій основі відбувається процес оновлення бюджетних відносин, початок реформування засад та принципів побудови бюджетної системи.

3. З 2001 року: запровадження нових засад організації бюджетного процесу з урахуванням здійснення економічних реформ, запро­вадження нових форм і методів державного регулювання суспільно-економічних процесів та формування міжбюджетних відносин, спрямованих на зміцнення окремих територій і держави в цілому. Побудова бюджетної системи відбувається відповідно до положень і правових норм Бюджетного кодексу (Додаток А) та вимог і стандартів бюджетного зако­нодавства у країнах ЄС.

З початку самостійності бюджетна система стала одним із основних атрибутів державності. Вона поступово вдосконалювалась, однак залишалась усі десять років за побудовою, структурою та системою управління такою, як за часів Союзу РСР. Про це свідчить прийнята з 1995 року нова редакція Закону України "Про бюджетну систему України" [10]. Відповідно до нього бюджетна система складалась з державного бюджету України, республіканського бюджету АРК та місце­вих бюджетів. Сукупність зазначених бюджетів складала зве­дений бюджет [18].

До 2001 року зберігалася практика центра­лізованих адміністративних форм і методів управління бюджетними ресурсами та організації бюджетного процесу в державі. Відсутність стабільності організації бюджетного процесу стали початком формування незбалансованих бюджетів.

Прийняття Конституції стало основою вдосконалення бюджетної системи, розвитку міжбюджетних відносин та здійснення бюджетної реформи [1].

Україна як суверенна держава є унітарною. Систему її адміністративно–територіального устрою складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Адміністративно-територіальний поділ України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державного управління, збалансованості розвитку регіонів.

Державний устрій та адміністративно-територіальний поділ є основою для формування бюджетного устрою, який визначає організацію, принципи побудови, структуру бюджетної системи та взаємозв'язок її ланок в процесі забезпечення виконання єдиної бюджетної політики. Він передбачає формування національної бюджетної системи з метою організації бюджетного процесу щодо забезпечення регулювання та контролю за рухом державних фінансових ресурсів.

Відповідно до статті 95 Конституції [1] бюджетна система має будуватися на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними грома­дами. Для забезпечення повноцінного виконання статей 92, 95, 132, 142, 143 Конституції Верховна Рада 21 червня 2001 року прийняла Бюджетний Кодекс (Додаток А).

Відповідно до нього бюджетна система складається з державного та місцевих бюджетів: побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устрою і врегульована нормами права (рис. 4.1) [18].

Сьогодні бюджетна система України має досить ефективну організацію для здійснення бюджетного регулювання, спрямованого на підвищення рівня соціально-економічного розвитку. Водночас, у бюджетній сфері ще є низка невирішених проблем. Бюджетна політика у сфері видатків недостатньо ефективно впливає на соціальний розвиток та економічне зростання як передумови підвищення життєвого рівня та добробуту насе­лення.

Недостатній і ступень поєднання фіскальної і сти­мулюючої функцій податкової політики; потребують вдосконалення міжбюджетні взаємовідносини, які не повністю враховують економічний потенціал регіонів. Загалом, бюджетна політика ще не зовсім відпо­відає стратегічним задачам економічного та соціально­го розвитку України.