Тема 10. Видатки бюджету на оборону та управління

10.1. Видатки на національну оборону

Відповідно до Закону України "Про оборону України" [3] оборона України — це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Видатки на оборону — це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків.

До видатків на оборону відносять такі, що:

— забезпечують умови виживання держави;

— сприяють розвитку вітчизняних науко­во-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

— забезпечують підготовку висококваліфікованих спеціалістів найвищого рівня, робочі місця, експорт оз­броєнь, який дає можливість збільшити потенціал держави, співробітництво у військово-політичній сфері;

— є запорукою стабільності в регіоні, що є необхідною умовою для міжнародної торгівлі та добросусідських відносин.

Видатки на оборону затверджуються у Державному бюджеті України. Більша частина цих видатків, затверджених у кошторисах на рік, виходять з грошових норм витрат.

Оборонні видатки розподіляються на три групи: прямі, побічні та приховані [1], що подано на рис. 10.1.

Прямі оборонні видатки охоплюють витрати оборонних мініс­терств та відомств і складають основну частку оборонних видат­ків. До них належать: витрати на утримання та навчання особово­го складу Збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, воєнні науково-дослідні дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та ін.

Рис.10.1. Структура оборонних видатків

До поточних видатків належать витрати, пов'язані з підтримкою бойової могутності Збройних сил на досяг­нутому рівні (грошове утримання військовослужбовців та заро­бітна плата цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забез­печення діяльності особового складу, витрати, пов'язані з екс­плуатацією та ремонтом воєнної техніки).

До капітальних належать видатки, які відображають процес матеріально-технічного переоснащення Збройних сил та розви­ток оборонної інфраструктури (витрати на воєнні НД і ДКР, купівля озброєння та воєнної техніки, військове будівництво).

Побічні оборонні видатки — це витрати, пов'язані з утри­манням Збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслід­ків війн (відсотки та погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім'ям загиблих, витра­ти шодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплати репарацій тощо) [1].

Приховані оборонні видатки за своїм характером та значимістю належать до оборонних видатків, але проходять за кош­торисами цивільних міністерств і відомств.

За функціональною класифікацією видатків бюджету до складу видатків на оборону відносять видатки на:

— утримання Збройних сил України;

— закупівля озброєння та військової техніки;

— капітальне будівництво: капітальне будівництво і прид­бання обладнання в системі Міністерства оборони України;

— бу­дівництво житла для військовослужбовців;

— фінансування науково-дослідних і дослідно-конструк­торських робіт;

— інші видатки в галузі оборони: забезпечення участі у міжнародних миротворчих заходах; утримання науково-координа­ційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас; утримання Головної військової інспекції; фінансування заходів щодо ліквідації стратегічних озброєнь; фінансування підго­товки призовників для Збройних сил України та інших військо­вих формувань в навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України; забезпечення оборонних видатків за рахунок надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, вій­ськової та спеціальної техніки, майна, передачі в оренду основних фондів Збройних сил України та інших військових формувань, а також за виконані ними роботи та надані послуги [1].

Фінансування оборони — це забезпечення фінансовими ресурсами Збройних сил України згідно з кошторисом видатків Міністерства оборони України на рік.

Основним принципом фінансування оборони є нор­ми грошових витрат.

Особливості в кошторисах витрат на оборону вима­гають і особливого контролю. Контроль за використан­ням грошових коштів та матеріальних цінностей прова­дять фінансові органи частин і фінансове управління Міністерства оборони України [2].

Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в обсягах, роз­мір яких визначається щорічно Законом України "Про Держав­ний бюджет України".

Фінансування оборони залежить від прийнятої воєнної доктрини. Виділяють три основні її типи:

1. Повна відмова від військових видатків.

2. Створення могутньої воєнної супердержави.

3. Фінансування оборони за принципом мінімальної достатності.

В Україні, яка відмовилась від ядерного арсеналу, фінансування здійснюється за третім типом.

Видатки здійснюються в межах сум, затверджених у Державному бюджеті через систему головних розпорядників бюджетних коштів [7].

Утримання армійських частин здійснюється на основі кошторису. Основні статті видатків — грошове утримання військовослужбовців та заробітна плата вільнонайманих.

Планування цих видатків здійснюється за загальноприйнятою методикою: кількість посад множиться на середній розмір грошового утримання чи ставку. Кількість посад визначається кількістю військових підрозділів (взводів, рот, батальйонів і т. ін.). Розмір грошового утримання за­лежить від двох основних чинників - посади та військового зван­ня. Додатково встановлюється надбавка за вислугу років.

Важливе міс­це в кошторисі займають видатки на утримання військовослужбов­ців — харчування, обмундирування, витрати на проведення бойової підготовки (навчання, стрільби, польоти).

Фінансування придбання озброєння та військової техніки визнача­ться потребами, пов'язаними з постійною заміною техніки і озброєння в зв'язку із закінченням термінів експлуатації та моральним старінням [6].

В Законі України „Про внесення змін до Закону України „Про оборону України” від 5.10.2000 р. зазначено, що фінансування потреб національної оборони держави здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно Законом України „Про державний бюджет України”, які забезпечують належне виконання завдань, що стоять перед національною обороною, але не менше 3% від запланованого обсягу ВВП [1].

Фінансування видатків на оборону, передбачених державним бюджетом України, здійснюється через Державне казначейство України. Для цього розпорядником бюджетних коштів у органі державного казначейства відкриваються особові та реєстраційні рахунки. Розпорядники бюджетних коштів можуть бути трьох ступенів. Наприклад, для установ Міністерства оборони України:

- головним розпорядником коштів є міністр оборони України;

- розпорядниками коштів другого ступеня є командувачі оперативними командуваннями і видами Збройних сил;

- розпорядниками коштів третього ступеня є командири (начальники) військових частин, установ та організацій.

Особові рахунки відкриваються головним розпорядникам коштів і розпорядникам коштів другого ступеня. На цих рахун­ках відображаються кошти, надані для використання на утри­мання своєї установи, на централізовані заходи і для перераху­вання підвідомчим установам. Реєстраційні рахунки відкрива­ються розпорядникам коштів усіх ступенів для обліку витрат, передбачених їхніми кошторисами доходів і видатків.

Кошти на здійснення видатків Міністерства оборони Ук­раїни перераховуються Головним управлінням Державного казначейства на рахунки обласних управлінь Державного каз­начейства. Розподіл коштів на обласному рівні здійснює роз­порядник другого ступеня.

Фінансування органів і установ, які забезпечують націо­нальну оборону, проводиться на підставі кошторисів доходів та видатків. Зведені кошториси розглядаються в Міністерстві фінансів України та включаються до проекту державного бюджету України.